Розділ 7. Найтемніша година перед світанком

Деякий час Майя стояла і навіть не дихала. Вона дивилася у дві темні западини, де виднілася лише бездонна темрява. Але вона відчувала, як з цієї темряви за нею уважно спостерігають.

Коли заціпеніння минуло, Майя кинула погляд на двері.

– Ні кроку, – сказав маг в масці.

Майя скривилася, коли серце немов стиснула крижана долоня. І дівчина з жахом зрозуміла, що не може навіть ворухнути ногою.

– Хіба твій батько не вчив тебе, що від магічного договору безглуздо тікати? – поцікавився маг.

Від знайомого голосу, подібного до шелестіння мертвого листя, всередині все обдало холодом.

– Ще він учив мене не заводити магічних договорів з сумнівними типами, – стримано відповіла Майя, неохоче повернувшись до маски. – Не дуже допомогло, – додала вона, подумавши, що на ці граблі вона наступила як мінімум двічі. – Що вам від мене треба? – запитала вона, не бажаючи чути відповідь, але розуміючи, що нудитися в очікуванні ще гірше.

– Не більше, ніж ти можеш мені дати, – відповів гість. – Але й не менше.

Майя хмикнула. Ну ось, вона й забула, що із відповідей мага в масці можна складати головоломки для газет. Маскарон піднявся з крісла, та так легко і тихо, немов ковзав по землі, наче тінь.

– Не будемо гаяти час. Ніч почалася, маленька відьма. Надягни плащ.

Майя здивовано повела бровою, а потім згадала, в якому неналежному вигляді застав її ворог і спішно відвернулася надіти накидку. Коли вона застебнула фібулу й обернулася, ледь не відскочила. Маскарон стояв прямо перед нею. Її спритно підхопили на руки.

– Що ви робите?! – вигукнула Майя.

– Бережу твої ноги, – сказав маг, несучи її через кімнату. – У тебе сьогодні буде важлива робота.

Під його черевиками хруснуло скло, і Майя згадала про розбитий стакан. Вона розгублено подивилася на маску, але замість очей бачила лише темряву. Не знала, як реагувати на таку турботу, якщо це взагалі нею було. Але тут вона усвідомила, що її несуть до розкритого вікна. І те, що вона побачила за ним, на мить позбавило її мови.

Мідний місяць окреслював контури чорного човна, чий ніс був вирубаний у вигляді лебединої шиї й голови. Очі у птиці горіли мертво-зеленим вогником. Маскарон легко скочив на підвіконня. Коли Майю огорнув прохолодний вітер ночі, вона згадала, що її виносять у світ майже в спідній білизні.

– Стривайте, мені потрібно одягнутися!

– Це зайве, – спокійно зауважив чоловік. – Твоє плаття тобі сьогодні не знадобиться.

Майя перелякано подивилась на мага. Маскарон ступив у човен і поставив її.

– Ви... Ви говорили, що така розплата вас не цікавить, – не поспішала сідати на лаву Майя. – Ви ж не інкуб і все таке...

– Правильно, я не інкуб, – подивився на неї маг. – Тілом зі мною не розплатитися: мої послуги коштують дорожче, – сказав Маскарон те, що Майя і сама добре пам'ятала. – Але хіба я говорив, що це не може стати частиною розплати? – підкреслив він останні слова.

Майя кілька секунд дивилася на маску. А потім мимоволі глянула за борт човна. Якщо подумати – не така вже й велика висота. Всього лише четвертий поверх...

Почувши тихий сміх, вона напружено повернулася до мага.

– Як завжди, відчайдушна, – сказав чоловік. – Я проясню тобі один момент, маленька відьма, – Маскарон ступив до неї, і його маска опинилася до неї зовсім близько. – У будь-яку з трьох ночей я можу змусити тебе зробити абсолютно все, що мені заманеться. І ти не зможеш ослухатися, навіть не зможеш заперечити.

Майя напружено зціпила зуби. Одна тільки ця думка викликала у неї огиду.

– Однак, – продовжував дивитися на неї морок за маскою, – на твоє щастя, я ніколи не беру жінок силою. Для мене це занадто просто і нудно. Я люблю грати з вищими ставками.

Маг зняв маску, і Майя побачила знайоме обличчя. Таке ж гарне, як вона запам'ятала: з високими вилицями, загостреним підборіддям і променистими очима кольору молодої трави. Але тепер дівчина бачила не добродушного вчителя історії, чиїми лекціями так захоплювалася. Перед нею стояв зовсім незнайомий чоловік. Про нього вона знала лише з чуток, де велика частина попереджала ні при яких обставинах не зв'язуватися з ним.

– Я вважаю за краще робити так, щоб жінка сама прийшла в мої обійми, – сказав він вже м'яким, подібно шовку, голосом.

Сказавши це, він клацнув пальцями в білих рукавичках. Голова чорного лебедя розгорнулася, від чого Майя здригнулась. Вогники в очах птиці запалилися ще яскравіше. Човен плавно рушив з місця і почав підійматися.

– А правилами гри не поділитеся? – напружено запитала дівчина.

– На все свій час, – запевнив Маскарон. – І твій час прийде в найтемнішу годину, Майя.

Власне ім'я з вуст ворога пустило по спині сироти.

– А тепер сідай, – наказав маг і додав трохи м'якше, – і насолоджуйся поїздкою.

І Майя зрозуміла, що не може противитися його словам. Немов хтось смикнув за ниточки і її ноги підігнулися. Вона осіла, схопившись рукою за борт. Маскарон став біля носа човна, поклавши на лебедину голову руку. Деякий час Майя дивилася йому в спину.

Човен плив по небу над Рубіновим бульваром в глиб міста. Під ними кипіло нічне життя Цвіточа. Дівчина повернула голову і ледь не скрикнула. Прямо перед нею в блідому світлі місяця вищирилася кам'яна горгулья. Всі ті чудовиська, на яких вона дивилася знизу, тепер спостерігали за неї майже впритул. І їхні перекошені від злості морди не обіцяли їй нічого доброго в майбутній ночі.