Розділ 20.3

Обід вийшов на славу! Бабуся Амолін разом із Демом створили справжні кулінарні шедеври, а дідусь, його звали Креган і він, незважаючи на 90 років, був дуже бадьорим і активним старим, дістав пляшку ягідного вина з легкими цитрусовими нотками. Сомеріндський соус, звичайно ж, був неперевершеним і м'яко підкреслював смак м'яса та каші. Так, заради нього варто трохи повправлятися у кулінарії.

Втім, вправлятись я задумала вже ввечері, якщо бабуся Амолін не відмовить мені у допомозі. Після вечері, яка була не менш смачною, ніж обід, я запропонувала старенькій допомогти перемити посуд. Залишившись з нею на кухні наодинці, я запитала:

— Бабусю Амолін, ви можете мені допомогти?

— Якщо мені під силу, то допоможу, люба, — старенька тепло усміхнулася. Незважаючи на свої старомодні, що загалом характерно для такого похилого віку, погляди вона була дуже приємною жінкою. — Що тобі потрібно?

— Мені потрібен торт. У Дема завтра День народження. Ви не могли б мені допомогти спекти? — я дивилася на бабусю Амолін з надією. Ми б, звичайно, могли завтра купити торт, але ж так нецікаво. Мені хотілося здивувати Дема.

— Тобто спекти за тебе? — розсміялася старенька.

— Я буду допомагати! — запевнила я. — Чесно-чесно! Більше, ніж за приготуванням обіду та вечері.

— Що ж, якщо ти так рішуче налаштована, то я згодна. У тебе є якісь побажання щодо начинки та зовнішнього вигляду?

— Торт має бути м'яким, з бісквітних коржів, з легким, помірно-солодким кремом, можливо, з просоченням з алкоголю. А прикрасити я б хотіла різноманітними ягодами, листочками м'яти та квітами, щоб торт виглядав як лісова галявина. Думаю, це буде дуже у соммеріндському стилі. Я бачила на фотографіях, що у вас торти часто оздоблюють квітами.

— Так, квіткові торти — відмінна риса Соммерінду. У крем ми теж додаємо квіткове варення, воно у нас легке, не дуже солодке, — бабуся Амолін замислилася, а потім додала: — Давай приготуємо класичний соммеріндський квітковий торт. Він м'який, приємно-солодкий і дуже смачний. Готується нескладно, а головне — швидко.

Ми зачинили двері на гачок, щоб ніхто не заглядав, і приступили до приготування торта. У процесі приготування я зрозуміла, чому торт називався квітковим: у нього скрізь додавалися квіти. У борошно для коржів ми щедро насипали суміш із розтертих в порошок сушених квітів, в крем додали квіткове варення, а самі коржі потім просочили квітковим бренді. Насипаючи скрізь квіти, я почувала себе справжньою феєю, я навіть ледь не пурхала по кухні. Вперше в житті мене так захопило приготування. Дем дуже здивується, коли я йому розповім, що майже все приготувала сама, а бабуся Амолін мені тільки підказувала та контролювала, щоб я нічого не зіпсувала.

На довершення всім квітам всередині торта, ми прикрасили його і зовні: бабуся Амолін зрізала ті, що росли спеціально для їжі в горщиках на кухні. А я думала, навіщо в неї стільки квітів на кухні! Виявилось, щоб їсти.

Квіти, ягоди, листочки м'яти на покритому зеленою глазур'ю торті — у нас дійсно вийшла справжня лісова галявина. Як же гарно!

— А казала, що не вмієш готувати, — бабуся Амолін з усмішкою спостерігала, як я додаю останні квіти на торт. — Можеш, коли захочеш.

— Без вас я не впоралася б. Я ж не знаю, що з чим змішувати і скільки часу пекти ці коржі.

— Якби ти почала вивчати рецепти, то й без моєї допомоги добре готувала б. Ті, хто вміє варити зілля, не можуть погано готувати.

— Може, ви й маєте рацію, бабусю Амолін, — зітхнула я. Я вже не вперше чула подібні заяви. — Просто мені справді нецікаво готувати. Мені подобається вирішувати куди складніші завдання, ніж створення приємного смакового поєднання.

— Розумію, потяг до науки — це похвально, люба. Але їсти все одно треба.

— Так у мене для цього є Дем! — усміхнулася я. — Поки він варитиме суп, я варитиму зілля. Головне, не переплутати каструльки потім.

Бабуся Амолін розсміялася моєму жарту.

— Ти не думай, що я забула про супи. Днями проведу тобі майстер-клас.

— Я пам'ятаю, пам'ятаю.

— Що ж, люба, торт я ховаю в холодильник, а ти йди відпочивай. Час уже пізній.

Подякувавши бабусі Амолін за допомогу, я нарешті дісталася гостьової спальні. Дем ще не спав, він читав якусь книжку.

— Наче не так багато посуду було, — здивувався він. — Чого це ти так довго, Кетто?

— Ми з бабусею Амолін спілкувалися, — збрехала я.

Дем відклав книжку і притягнув мене до своїх обіймів.

— Не бреши, — посміхнувся він. — У тебе хитруватий вигляд. Якийсь сюрприз вже підготувала?

— Нічого від тебе не приховаєш! — засміялася я і поцілувала Дема, щоб уникнути подальших розпитувань.

Дем не став допитуватись. Він цілував мене у відповідь, шепотів на вухо всілякі ніжності. То була наша перша ніч у Соммерінді — чарівна, як і все в цьому світі, а ранок приніс ще більше чарів.

_____________________________________________________________________________________

Більше ілюстрацій до розділу на моєму телеграм-каналі "На крилах фантазії" (https://t.me/annapotii_books). Також там буде ще кілька цікавих варіантів тортиків, які мені нагенерував ШІ. А ще я там сьогодні розповім про улюблений тортик Кетти, який я готувала на минулих вихідних. Заходьте, там цікаво!