Розділ 21.3

Після вечері, коли ми залишилися у вітальні випити ще по келиху вина, я згадала розмову з Таліваном Дуані і вирішила розпитати бабусю Амолін про той особливий дар, про який він говорив.

— Бабусю Амолін, а що ви знаєте про лісових? Ми від Талівана Дуані про них дізналися, — я вже встигла розповісти дідусеві Крегану, що зустріла його колишнього працівника у Велланії.

— О, люба, я багато знаю про лісових. Моя бабуся була однією з них. На жаль, мені не передався її дар.

— Лісові дійсно відчувають рослини, розуміють природу? Чи Таліван Дуані трохи перебільшив їхні здібності?

Бабуся Амолін поставила келих із вином на столик і, кинувши погляд на вогонь у каміні, який танцював свій божевільний танець, подивилася на мене.

— Лісові справді чудово розуміються на рослинах. У них неймовірне чуття: маги з таким даром легко відшукують у лісі потрібні рослини, створюють зілля інтуїтивно і здатні виростити будь-яку, навіть найвибагливішу рослину. Лісові знають, що потрібно квітам та травам, деревам. Часто без додаткових знань, вони просто відчувають. І в лісі нездатні заблукати. Природа — їхній друг.

— А цей дар проявляється від народження?

— Будь-який дар, якщо він не з тих, що передаються під час посвяти, у магові присутній з народження. Але дар відчувати рослини прихований, він проявляється поступово.

— А яким чином? Як взагалі зрозуміти, що твої знання про властивості рослин не з книг, а з відчуття? Адже в дитинстві ми багато чого вивчаємо. Я, наприклад, і не згадаю, де прочитала про ті чи інші властивості якоїсь рослини, але я їх знаю, я їх пам'ятаю.

— Все просто, люба, — бабуся Амолін обдарувала мене усмішкою. — Лісові починають створювати свої зілля ще у дитячому віці. Їм невідомі складнощі. Створити нові ліки, поліпшити старі, знайти протиотруту або створити нову отруту — все це їм під силу. Для лісових немає нездійсненних завдань у зіллєварінні.

Я замислилась. А чи могла я мати такий дар? Я чудово зналася на рослинах, створювати зілля почала ще дитиною, і в лісі теж ніколи не блукала. Я хотіла запитати бабусю Амолін, як визначити цей дар, але архімагеса Марева заговорила першою.

— Бабусю, Кетта восени створила найскладнішу протиотруту, навіть я не змогла зрозуміти, які інгредієнти необхідні. Вона врятувала свою подругу від смерті. І зараз, коли вона мені допомагає, я бачу, що Кетта неймовірно талановита. Я не була такою здібною у її віці. Я багато читала, все виписувала постійно, а Кетта схоплює на льоту і взагалі із зіллями на «ти», так би мовити. Як гадаєш, може вона — лісова?

Мене трохи збентежило, як архімагеса Марева мене розхвалювала, але вона нічого не прикрашала, вона говорила правду.

— Якщо ти кажеш, що Кетта вже зараз так легко справляється із зіллями, то вона цілком може виявитися лісовою, — бабуся Амолін повернулася до мене. — Кетто, скажи, а коли ти почала варити зілля? Скільки років тобі було?

— Років 8 мені було. Мама намагалася мене навчити готувати, але мені цікавіше було спостерігати за бабусею, як вона варить зілля, от я й почала варити їх разом із нею. А перше власне зілля я створила у 10 років. То був покращений засіб від кашлю. Мені стандартне на смак не подобалося. Я ж зварила таке, щоб і пити було приємно, і діяло швидко.

— Дуже цікаво! — бабуся Амолін дивилася на мене із захопленням. — Я своє перше зілля винайшла років у 16, а ось моя бабуся — вже у 9 років. А що до лісу? Чи траплялося заблукати?

— Ні, ніколи, — я похитала головою. — З дитинства сама ходила збирати трави і завжди легко знаходила шлях додому.

— А сад? Вирощуєш якісь рослини?

— У дитинстві я постійно проводила час у саду із бабусею. Ми багато чого вирощували для зілля. І все росло добре. Зараз у мене, на жаль, немає часу на садівництво, але мені подобається вирощувати рослини. Жодна квітка в горщику в мене не загинула.

Бабуся Амолін замислилась. Вона довго дивилася в далечінь, а я із завмиранням серця чекала її відповіді. Нарешті вона повернулася до мене і сказала:

— А знаєш, Кетто, ти справді можеш виявитися лісовою. Але підтвердити це може лише хтось із наших архімагів. В Ермалійській академії зіллєваріння та цілительства працює мій знайомий архімаг. Я можу звозити тебе до нього днями, хай він перевірить. Він також із лісових.

— Ой, правда? — зраділа я. — Я не завдам вам цим зайвого клопоту?

— Ні, люба, що ти. Мені й самій цікаво дізнатися, чи маєш ти цей чудовий дар.