Розділ 9.2

Ось тільки я тоді не все про нього знала. Через кілька днів мене впіймала в коридорі архімагеса Тіррена і покликала до себе в кабінет. Я вже подумала, що вона чимось незадоволена і збирається мене відчитати, але вона запропонувала чаю з цукерками. Ми присіли на диван, взяли по чашці чаю і тоді вона заговорила.

— Я дивлюся, ти останнім часом часто бачишся з Кадваларом?

— Так, ми з Демом багато з ним спілкуємось.

— Ти частіше.

— Мені цікаво з ним розмовляти, маг Кадвалар — розумна людина.

— Він тебе не вчить нічому забороненому, Кетто? — архімагеса Тіррена зазирнула мені у вічі. Я здивувалась її питанню. Невже вона теж схильна до тих старомодних упереджень, про які мені говорив мій викладач? Я думала, вона більш прогресивна жінка. — Будь уважна, коли спілкуєшся з ним і якщо він пропонує ризиковані експерименти — не погоджуйся і одразу повідомляй мені.

— Як ви можете таке говорити, архімагесо Тіррено? — обурилася я. Хоч вона і пропонувала мені називати себе бабусею, але я ще не звикла, до того ж точно не тоді, коли ми сперечалися. — Маг Кадвалар — хороший, а у вас просто упередження проти вивчення темних магів. Я не шпигуватиму за своїм викладачем. Вам має бути соромно мені таке пропонувати.

Архімагеса Тіррена трохи чаєм не подавилася від моєї заяви. Закашлялася, відставила чашку і суворо подивилась на мене.

— Ти не все про нього знаєш, Кетто, і склала невірне враження про цю людину.

— Ви просто його не любите, тому так кажете, — я надулася. Маг Кадвалар мені справді подобався, він цікаво вів заняття, був уважним до кожного студента, з радістю ділився своїми знаннями та заохочував дискусії. Він не ставив свою думку вище за інших, він давав нам висловитися і при необхідності м'яко направляв у правильне русло, якщо ми помилялися. Він був чудовим викладачем і мені не подобалося, що архімагеса постійно на нього намовляє.

Архімагеса закрила обличчя руками і кілька разів глибоко вдихнула, наче намагалася впоратися з гнівом. Зовні вона виглядала спокійною, але здавалося, що всередині неї вирує ураган.

— Давай я тобі розповім, як усе було, а ти сама зробиш висновки. Добре, Кей?

Я кивнула.

— Ще років 30 тому Кадвалар розробив ритуал перетворення зараженої темною магією людини назад на світлу. Він просив дати йому полонених темних магів для експерименту, але ніхто не вірив у те, що йому вдасться. Ритуал був досить сумнівним, небезпечним. Та й ми рідко ловили темних, в основному їх відразу ж убивали, якщо тільки не хотіли вибити з них якусь інформацію. Вони ж зло. На той момент полонених у нас не було, а ловити спеціально для Кадвалара ніхто не хотів. Тоді він пішов іншим шляхом. Умовив свого друга заразитися темною магією, той з дурощів погодився. Ось тільки вони обоє не врахували, що свіжа темна магія дуже руйнівна і контролювати її складно. Друг його втік, убив двох світлих і заразив трьох, перш ніж Кадвалару вдалося його зловити, замкнути та зцілити. Ритуал виявився робочим, але трохи сирим: друга він від темної магії позбавив, але заразив залишковою темною енергією свого помічника, а в друга тимчасово помутився розум. Всі наслідки його експерименту довелося розгрібати нам: допрацювати ритуал і допомогти його другові впоратися зі всім цим. Так, Кадвалар започаткував хорошу справу, але будучи пустоголовим юнаком, він наплював на безпеку і думав лише про власні амбіції, що є неприйнятним. За це він і одержав на горіхи.

Я дивилася на архімагесу Тіррену на всі очі. Маг Кадвалар зовсім не так подав мені свою історію.

— Але маг Кадвалар сказав, що зміни у його ритуалі були несуттєвими…

— А ти б з радістю розповідала всім, як сильно накосячила? Він просто любить здаватися важливим у чужих очах. Може, він і непогана людина, але як дослідник він нерозумний. Вчений маг повинен сто разів подумати, убезпечити себе і не ризикувати марно, а Кадвалар — ризикова людина. Його покарали за неприпустимі методи. І він не змінився, він завжди буде ризиковим. Тому я так уважно за ним стежу і тебе прошу не зводити з нього очей, Кей.

— Добре, бабусю Тіррено, — я вирішила спробувати назвати її цим зверненням і вона одразу тепло мені посміхнулася. — Я буду за ним приглядати.

Я вийшла з кабінету архімагеси Тіррени сповнена розчарувань. Я не очікувала, що мій викладач виявиться таким, а ще мені було боляче, що він мені збрехав. Адже я йому вірила. Навіщо ж він так зі мною?