Тепер мені стало зрозуміло, що його так потішило. Прийти з дівчиною до лікарні, щоб відвідати її подругу та зустрітись із колишньою — ситуація нестандартна. Не знаю, як би я реагувала, зустрінь на прогулянці з Демом Рейдена. Напевно, вдала б, що ми незнайомі. Але Дем не такий, його ситуація більше забавляла, аніж бентежила чи дратувала. Я придивилася до цієї Аони: симпатична дівчина трохи вища за мене і трохи старша, худорлява, у мене фігура точно краща буде, чорне волосся з короткою стрижкою боб недбало обрамляло її миле личко, тільки сірі очі дивилися серйозно, в них причаївся холод і смуток, незважаючи на тінь усмішки у куточках трохи пухлих губ. Напевно, працюючи в лікарні, сум надовго поселяється в очах, адже ти бачиш стільки болю та страждань, а іноді й смертей, але цей сум в очах Аони, холод, навіть сталь, псували її, робили старшою, неприємнішою. Може, в мені просто прокинулися ревнощі до минулого Дема, а може, й до теперішнього, адже він зовсім спокійно розмовляв зі своєю колишньою, навіть усміхався, що мене це почало дратувати. Тому я і не втрималася від уїдливого зауваження.
— Та сама колишня, яка забороняла тобі практикувати бойову магію?
— Нічого я не забороняла Дему! — обурилася Аона, насупивши брови. — Просто висловлювала невдоволення.
Дем несподівано засміявся і, обійнявши мене за талію, нагадав:
— Кетто, ми не за цим сюди прийшли.
— Так, ми прийшли до Айни, а нас не пускають, — тепер хмурилася я.
— Аоно, ти можеш провести нас до Айни Толені без усіх цих записів та очікувань прийомних годин? Я не зможу так довго стримувати цей ураган, — все ще не перестаючи сміятися, він поцілував мене в щоку, чим одразу ж зумів заспокоїти, принаймні щодо Аони. Якщо Дем мене обіймає і цілує при колишній, значить, вона йому точно ж нецікава. — Кетта вам усе тут рознесе, якщо не пустити її до подруги.
— Гаразд, йдіть за мною, тільки тихо, — Аона махнула рукою у бік одного з коридорів.
Ми поспішили за нею, але нам навздогін крикнула чергова медсестра, яка до цього мовчки стояла поряд і слухала нашу розмову.
— Аоно! А як же правила?
— Тово, я тебе благаю! — Аона повернулася до чергової. — Що поганого трапиться, якщо кілька людей відвідають пацієнта в неприйомну годину? Чи ти хочеш 2,5 години слухати обурення цієї милої дівчини?
Това похитала головою і стомлено опустилася в крісло. Перебувати так довго в моєму товаристві вона очевидно не хотіла. Аона швидко провела нас до потрібної палати і шепнула перед дверима:
— Тільки не довго. А якщо хтось зайде і запитає, то скажіть, що ви родичі. Двоюрідні брат з сестрою, наприклад. Я не хочу через вас отримати штраф.
— Добре, — кивнув Дем. Він нарешті перестав усміхатися і знову став втіленням серйозності. — Дякую за допомогу, Аоно.
— Звертайся! — Аона усміхнулася куточками губ, кивнула мені і, помахавши рукою на прощання, пішла далі коридором.
Як тільки вона зникла, я тут же накинулася на Дема.
— Ти не казав, що твоя колишня працює у центральній лікарні.
— Я й сам не знав. Кетто, я з нею розійшовся 3 роки тому, вона тоді тільки навчання закінчувала. За цей час я з нею всього кілька разів перетинався випадково на вулиці, востаннє півтора року тому. Аона тоді працювала в іншій лікарні, на околиці. Я не відчуваю до колишніх неприязні, але й спілкуватися особливо не рвуся, так що зменш свою ревнощі, Кетто. Ти єдина, хто мені потрібен.
— Я не ревную, — пирхнула я, але усмішки не змогла стримати. Приємно, що Дему я така важлива і він не соромиться мені говорити про свої почуття.
— А як же! — засміявся Дем, штовхаючи двері до палати. — Пішли вже до Айни.
Увійшовши до палати, ми виявили, що Айна вже прокинулася і навіть снідала. Побачивши нас, вона відклала тарілку з вівсяною кашею і усміхнулася.
— Кетто! Деме! Ви прийшли! Не чекала на відвідувачів так рано.
— Просто в Дема тут є знайома медсестричка, от нас і пропустили без запису.
Дем закотив очі.
— Кетто, вгамуйся!
— А що не так я сказала? Ти ж з нею знайомий, — я невинно плескала віями, вдаючи, що не розумію причин його невдоволення.
— Не таким тоном.
Ми б продовжили сперечатися і, можливо, навіть посварилися б, але Айна вчасно почала розмову.
— А що це за медсестра? Як звуть?
— Аона Омарі, — відповів Дем, сідаючи на стілець.
— О, вона хороша медсестра. Трохи серйозна, як для своїх років, з нею не пожартуєш і не поговориш, як з іншими, але професіонал своєї справи.
— Аона завжди була такою. Вона рідко жартує, — Дем дістав із сумки паперовий пакет і простяг його Айні. — Тут кекси, приготував учора.
— О, дякую, Деме! В лікарні такою смакотою не годують. Одна прісна каша та супи. Набридло вже.
Я присіла на край ліжка Айни та взяла її за руку.
— Здається, ти справді вже почуваєшся краще? Я так переживала.
— Так, мені вже краще. І все завдяки тобі! — Айна стиснула мою руку і усміхнулася. — Дякую тобі, Кетто, за зілля! Якби не ти… — усмішка одразу ж сповзла з її обличчя, варто було Айні уявити, чим усе могло обернутися без протиотрути.
— Не смій навіть думати про це! — я суворо на неї подивилася. — Все минулося.
— Архімагеса Тіррена ще не з'ясувала причин мого отруєння?
— Ні. Вона чекає від міністерства дозволу на використання зілля правди. Винуватці не хочуть зізнаватися, хто їм дав зілля та навіщо.
— Що ж… Чекатимемо.
— Гаразд, Айно, нам час іти. Аона просила нас не затримуватись, щоб у неї не було проблем через те, що пустила нас у неприйомну годину. Я просто хотіла побачити тебе і переконатися, що ти одужуєш.
— Все вже добре, — кивнула Айна. — Скоро я повернуся до академії. Дякую, що відвідали.
Я відпустила руку Айни і міцно обійняла її. Тепер я була спокійна. З моєю подругою справді все гаразд.