Розділ 7.6

Магія завжди залишає слід, а темна й поготів. І хоч обличчя танцюючих у великому залі приховували маски, Майя бачила, які чорні від скверни їхні нігті на руках, як проступають чорні жилки на шиях, як заповнює зал сморід тіла, що гниє зсередини. І як обволікає кожен куточок приміщення колюча аура темної магії.

Майя спостерігала за танцюючими з висоти. Всі вони були потенційною мішенню для її батька. І всі вони напевно не проти будуть надіслати йому посилку з її головою, якщо дізнаються, чия вона дочка. Так, для Майї вечірка у темних магів – останнє місце, куди їй слід приходити. Але на жаль, зараз вона нічого не вирішувала. Її життя до світанку належало людині в білій масці.

– Ти знаєш, навіщо вони сьогодні зібралися? – поцікавився Маскарон.

Майя повернулася до нього. Її обличчя приховувала маска у вигляді двох чорних крил.

– Коронація Темного Князя, – сказала вона, а потім подумала, що їй слід було здогадатися ще раніше.

Командир міської варти сказав, що це трапиться на наступний повний місяць. Чи не тому сьогодні батько так напружено дивився на кругле небесне тіло? Чи не тому пішов проти ночі в місто?

Майя пройшлася поглядом по магах, які танцювали внизу. Чи міг зараз серед них десь ховатися її батько? Чи міг вичікувати, щоб проткнути серце Маскарона або коронованого Темного Князя?

Маг підійшов до ширми й відсунув її, пропускаючи Майю. Коли вони увійшли, одразу ж зникла й музика, й сміх. У невеликому алькові стояв кам'яний стенд. На оксамитовій чорній подушці зі срібною бахромою по краях грав відблисками срібний вінець. Немов три роги, блищали гострі зубці, а в центрі, як величезне око, переливався гранями чорний самоцвіт.

Біля стенда стояв смаглявий чоловік з золотисто-каштановим волоссям. Ніс з горбинкою, квадратне обличчя з ямкою на підборідді. І дорогий, розшитий бісером, жилет з напівпрозорою сорочкою. Він попивав зі срібного кубка і розглядав вінець.

– Хіба він не прекрасний? – запитав чоловік, злегка обернувшись на мага, який увійшов. – Карбонад – чорний алмаз. Кажуть, він старший за всіх своїх безбарвних родичів на чотири мільйони років. Як і твердіше всіх. Упевнений, він мені пасуватиме.

– Можливо, – встав поруч Маскарон. – Мене хвилюють лише магічні здібності цього каменю захищати від телепатії й читання думок.

– Як завжди, безпристрасно прагматичний, – посміхнувся чоловік, відпив і глянув на Майю. – У тебе нова іграшка?

– Вона моя помічниця на сьогоднішній вечір. Познайомся, – звернувся він до дівчини, – це Вергілій Стригой. Власник Дзеркальної Арени.

Майя здивовано глянула на чоловіка. Прізвище здалося їй знайомим.

– Вергілій мій другий кандидат, – заявив Маскарон, від чого Майя спохмурніла. У цей момент вона пораділа, що маска приховує її обличчя.

Вона згадала, звідки знала ім'я мага. Воно вічно спливало в газетах. Вергілій Стригой влаштовує найгаласливіші й розпусні вечірки в місті. На них напиваються і розважаються до нестями отруйними й веселющими порошками. Навіть дивно, як така публічна людина виявилася темним магом й досі не попалася. Батько казав, такі найнебезпечніші: ті, що вміють ховатися у всіх на очах.

– Авжеж, другий, – пирхнув Вергілій. – Ніяк не збагну, що ти знайшов у Лісані? Помийна миша, яка народилася в канаві. В канаві вона і здохла. Стерта без сліду.

– Вона досить добре спланувала ритуал, – зауважив Маскарон.

– А користі, якщо програла якийсь малолітці. Якби не пішла на поводі у почуттів, може й вижила б. Але баби вічно думають не головою. Та й чарівниця з неї була до жалості слабка.

– Зате цю слабкість вона прекрасно компенсувала розумом і хитрістю, – вирвалося у Майї.

Вергілій зміряв дівчину поглядом.

– Ти її знала? – запитав він.

Майя зціпила зуби, думаючи, що на це сказати. Хоча Маскарон міг в будь-який момент розкрити своєму кандидатові, хто вона. А що найгірше, як мінімум дві ночі її можна використовувати проти її ж батька. Ця несподівана думка стиснула в животі Майї нудотний вузол.

– Вергілій, час починати, – втрутився Маскарон. – Нам потрібно встигнути до світанку.

Вергілій посміхнувся, кинув погляд на вінець й вийшов. Помітивши, що Маскарон за нею спостерігає, Майя буркнула:

– Що?

– Не знав, що ти захоплюєшся Лісаною.

– Зовсім не захоплююся.

– Значить просто поважаєш.

Майя знизала плечима.

– Вона була мстивою чаклункою, яка витягувала магічні душі з невинних. І те ж саме хотіла зробити зі мною. Симпатією до неї я не перейнялася, але вона точно не була дурною. А ось він, – Майя глянула слідом Вергілію, – він судить по ній тільки за походженням. Це не ознака великого розуму.

Маскарон хмикнув.

– Аристократи, вони такі. Вергілій власник найприбутковішого казино і має значний вплив в місті.

«І так само, як і ви, любить ламати життя інших», – подумала Майя, скільки людей засмоктало в трясовину азартних ігор і скільки сімей через це тепер страждають.

– Він непоганий варіант. Не такий вдалий, як Лісана, але нині так важко знайти хорошого темного мага, – зітхнув Маскарон. – Ех, де ж ті часи, коли вони сиділи у своїх темних вежах та наводили чуму і розбрат на сусідні землі. Зараз вчені чорнокнижники або занадто старі, або занадто обережні, або витирачі. Де вже тут знайти славного Темного Князя.

– Я зараз розплачуся, – пробурчала Майя.

Вона глянула на вінець. Значить, ось з ким батькові доведеться битися. Якби вона могла йому сказати, якби хоч якось знайшла спосіб попередити, хто його ворог!

– Сьогодні у тебе буде особливе завдання, – повернувся до неї Маскарон. – Ти піднесеш вінець мені на трибуну.

– Що? – здивувалася Майя. – Стривайте, чому я?

– Ти підходиш для цієї ролі.

– Але...

– Це не пропозиція, а наказ. Твоя плата мені цієї ночі.

Майя здивовано подивилася на мага, а потім на вінець. І зрозуміла, що не може ослухатися наказу. Її немов пронизало безліччю ниточок. Вони змусили взяти подушку з головним убором і повернутися до Маскарона.