Розділ 13.2

Вранці, ледве прокинувшись і випивши чашку рятівної кави, я поспішила до лабораторії. Ретельно вивчивши нічну ідею, я розписала дозування інгредієнтів, відібрала все і з усією уважністю почала варити протиотруту. Хоч би ідея виявилася робочою! Інакше я не уявляла, що ще можна зробити.

Мені знадобилося близько трьох годин, щоб зварити зілля. За цей час Дем кілька разів заходив до мене, приносив каву та булочки. Мені не дуже хотілося їсти, голова була забита іншим, я нервувала, але щоб не засмучувати Дема я трохи з'їла.

— Ну що, зіллячко, ти мене не підведеш? — я обережно перелила готову протиотруту в порожній флакон і дістала створену вчора отруту та реагент. Усього пара крапель і я побачу результат.

Боячись чергового провалу, я з тремтінням схилилася над столом і обережно додала в отруту трохи протиотрути та реагент, який повинен змінити коричневатий колір отрути на трав'янисто-зелений. Якщо нічого не вийде, то колір залишиться тим самим. Кілька разів мені вдавалося трохи змінити відтінок зілля, але така протиотрута не допомогла б. Занадто слабка, вона не спрацює. Завжди потрібна точна зміна кольору.

На моїх очах зілля почало змінюватися. Із завмиранням серця, майже не дихаючи, я спостерігала за тим, як коричневий повільно трансформується у зелений. У той самий трав'янисто-зелений, який мені й був потрібен! Невже в мене вийшло?! Я не вірила своїм очам.

— Так! Так! Я змогла! — закричала я на всю підземну лабораторію, добре, що ніхто, крім павуків по кутках мене не чув.

Схопивши протиотруту, я з усіх ніг побігла до архімагеси Мареви. Вона, як я й думала, сиділа у своїй лабораторії і теж працювала над протиотрутою.

— Архімагесо Марево! — я ледве могла дихати, в легенях пекло від швидкого бігу. — Я… У мене вийшло!

Архімагеса Марева здивовано підвела брови і, вставши з-за столу, підійшла до мене.

— Ось протиотрута, — я простягла їй флакончик із жовтуватою рідиною. — Перевірте.

Архімагеса Марева налила в чистий посуд трохи отрути, капнула в неї мою протиотруту й реагент і з цікавістю почала чекати, коли колір зміниться. У глибині душі я боялася, що помилилася і цього разу колір не зміниться, але мої тривоги виявилися марними. За хвилину зілля набуло необхідного відтінку зеленого.

— Неймовірно! — архімагеса підняла на мене повні захоплення очі. — Тобі вдалося створити протиотруту! Ти далеко підеш, Кетто. Ти обійшла мене. Вперше бачу таку талановиту студентку.

— Зілля — моя пристрасть, — я відчула, що червонію від похвали архімагеси.

— Розкажи мені, Кетто, що ти туди додала? Я стільки ідей перепробувала — все марно.

— Порошок із кореня зірочника, темно-синього, не блакитного, трохи сушеного північного смарагдового моху, а ще настій дубової кори треба було проварити окремо з насінням нічної парасольки, — я назвала ті особливі інгредієнти, які прийшли в мою голову перед сном. — Ну і ще всілякі дрібнички. Я зараз вам напишу повний список, дайте лише папір.

— Потім, — махнула рукою викладачка. — Зараз підемо до архімагеси Тіррени. Потрібно якнайшвидше передати протиотруту до лікарні.