Розділ 10.3

Дві пари, що залишилися на сьогодні, пройшли, немов у тумані. Я не прислухалася до того, що говорили викладачі, тільки машинально робила позначки у зошиті. Щойно заняття закінчилися я кулею полетіла до своєї кімнати і зв'язалася з мамою.

— З татом все гаразд? — випалила я питання, що хвилювало мене весь день, навіть не привітавшись.

— Так, не турбуйся, доню, — поспішила мене запевнити мама. — А ти що чула про напад на його людей?

— Так, там була сестра моєї подруги, Арейна Толені. Її темні забрали.

— Я не знаю імен тих, хто постраждав. Тато тільки сказав мені, що трьох обернули на темних, а четверо отримали поранення. Але з ними все буде гаразд, нічого серйозного.

— Тата не поранили?

— Коли тата ранили? — мама посміхнулася. — Він у нас спритний. Не хвилюйся, люба, з ним все добре.

— Гаразд, тепер я спокійна, — я видихнула з полегшенням. Тато справді рідко потрапляв у неприємності. Він чудовий бойовий маг. — Передавай йому привіт.

— Обов'язково. Бережи себе, Кетто!

— Ти теж, мамо.

Я опустилася на диван і заплющила очі. Тільки зараз я виявила, що мене всю трясло від хвилювання.

— Що трапилося? Чому ти за тата питала? — я почула за спиною голос Ніди, а за мить її рука лягла мені на плече.

Я розплющила очі і подивилася на подругу. Ніда виглядала стривоженою, здається, вона чула лише кінець розмови. Я розповіла їй про сестру Айни і з кожним моїм словом очі Ніди округлялися все більше. У них оселився жах. Вона так боялася темних, що не могла спокійно слухати історії про них.

— Вони підібралися зовсім близько, — Ніда мене обійняла, наче й не було вранці сварки. Вона швидко остигала, при всій своїй запальності та буркотливості Ніда не була образливою та злопам'ятною. — Вони забирають тих, кого ми знаємо. Це найстрашніше. Ти б краще менше спілкувалася з тією дівчиною. Раптом сестра за нею прийде і ти постраждаєш.

Я шумно видихнула. Як же я не любила ці забобони! Але випадок Ніди був особливий: її надто виснажили сни про темних, вона інакше не могла. Тим не менш, я зробила мляву спробу її переконати.

— Айна у безпеці тут. Її сестра в академію не поткнеться. Архімагеса Тіррена нас захистить, ти ж знаєш. І я не можу залишити Айну без підтримки, надто багато хто від неї зараз відвернувся.

— А якщо вона піде додому і сестра нападе на неї поза академією? Ти ж знаєш, симптоми не одразу виявляються. Заражена людина може мати темну силу і несвідомо інфікувати інших.

— Айна не збирається ходити додому поки що. І ти чудово знаєш, Нідо, що несвідомо, дотиками чи випадковою магією можна інфікувати або дітей, або дуже слабких магів. Тобі точно боятися нічого.

— Знаю, але я все одно боюсь.

— Просто не думай про темних, Нідо.

— Але як?

— Займися домашніми завданнями, — я посміхнулася до подруги і встала з дивана.

Ніда тільки пирхнула.

— Гаразд, я до Дема.

— Помирились все-таки? — Ніда закотила очі. Вона теж встала, але попрямувала у бік ванної кімнати.

— Я кохаю Дема, а він кохає мене. Змирися вже з цим, подруго, — я жартівливо штовхнула її в плече і вийшла з кімнати.

Перед тим, як піти до бібліотеки, я збиралася забігти до їдальні і взяти якийсь сендвіч. Повноцінно обідати не хотілося, але щось перекусити не завадило б. Я вже майже дійшла до їдальні, як назустріч мені вискочила Айна — вся в сльозах і забруднена їжею. Вона не помітила мене, тож я схопила її за руку, чим сильно налякала.

— Це я, Айно, заспокойся, — Айна нарешті зрозуміла, хто поруч із нею і перестала вириватися. — Тебе образили?

— Вони обзиваються, — схлипнула Айна. — штовхнули мене. Я навіть поїсти не встигла.

— Іди до своєї кімнати, переодягнися, а я принесу тобі туди поїсти за 5 хвилин. Що тобі взяти?

— Кашу з квасолею. І чай, якщо не складно.

Айна витерла сльози рукавом блузки і поспішила втекти до своєї кімнати, доки ніхто до неї не пристав знову. Я провела її сумним поглядом. Айні треба якось допомогти. Вона надто слабка духом, вона сама не впорається. Я зайшла в їдальню і, набравши повну тацю їжі, рушила до Айни. Їсти поза їдальнею не заборонялося, але все-таки краще було їсти тут. На любителів поїсти в іншому місці зазвичай поглядали з несхваленням, але мені було начхати. Я на боці добра. Я знаю правду, як сказала архімагеса.

Айна накинулася на їжу, тільки-но я поставила тацю на стіл. На відміну від мене, у неї від стресу підвищувався апетит. Я ж не вміла заїдати смутки та тривоги, в такі моменти мені взагалі шмат у горло не ліз. Я з'їла свій сендвіч з копченою куркою, сиром, помідором і салатом, запила чаєм і, попрощавшись з Айною, вийшла з кімнати. Мені дуже хотілося зайти до Дема, але зараз у мене були важливіші справи. Я пішла до архімагеси Тіррени. Постукавши у двері, я, не чекаючи дозволу, увійшла всередину. Архімагеса Тіррена невдоволено підвела на мене погляд. Вона переглядала якісь папери за своїм письмовим столом.

— Кетта Віралані? — голос архімагеси звучав суворо. — Хіба я дозволила тобі увійти?

— Бабусю Тіррено, потрібна ваша допомога, — я мило посміхнулася, сподіваючись, що неформальне звернення розташує її до мене.

— Що трапилося? — архімагеса справді пом'якшала і махнула в бік стільця, пропонуючи мені сісти.

— Треба щось робити з Айною. Вона надто слабка, щоб протистояти нападкам. Їй навіть у їдальні нормально поїсти не дають.

— А що ти від мене хочеш? Я не можу бути її особистим охоронцем.

— Проте ви можете зібрати всіх студентів та розповісти їм, що родичі заражених не є проблемою та ображати їх неправильно. І взагалі, введіть покарання за знущання на цьому ґрунті, ви ж ректорка! Чого вам вартує?

— Ти вважаєш, що все так погано? — архімагеса дивилася на мене серйозно, навіть папери свої відклала.

— Так. Ви цього не бачите, бо у вашій присутності ніхто знущатися не стане, а я бачу. Адже ніхто, крім моїх друзів не знає, що я зустрічаюся з онуком ректорки. Вони навіть не підозрюють, що я можу доповісти на них, — я посміхнулася. Мені, звичайно, не подобалося користуватися своїм становищем, але заради благої цілі, заради захисту подруги я не могла вчинити інакше.