Розділ 6.5

– Наскільки більше?

Дівчина злегка схилила голову, як зацікавлена грою кішка:

– А скільки ти готова запропонувати?

– Назви суму.

– Гроші мене не цікавлять. Ти знаєш, якою «купюрою» мені платити.

Майя ледве стрималася, щоб не скривитися. Подумавши, вона неохоче кивнула:

– Добре... Я розповім тобі подробиці бою з Лісаною. Але це секретна інформація, напишеш її – у тебе будуть проблеми. Не виключено, що відрахують.

– Не всі свої знання я прагну вивести на папір. Просто знати відповідь – вже задоволення.

«Ось тільки не завжди відповіді приносять саме задоволення», – промайнуло в голові Майї.

Але вона кивнула. Таємницею вона заплатить за таємницю. Це рівноцінна плата.

Коли Майя закінчила розповідь про Джерело та ритуал, вона очікувально подивилася на Саву. Та посміхалася з таким ситим виглядом, немов лисиця, яка зжерла весь курник. І не збентежило її те, що їй тільки що розповіли про криваву розправу над більш ніж десятком людей.

– Так, написати про таке руки так й сверблять, – зізналася адептка.

– Поберегла б ти зараз свої руки, – не двозначно глянула на її перебинтовані пальці Майя. – Твоя черга говорити.

Сава кивнула і принишклим голосом заговорила:

– У всій цій історії з загибеллю Яхонтів Червоних ось що цікаво: Рубіновий Замок захищало кровне заклинання. Людина з поганими намірами не могла переступити його поріг, бо кров Засновника, запечатана в стінах замку, спопелила б його. Тоді як Маскарон обійшов бар'єр, який п'ять століть захищав сім'ю Заклинателя Рубінів?

– І як же?

– Ще не з'ясувала. Навіть ті, хто займався розслідуванням їхньої загибелі, не знають відповіді. Слідів чужої магії поза замком немає. Вогонь ніби спалахнув зсередини.

– Телепортація?

– Замок і від такого був захищений, так що ні. Але я дізналася, що вогонь, в якому згоріли Яхонти Червоні, був смарагдово-зеленим.

– Магічний?

– Ага, проклятий вогонь. Його полум'я палило все, в чому жила магія Яхонтів Червоних, навіть кам'яні стіни, – Сава схилилася до дівчини. У напівтемряві її очі здавалися чорними й бездонними. – В тому полум'я обернулися в попіл не тільки тіла господарів замку, але і їхні магічні душі.

Майя напружено подивилася на дівчину. Вона пам'ятала відлуння того шаленого болю, яке можна порівняти з видаленням серця, поки воно ще б'ється в грудях. Це вона сповна відчула, коли Лісана намагалася витягнути її магічну душу. Виходить, магічні душі Яхонтів Червоних згоріли в їхніх же тілах.

– Їх спіткала смерть у страшній агонії, коли не тільки обвуглюється шкіра, а й кипить магія в жилах, – тихо, ніби боячись, що їх підслуховують, прошепотіла Сава і схаменулася.– О, як сказанула! Треба записати, поки не забула, – дістала вона лівою рукою блокнот з кишені.

Одразу втупилася на перебинтовану праву руку та майже з жахом в очах усвідомила, що найближчим часом нічого записати не зможе.

– Нам потрібно звідси йти, – піднялася Майя. Їй більше не хотілося продовжувати цю розмову. – У нас обох будуть проблеми, якщо хтось нас помітить тут.

– Але я ж тільки прийшла сюди! – обурилася Сава.

Майя тихо видихнула. Її співрозмовниця навіть не соромилася, що її застали, поки вона рилася в чужій білизні. Неймовірна відданість справі.

– Тоді прапор тобі в руки, врешті-решт у тебе в запасі ще цілих п'ять пальців на лівій руці, – красномовно глянула вона на забинтовану долоню дівчини.

Сава невдоволено надула губу. Але перспектива наштовхнутися на нову агресивну скриньку змусила здригнутися навіть її безстрашну журналістську натуру. Неохоче, але вона потопала до дверей.

До гуртожитку Майя вислуховувала від Сави найгарячіші новини в Академії. Так якийсь адепт зі старших курсів факультету воїнів все хвалився, як завів інтрижку з пані Роксан. Сава відразу ж перевірила факти й з'ясувала, що це все наклеп. А ось те, що, дізнавшись про такі чутки, сама пані Роксан мало не підняла базікало на флагшток, це була чиста правда.

– Він тікав від її батога, як налякана свинка, – реготала Сава. – Ух, вона йому прочуханку влаштувала. Тиждень потім сидіти не міг.

Майя подумала, що той сам винен. З ким з ким, а з пані Роксан так жартувати може хіба що безсмертний. Біля воріт гуртожитку Майя кинула Саві коротке прощання і поспішила по алеї до корпусу, де проживали перволітки.

– Хороших снів, Майя Семіроз, – крикнула їй услід Сава. – Сподіваюся, від моєї розповіді у тебе не буде кошмарів.

«Снів взагалі не буде», – подумала Майя, стиснувши в кишені накидки флакон з беладоною. Вона нормально не спала вже понад тиждень. Пора б це виправити.

Зайшовши в кімнату, Майя підійшла до вікна закрити штори. Місяць вже піднявся високо в небо і нагадував криваве око, яке хижо спостерігає за містом.

Знявши штани й сорочку, Майя попрямувала в душ. Хотілося швидше змити бруд і піт після тренування.

Натягнувши на вимите тіло нічну сорочку, дівчина набрала в стакан води і пішла до накидки, залишеної на спинці стільця, де лежав флакон беладони. Раптом погляд прикувала стрічка на зап'ясті. Перший вузлик стирчав, немов ось-ось готовий розплутатися. Повагавшись, Майя обережно потягнула його край, але він не піддався.

– Він розв'яжеться, коли ніч закінчиться, маленька відьма.

Майя здригнулась і випустила стакан. Той розлетівся на друзки біля її ніг.

Різко розвернувшись, вона застигла, як соляний стовп. У кріслі біля відчиненого навстіж вікна сидів чоловік у чорному камзолі. І його маску вона впізнала одразу...