Розділ 9.1

Незважаючи на любов до зілля, зараз я багато часу присвячувала вивченню темних магів та захисту від них. Дем мені чудово допомагав з цим, тому що багато чого навчився у мага Кадвалара, але й він знав не все. Я почала частіше приходити до мага Кадвалара після занять, щоб отримати від нього більше знань — він був не проти. Весь навчальний тиждень маг Кадвалар залишався в академії, їхав додому лише на вихідні, щоб подбати про рослини своєї дружини. Вечорами він нудьгував на самоті, єдині, хто приходив до нього — я і Дем. Дивно навіть, що студенти так безтурботно ставилися до загрози темних. Може, я, звичайно, надто турбувалася, але мені здавалося, що крім основного курсу, не завадив би й факультатив.

— Насправді люди не прагнуть вивчати темних, окрім бойових магів, які взаємодіють із ними безпосередньо, — якось увечері ми сиділи в кімнаті мага Кадвалара, попиваючи чай із печивом, і він мені все пояснив. Дема сьогодні з нами не було—йому вистачало справ у бібліотеці. — Люди бояться темних. Вони знають, що звичайному магу складно протистояти темним силам, тільки добре навчені, талановиті бойові маги з легкістю з ними впораються. Людям достатньо знати базу і все. Так простіше — сховати голову в пісок і думати, що тебе не помітять.

— Але ж не всі студенти такі! — мені все одно було дивно. Не могли всі студенти академії, з 1-го по 3-й курс боятися темних магів.

— Не всі, але упередження щодо темної магії ніхто не скасовував.

— Які упередження? — не зрозуміла я.

Маг Кадвалар налив нам ще чаю і лише тоді продовжив.

— Багато людей досі думають, що якщо людина вивчає особливості темних магів, їх прийоми та заклинання, то вона не тактику супротивника вивчає, а сама хоче приєднатися до темних.

— Та невже? — я навіть чай відставила з печивом, так мене вразило те, що сказав викладач. — Ніколи раніше не чула такого.

— Ймовірно, твої батьки та бабусі з дідусями прогресивні люди, але у світі багато людей, які все ще схильні до упереджень і дітей своїх так само виховують. Тому студенти не рвуться на додаткові заняття. Хтось поділяє цю старомодну думку про темних, інші бояться засудження та глузувань друзів.

— Та це ж по-дурному.

— Люди взагалі дурні істоти, люба Кетто, — маг Кадвалар сумно посміхався. Схоже, він не з чуток знав про межі людської дурості.

— У ваших руках зробити їх трохи менш дурними, — я підбадьорливо посміхнулася викладачеві. Він мені подобався. Він був добрим та розповідав цікаво. Мені подобалося з ним спілкуватися, щоразу, коли у мене була вільна хвилинка, а Дем був зайнятий, я забігала до викладача побалакати. Ми говорили не лише про темну магію, а й про зілля, трави, маг Кадвалар розповідав мені про свою родину. Він дуже сумував за дружиною та донькою, сестрою, але відвідував їх лише зрідка у вихідні. Навчання молодого покоління він ставив понад сім'ю, незважаючи на те, що любив їх дуже сильно.

Останнім часом мене турбував один момент щодо лекцій мага Кадвалара і я вирішила нарешті його озвучити.

— Слухайте, магу Кадваларе, я гортала підручники, які ви нам порекомендували і зрозуміла, що в них немає ритуалу перетворення темних магів назад у світлих.

— Звичайно, немає. Адже підручники старі. Ритуал винайшов я 30 років тому.

— Але чому ж ви не опублікували його в книгах?

— Подякуй старій карзі, — маг Кадвалар інакше як каргою архімагесу Тіррену не називав. Мене хоч і дратувало це, але я вдавала, що не помічаю. Мені не хотілося псувати стосунки з викладачем через архімагесу. — Їй не сподобалося, що я протестував ритуал на своєму другові і вона завадила мені розповсюдити інформацію. Пізніше, звичайно, мій ритуал визнали дієвим, перевірили ще раз, але завдяки твоїй ректорці моє ім'я зганьбили. Її навіть не хвилювало, що мій друг добровільно погодився перевірити мій спосіб — вона просто вважала мої експерименти неприйнятними.

— Але ж ваш ритуал тепер використовують. Чому ж не надрукувати його у підручнику?

— Тому що він складний. Не для студентів. Насамперед темного мага потрібно зловити і знерухомити, і лише потім приступати до складного та тривалого процесу «зцілення». Не кожен із цим впорається. А ще хтось із імператорських бойових магів трохи підкоригував мій ритуал, додавши до нього абсолютно несуттєві доповнення та присвоїв собі всі заслуги. Ось так я втратив не лише кар'єру в імператорському підрозділі бойових магів, а й можливість стати архімагом. А мені тоді було всього 23, я тільки починав свій шлях і все марно. Сиджу тепер, вивчаю сам для себе, у небезпечні періоди, як зараз, мене звуть кудись викладати — от і вся кар'єра. Я, звичайно, звик і знайшов певну радість у навчанні молодого покоління, але шкодую про ті можливості, яких мене позбавили. І вже точно я не думав, що працюватиму на Тіррену. Знову. Як би вона мене ще раз не підставила.

— Ми з Демом їй не дамо, — пообіцяла я.

Я знала, що ми зуміємо захистити нашого викладача, адже і він навчав захисту нас. Ми, світлі маги, повинні стояти одне за одного горою у такі тяжкі часи. Потрібно буде знайти привід і поговорити з архімагесою Тірреною про мага Кадвалара. Він не заслужив такого зневажливого ставлення.