Розділ 7.2

Незабаром човен виплив на центральну міську площу. Тут рейки трамваїв окреслювали коло і розходилися на три бульвари. Човен повернув на Сапфірний бульвар. На відміну від Рубінового, де в бруківці переважала мозаїка з червоного каменю, тут дорога була вимощена камінням синіх відтінків.

При існуванні Сапфірового замку і його господарів – нащадків великого воїна Яхонта Синього, бульвар славився кращими кузнями, де кувалися найміцніші мечі й обладунки. А нині в більшій частині майстерень карбувалися ігрові фішки для місцевих дрібних казино й лотерей. Бульвар рябив яскравими вивісками, які заманювали випробувати свою фортуну і змінити життя на краще. Ось тільки судячи по бродягах і п'яничках, що тинялися в провулках, у них так і не настали кращі часи.

На пагорбі в кінці бульвару на місці замку тепер стояла Скляна Арена – найбільше казино Цвіточа. Такий собі місцевий Кракен, що намертво обплітає щупальцями життя городян і тягне їх на саме дно. Майя раптом подумала, що ставки й гри Маскарон згадав зовсім не випадково.

Арена складалася з чотирьох кілець-поверхів і чимось нагадувала величезний святковий торт з безліччю високих мармурових арок по периметру. Човен ковзнула до гострої верхівки, яка стирчала з самої середини будівлі казино. Він підплив до аркового вікна і притулилася до борта.

Маскарон ступив на підвіконня, легко зістрибнув. Майя зробила крок за ним, маг подав їй руку і допоміг спуститися на підлогу. У кімнаті перебувало три дзеркальні двері й невеликі сфери на рівні дверної ручки. Коли маг підніс до однієї з них руку, всередині загорілися цифри.

– Це ліфт? – здогадалася Майя, стежачи, як змінюється порядок чисел.

– Він самий. Це магічний ліфт, його живить Джерело під пагорбом, – пояснив Маскарон.

Майя заінтриговано глянула на двері. Раніше вона ніколи не їздила на ліфтах, але чула, що в майбутньому вони цілком замінять сходи.

Приїхала кабіна і двері відчинилися. Майя хотіла вже увійти, як раптом відскочила, побачивши прірву під ногами. Маскарон спокійно зайшов. Підлога в кабіні виявилася скляною.

Помітивши глузливу посмішку мага, Майя рішуче пройшла в широку кабіну. Скло морозило босі ноги. Двері закрилися, і дівчина відчула, як ліфт плавно пішов вниз.

– Так це вежа? – зрозуміла вона.

Шахта ліфта проходила по краю високої мармурової будови. Через скло відкривався напівкруглий атріум, який проходив через всі поверхи. Три верхні поверхи віддавалися під житлові кімнати. В одну таку кімнату ввійшов чоловік з двома красунями у вульгарних костюмах.

На одному з поверхів з номерами ліфт зупинився, двері відчинилися і в кабіну зайшла красива жінка в вузькому платті кольору димчастої сливи з хутряним коміром леопардового забарвлення. Її шкіра віддавала білизною і блиском порцеляни. Майя відвела погляд від її глибокого, посипаного блискітками декольте. В руках жінка стискала мішечок, побрязкували монетами.

– Треба ж, пан Лан! – засяяла вона.

– Здрастуй, Венера, – посміхнувся чоловік. – Дивлюся, вдале полювання.

Жінка глянула на мішечок.

– Туристи нині дуже щедрі, – зодоволено кивнула вона. – А ось вас останнім часом не бачити.

– Багато роботи.

Вона підійшла до мага і поклала долоню в рукавичці на його груди. Кігтики з розсипом блискучих камінців вп'ялися в чорну тканину камзола.

– Ми з дівчатками за вами дуже сумуємо, – шепнула вона, млосно глянувши на чоловіка з-під напівприкритих вій.

– Ти хотіла сказати, за моєю кров'ю? – злегка повів краями губ маг.

Венера посміхнулася, вишкіривши ряд гострих зубів. Майя мимоволі відсахнулася. Тільки тоді жінка її помітила.

– Це форма академії Тайлогос? О, пан Лан, ви ще гірше, ніж я думала. Затягнути в таке місце ученицю, – видихнула вона. – Я знала, вас не можна пускати працювати до дітей, – вона з навмисною жалістю глянула на Майю. – Але нас, дівчаток, так і тягне до чоловіків, що нас рано чи пізно згублять.

На нижньому поверсі ліфт зупинився, і Венера вийшла, наостанок кокетливо підморгнувши магу. Тут був величезний зал, повний ігрових столів і магічних автоматів. Майя бачила, як люди з втомленими обличчями й жадібними очима викрикують нові ставки й все смикають за важелі.

– Вона?.. – подивилася Майя у слід красуні.

– Вампір.

– Вампір так легко розгулює в місті? – Здивувалася дівчина.

– Я тобі більше скажу, тут їх охоче приймають на роботу. А також сукубів і перелесник.

Майя ошелешено глянула на мага.

– Думаєш, міська влада не знає, що нелюди тут роблять? – тішився її виразом Маскарон. – У місцевого власника казино договір з дітьми ночі. А вампіри одні з найбільш легендарних коханців всіх віків.

– Але вони ж п'ють кров, коли... Хто за таке буде платити? – Майя глянула на Маскарона, мовляв, ну крім такого моторошного типу, як ви.

Чоловік посміхнувся.

– Я якраз ніколи за це не платив, – зауважив він. – Їхня солодка отрута на мене слабо працює. Але це не заважає нам... спілкуватися час від часу, – глянув він у бік Венери.

Майя теж подивилася на красуню. Вона чула, що укус вампіра приносить насолоду, але також викликає звикання. Саме це робило цих тварюк ще небезпечнішими. Хіба бар'єр навколо міста не повинен захищати жителів від темних нелюдів? А тут вони спокійно розгулюють і розважають відвідувачів.

Майя вже хотіла було вийти з ліфта, але Маскарон притримав її за плече. Він підніс руку до магічної сфери з цифрами й вивів якийсь символ. Підлога під кабіною ліфта розсунулася, але що під ним, Майя так і не побачила: скляні стіни потемніли, приховавши її пасажирів від очей оточення.

– Куди ми їдемо? – тривожно запитала дівчина.

– На поверх для найпочесніших гостей, – посміхнувся маг. В його руці з’явилася маска, і він одягнув її.