Розділ 7.5

Вона різко встала і повернулася до ліжка.

– Темної ночі, панове! – викрикнула вона, розтягнувши губи в широкій посмішці.

Старий, який вовтузився з зав'язками сукні, злякано смикнувся і впав з ліжка. Він розгублено підскочив і вилупився на дівчину, яка вистрибнула з-за дивана.

– Ти що за дідько?! – проскрипів він.

– Я не дідько... Я частина унікальної акції! – підняла руку вгору Майя, немов відповідала на уроці.

Старий дивився на неї.

– Що ще за акції?

Майя глянула на прив'язану дівчину. Та від подиву навіть плакати перестала.

– Акція: виграй дівчину, другу отримай в подарунок, – випалила Майя перше, що спало на думку й одразу пошкодувала. Але нічого не залишалося, як грати далі. І поки старий не встиг отямитися, Майя скинула накидку.

Плаття здобуло очікуваний ефект. Старий маг дивився на неї, поки Майя прокрутилася на місці, намагаючись наслідувати тим красивим дівчатам, яких вона не раз бачила на подіумах, коли тітка Емма водила її в столичні магазини.

– До ваших послуг, – схилилася Майя в реверансі, сподіваючись, що плаття приховає тремтіння в колінах.

Старий дивився на неї й мовчав. Майя затамувала подих. І коли тиша стала нестерпною, вона стиснула губи, зрозумівши, що це провал.

– А-а, так це акція на честь коронації, – раптом крякнув старий. – Дивлюся, Вергілій явно підготувався. Хоча воно не дивно, раз коронують то його.

Майя підняла на старого очі. Він сказав «коронація»?!

– Все правильно, – посміхнулася вона і знайшовши поглядом відкриту пляшку вина з келихами, принесену примарами, підійшла до столика біля дивана. – Пану Вергілію дуже важливо, щоб його шановні гості запам'ятали цю ніч надовго.

Вона стала наливати в келих червоне вино. Набирала обережно, щоб не пропустити ні краплі. Розвернувшись, вона підійшла до старого мага, який з цікавістю стежив за нею маленькими блискучими очима, і простягнула келих.

– За вашу фортуну, пане Крюк! Щоб наші бажання відповідали можливостям!

– Хороший тост, – посміхнувся старий і став пити.

Він відставив майже спорожнілий бокал і погляд його уперся в декольте Майї.

– А тепер розгорнемо подарунок, – потягнувся він до корсета дівчини, але одразу закліпав і трохи похитнувся. Майя спостерігала за ним, вдивляючись в його зморшкувате обличчя.

– Щось не так?

– Вино виявилося міцніше, ніж я думав. Ну й добре, йди сюди, чарівна діва. Дай напитися твоїм тілом ще більше, – потягнувся він до дівчини.

Але та легко ухилилася, обійшла старого. Ноги мага підкосило, він звалився на ворсистий килим біля ліжка.

– Що за темна сила?.. – хотів він обуритися, але ледве міг сфокусувати погляд на дівчині. А потім він подивився на порожній келих вина. – Що ти мені підсипала, відьма?!

– Трохи беладони, – дивилася Майя на безплідні спроби старого піднятися.

– Ти отруїла мене!

– Ви всього лише заснете. Інше питання, чи прокинетеся? – посміхнулася дівчина, злегка схиливши голову набік. – Не впевнена, що правильно розрахувала дозу.

Чаклун злісно скривився і потягнувся до неї гачкуватими пальцями. Він почав шепотіти заклинання, але тут руки його обм'якнули, і він розпластався на підлозі.

Деякий час Майя спостерігала за ним, а потім присіла і перевірила пульс.

– Він мертвий? – тихо запитала дівчина на ліжку.

– Ні, спить, – піднялася Майя. – Я збрехала йому, дозу я розрахувала. Хотіла, щоб він злякався, – не приховуючи в голосі презирства зізналася вона.

Майя підійшла до ліжка і розв'язала руки дівчині. Та сіла, потираючи зап'ястя.

– Ти знаєш, як звідси вибратися? – запитала Майя.

Дівчина підняла на неї погляд. Заплакані червоні очі на мить здалися Майї знайомими. Дівчина хотіла відповісти, але тут подивилася за спину Майї і її обличчя злякано витягнулося.

– Заводиш знайомства?

Майя різко повернулася. У дверях стояв чоловік у білій масці.

– Пане Маскарон, – одразу схопилася дівчина в масці лисиці й низько схилилася.

Чародій глянув на тіло старого, яке розпласталося на підлозі.

– Одразу видно, татусева дочка. Залишив на п'ять хвилин, а ти вже косиш всіх темних магів по дорозі.

Майя не відповіла, зціпивши кулаки. Вона не встигла... Весь її план втечі полетів в прірву!

– Відпустіть дівчину, – сказала вона, прокручуючи в голові нові варіанти порятунку.

– Я її й не тримаю, – спокійно відповів маг.

Дівиця в масці лисиці кинула погляд на Майю, а потім швидко обійшла тіло старого і вислизнула в коридор. Маскарон злегка повів рукою, двері зачинилися. Він зняв маску, і стало видно недобрий вогник в його очах. Він знав. Знав, що вона обшукала його кімнату.

– Тобі в дитинстві не розповідали казку про Синю Бороду? – холодно запитав маг.

– Це там, де надмірно цікаву дружину вбив власний чоловік? – про всяк випадок уточнила Майя й одразу додала: – Ні, не розповідали.

Маг примружився. Зрозумівши, що викручуватися немає сенсу, Майя скинула руку і сплела магічне коло. Вогняне вістря спалахнуло в її долоні. Маскарон від її відкритої погрози навіть бровою не повів.

– Я знаю, що ви задумали! – випалила Майя.

– Правда? – запитав чарівник і переступив через старого так само безтурботно, немов той звичайна колода на шляху. – Тоді здивуй мене.

– Ви не одягнете на мене кайдани! Я не дозволю мене ув’язнити тут!

На це Маскарон таки повів бровами від подиву. А потім його губи зігнулися в лукавій усмішці.

– Ти мене вражаєш, Майя. То ти уявляєш розплату тілом, то тобі ланцюги подавай. Не хочу тебе розчаровувати, але я не збираюся робити з тобою все те, що ти там собі нафантазувала, – повідомив він і додав більш м'яким голосом: – Поки сама не попросиш.

Майя прищулилася.

– Ви привели мене до себе, а під ліжком кайдани. Що це ще може означати?

– Наприклад, це.

Чоловік підтягнув руку. Майя приготувалася відбиватися, але маг відтягнув рукав камзола, оголивши зап'ястя. На світлій шкірі кільцем виднівся шрам. Майя вражено дивилася на слід від кайданів, поки Маскарон не опустив руку. Повисла тиша.