Розділ 19.2

Одного вечора, коли ми з архімагесою Маревою допізна засиділися в лабораторії, експериментуючи зі складом зілля, що відновлює магію, я отримала від викладачки несподівану пропозицію.

— Цієї неділі я планую вирушити до Соммерінду. Хочу відвідати бабусю з дідусем, провести з ними деякий час та поповнити запаси інгредієнтів для зіллів. Хочу запропонувати тобі поїхати зі мною, Кетто. Познайомлю тебе із місцевою рослинністю. Що скажеш?

Пропозиція виглядала привабливою, ось тільки були деякі нюанси.

— Я б з радістю, але в мене немає зараз грошей на подорож до Соммерінда.

Для того щоб сплатити переміщення через портал із Муірна в Соммерінд потрібна була досить велика сума грошей. Я не могла собі її зараз дозволити.

— О, щодо грошей не хвилюйся, Кетто. Я, як мешканка Соммерінда, можу домовитися про оплату зі знижкою, а житимеш у мене. За це не треба платити. Моя бабуся буде щаслива нагодувати ще когось, крім мене, своїми фірмовими стравами, — архімагеса Марева мені підморгнула.

Це багато чого змінювало, але все ж таки залишалася ще одна причина з якої я не хотіла залишати Муірн в найближчий час.

— А вам обов'язково треба поїхати в неділю, архімагесо Марево?

— Так. З наступного тижня якраз буде вдалий час для збирання однієї важливої ​​для моїх зіллів трави. Якщо зібрати пізніше, то її властивості будуть набагато слабшими. А що, ти маєш якісь плани?

— У понеділок, 17 числа, у Дема День народження. Мені дуже не хотілося б його залишати. Це його перший День народження від початку наших стосунків. Він засмутиться, якщо мене не буде.

— Розумію, — кивнула архімагеса Марева. — Наполягати не буду. Але ти можеш запропонувати йому поїхати з нами. Я нічого не маю проти. Не впевнена, що зможу і для нього домогтися оплати порталу зі знижкою, ти моя асистентка, тому для тебе я без проблем за неї домовлюся, але жити він також може в мене. Тож якщо Дем може дозволити собі переміщення, то клич його з нами. Але я спробую отримати для вас обох оплату зі знижкою, тільки мені треба точно знати, що ви поїдете.

— Я запитаю у Дема і повідомлю вас завтра вранці. Добре?

— Звичайно.

Я вже збиралася бігти до Дема, як згадала, що забула уточнити одну важливу деталь.

— А надовго ви в Соммерінд збираєтесь?

— На два тижні. Тебе це влаштовує?

— Так, якщо Дем погодиться.

Дема моя пропозиція зацікавила. Я боялася, що він взагалі не захоче відзначати свій День народження далеко від сім'ї і тим більше в іншому світі, але він мене запевнив, що йому це цілком підходить.

— Я не планував святкувати з сім'єю. Я не перший рік мешкаю окремо і часто проводив цей день без них. Іноді його зовсім не відзначаю. Все, що я хотів цього року: щоб ти була поруч, а в Муірні чи деінде — не має значення. Соммерінд здається чудовим варіантом. Звичайно, якщо архімагесі Мареві не вдасться домовитися про знижку, доведеться викласти купу грошей, але я знайду. У крайньому випадку скажу бабусі та батькам, що приймаю подарунки грошима, — Дем усміхнувся.

Я притулилася головою до його плеча і видихнула з полегшенням. Я не могла втратити таку чудову можливість побувати в Соммерінді, він був моєю давньою мрією, але й залишати Дема у його свято теж не могла. Тепер залишалося всього нічого: щоб архімагеса Марева змогла домовитися за знижку для Дема, тоді йому не доведеться витрачати купу грошей на подорож.

На щастя, у архімагеси Мареви все вийшло і вранці в неділю ми вже стояли в задушливій залі міжнародного порту. День видався спекотним, людей товпилося багато — всі кудись переміщалися — і ми насилу дочекалися своєї черги, ледве не розплавлюючись від спеки.