Розділ 14.3

Робота з архімагесою Маревою займала весь мій вільний час. Я ледве встигала вчитися, бачитися з Демом і майже не знаходила часу на розмови з магом Кадваларом про темну магію. Але я не скаржилася. Я так любила зілля, що готова була заради них пожертвувати навіть сном, не те що особистим життям. На щастя, Дем ставився до моєї роботи із розумінням, хоч і виглядав сумним через те, що я забігала до нього між заняттями та роботою хвилин на 10 і лише зрідка залишалася на ніч. Часом я так втомлювалася за день, що все про що я мріяла ввечері — сон, а не обійми коханого. У цьому шаленому ритмі я ледь не забула про день народження Ніди. Коли в четвер після спільного факультативу з бойової магії вона мене зупинила, мені було важко зберегти нейтральний вираз обличчя і не видати себе.

— Завтра о 6-ій вечора ми чекаємо на тебе вдома.

Мій мозок почав гарячково міркувати, навіщо Ніда на мене чекає і тільки через хвилину, згадавши, яка буде дата, мене осяяло: у Ніди в п'ятницю день народження! А я навіть не придбала подарунок.

— Добре, — я кивнула.

— Забула? — Ніда уважно подивилася на мене.

— Я у числах трохи загубилася, а так — ні. Я чудово пам'ятаю, що ти народилася 11 числа місяця Туари*, я просто забула, яке число сьогодні, — я винувато усміхнулася.

— Сподіваюся, ти до завтра не забудеш прийти.

— Ні, звичайно, — запевнила я подругу. — А хто ще буде?

— Лише сім'я і ти. Батьки вважають, що зараз недоречно кликати багато людей, мало в кого які проблеми виникнуть з переміщенням. Не хочеться, щоб моє свято стало для когось перетворенням на темного. Приїдуть лише бабусі з дідусями. І все.

— Навіть Івера не покличеш?

— Ні. Не хочу я знайомити його з усією родиною. Незручно. І ти теж Дема з собою не тягни.

Я, звичайно, підозрювала, що Ніда буде проти, щоб я брала Дема, але якщо вона навіть свого хлопця не запросила, значить, ображатися немає сенсу. Ось тільки Дем мене одну навряд чи відпустить.

— Я сподіваюся, ти не будеш проти, якщо Дем мене хоч до дверей доведе? Не хочу йти сама.

— Та будь ласка! — махнула Ніда.

Домовившись із Нідою, я поспішила в бібліотеку до Дема. На щастя, він зараз був один.

— Біда, Деме! — видихнула я і впала на диван. Після швидкісної пробіжки сходами я ледве дихала.

— Що трапилося? — Дем мав такий переляканий вигляд, що я не змогла стримати усмішки. Здається, я перестаралася.

— Я забула про день народження Ніди. Він уже завтра, а я навіть не купила подарунка. Що робити?

Дем насупив брови. Він був незадоволений тим, що я влаштувала паніку на рівному місці.

— Не лякай так, — пробурчав він. — Тобі треба вранці щось подарувати? Чи до вечора чекає?

— Непогано було б подарувати щось символічне вранці, але основний подарунок потрібен на вечір. Я йду до неї у гості. Тебе вона не кличе, вибач, але ти можеш провести мене до неї додому, якщо переживаєш.

— Проведу, — кивнув Дем. — Що їй уранці подарувати навіть не знаю. У мене нічого, крім книг, немає. Але вдень можемо пройтися магазинами. Якраз до вечора встигнеш щось купити.

— Ідея хороша, але в мене робота… — я так сильно завантажила себе справами, що навіть не знала, куди впхнути позапланові заходи.

— Домовся про відгул з архімагесою Маревою. Навряд чи вона тобі відмовить.

Архімагеса Марева справді з розумінням поставилася до моєї ситуації, а ще допомогла з подарунком для Ніди. Вона вручила мені мініатюрну коробочку із соммеріндським самоцвітом — напівпрозорим каменем, що переливається від насичено-синього до блакитного відтінку з невеликими золотистими вкрапленнями. Він цінувався не лише за свою красу, а й за високу місткість магії. Соммеріндські самоцвіти, втім, як і всі камені із Соммерінду, відмінно підходили для зачарувань, оскільки довше за інші камені та матеріали зберігали магічний запас.

— Він же дорогий… — прошепотіла я, захоплено розглядаючи дивовижний камінь. Я раніше навіть у руках такі не тримала.

— Для мене ні. Мій дідусь володіє кількома шахтами з видобутку дорогоцінного каміння. У мене завжди були хороші запаси їх. Дідусь досі засмучується, що я зайнялася зіллєварінням, як бабуся, а не зачаруванням, як він.

— Дякую, архімагесо Марево! — я сховала коробочку з коштовністю в сумку. — Навіть не знаю, як вам віддячити…

— Відпросись у архімагеси Тіррени наступного тижня з факультативів. У мене велике замовлення планується. Плідна робота стане найкращою подякою.

— Добре, — погодилась я.

— До речі, а коли в тебе день народження, Кетто?

— 25 числа місяця Наї**. А що?

— Я і тобі підходящий камінь підшукаю. У мене є багато цікавих.

Моїй радості не було меж. Соммеріндське каміння — велика цінність і кожен мріє їх мати як предмети для зачарування. Як мені пощастило з викладачкою! Вона така чуйна, уважна, талановита. Жаль тільки, що особисте життя в неї не складається. Сподіваюся, колись вона знайде своє щастя.

  Вранці Ніда ледь не верещала від захвату, коли я віддала їй подарунок. Зачарування було її другим захопленням, окрім бойової магії, Ніда, як і її мама, любила створювати зачаровані прикраси.

— Де ти його взяла? — очі Ніди виблискували не гірше від соммеріндського самоцвіту.

— Архімагеса Марева дала мені. Виявляється, вона родом із Соммерінду, її бабуся з дідусем там живуть.

— Як чудово! Може, вона колись і тебе запросить до Соммерінда… — Ніда мрійливо усміхнулася.

— Хто знає? Все може бути.

Примітки.

* місяць Туари — листопад

** місяць Наї — січень

Назви всіх місяців Муірну є у розділі "Візуал". Також додала туди портрети головних героїв.