Розділ 16.1

Як би я не любила проводити час із Демом, я все-таки була рада повернутися до академії. Я сумувала за роботою. Архімагеса Марева приємно здивувалася моєму подарунку у вигляді чаю, а коли я, крім замовлених осінніх трав, вручила їй ще й пакетик з літніми, здивувалася.

— А ці звідки? Вони ж дорогі. Мені, звичайно, вони потрібні, але…

— А це вам передав один старий знайомий, — я підморгнула. — Ельф.

— І хто ж він?

— Ім'я Таліван Дуані вам щось каже?

— Звичайно! — архімагеса Марева засяяла. — Він раніше у дідуся працював. Цікава людина, розумний дуже, але ніде не приживається. Той ще бунтар. Він що тепер у Велланії живе?

— Так. Водить екскурсії Зачарованим лісом.

— Дуже в його дусі.

Поки ми готували інгредієнти для сьогоднішнього зілля, я мовчала. Відправивши все варитися в казанок, я вирішила розпитати архімагесу про ситуацію в Соммерінді.

— Архімагесо Марево, я можу вам поставити запитання про Соммерінд?

— Звичайно, Кетто. Що ти хочеш знати?

Я не була впевнена, чи коректну тему я піднімаю, але мені більше не було в кого спитати, а дуже хотілося знати. Звичайно, архімагеса Тіррена дещо могла б розповісти, але Соммерінд для неї такий самий чужий світ, як і для мене.

— Таліван Дуані розповів, що у Соммерінді існують деякі проблеми. Він говорив про притискання дослідників. Чи могли б ви мені розповісти докладніше? Адже у нас Соммерінд малюють казковим світом, де люди можуть жити щасливо, якщо у них багато грошей.

Архімагеса Марева сумно усміхнулася. Поставивши на полицю баночки з інгредієнтами, які сьогодні вже не знадобляться, вона сіла на диван і запросила мене приєднатися до неї. Я сіла в крісло навпроти і архімагеса почала розповідати.

— Соммерінду вигідно, щоби його зображали казковим в інших світах. Так притягуються гроші. Соммерінд живе на унікальних каміннях, травах і туризмі. Більше нам нема на чому жити. Справа в тому, що в Соммерінді вже років 100 як ослабли магічні джерела, в камінні вони міцніше тримаються, ніж у просторі, тому їх добувають. Дослідники хотіли розібратися з цією проблемою, але років 80 тому одне з таких досліджень повністю знищило ціле магічне джерело. Їх насправді не так вже й багато. Імператор розлютився і заборонив будь-які дослідження, які стосуються цього питання, навіть якщо вони не торкалися магічних джерел. Засуджується навіть покращення магічних здібностей за допомогою зілля. У нас унікальна рослинність, але є особливі екземпляри, які складно вирощувати та які можна збирати рідко. Імператору вигідніше продавати такі трави в інші світи за величезні гроші, ніж дозволяти їх використовувати своїм людям. Він обрав таку політику, але його багато хто не підтримує. Коли ти живеш звичайним життям, не намагаючись щось змінити, то жодних проблем у Соммерінді не отримаєш. Ті, хто прагнуть покращень, хто працює для свого народу, а не для чужих світів — рано чи пізно погано закінчують, якщо не втічуть. Таліван Дуані був такий. Я теж. Тому я не живу в Соммерінді, тільки їжджу іноді в гості до бабусі з дідусем. З батьками та братом я не спілкуюся. Вони засуджують мою позицію. Вони за Імператора. Я — ні. Я не можу спокійно дивитися, як прекрасну рослинність мого світу розпродають на всі боки. Я хочу, щоб вона насамперед приносила користь своїм, а не чужим. Я приховую, що родом із Соммерінду, бо не хочу людям брехати про свій світ. Там не казка. Там кошмар, политий карамеллю, щоб ніхто не помітив, як усе погано.

Архімагеса Марева замовкла. Якийсь час я сиділа мовчки, переварюючи почуту від неї інформацію. Мені складно було прийняти той факт, що прекрасний світ, про який я стільки мріяла, насправді виявився прогнилим до самого дна.

— Ви правильно зробили, архімагесо Марево, — я подивилася прямо їй у вічі. — Я вас підтримую. Немає нічого важливішого за дослідження на користь свого світу. Відсутність досліджень призведе до деградації.

— Я знала, що ти зрозумієш мене, Кетто, — губи викладачки здригнулися в ледь вловимій усмішці. — Тому й розповіла правду.