Розділ 8.3

Я мало не підстрибнула від несподіванки! От архімагеса! Вміє налякати. Хіба можна в такі непрості часи, коли очікуєш нападу темних магів за кожним кутом, так поводитися?

— А ви теж тут мешкаєте, архімагесо Тіррено? — Дем мені не казав, що бабуся живе разом із його батьками. Чи казав, але я забула?

— Це взагалі-то мій дім, Кетто. Це мій син із дружиною та дочкою тут досі живе. Лише Дем живе окремо. Але хоч на вечерю заходить і то добре. Ходімо в дім. Чого стоїте тут, як кам'яні скульптури?

У передпокої ми одразу натрапили на юну дівчину, дуже схожу на Дема, але з чорним волоссям. Вона радісно закричала на весь дім:

— Мамо, тату, вони прийшли! — а потім підбігла до мене й цмокнула у щічку. — Я Мадія, сестра цього...

— Маді, закінчуй щоразу нагороджувати мене недобрими компліментами! — обсмикнув Дем сестру.

— А все правильно дівчинка робить, все правильно, — усміхнулася архімагеса Тіррена і підморгнула онучці.

— Ти на неї погано впливаєш, бабусю, — похитав головою Дем і потягнув мене до їдальні, знайомити з батьками.

Батьки Дема зустріли мене тепло, я їм сподобалася. Тора, мати Дема, все розпитувала мене про моє захоплення зіллями — вона працювала в аптеці і займалася цілющими мазями та зіллями. Батько Дема, Діррен, пішов стопами своєї матері і працював бойовим магом. У молодості він кілька років прослужив у столиці імператорським бойовим магом, але невдовзі після народження Дема звільнився. Він не хотів жити у столиці, йому подобався рідний Мірравель. Тепер він працював у північному відділі захисту разом із батьком Ніди. Дивно, що вона навіть не казала, що її батько працює з кимось із Лютемів. Хоча, може, вона й не знала. Батько Ніди не любитель говорити вдома про роботу та колег.

— Кетто, ти вже думала, чим займешся після закінчення академії? — допитувалась у мене Тора Лютем. — В аптеку піти не думала?

— Ні, — я насипала собі побільше тушкованих баклажанів, дуже вони мені сподобалися. — Мені не подобається сидіти на одному місці з ранку до вечора. Я хочу подорожувати, сама збирати інгредієнти, створювати нові зілля, а не день у день варити цілющі настої. Одноманітність не для мене.

— Зате стабільно та прибутково, — заперечила Тора.

— Є безліч складних зіль, які вигідно продавати.

— Але для їхнього створення потрібно або добувати всі інгредієнти самостійно, або купувати — це дорого. До того ж маленька неточність — і зілля зіпсоване.

— Я дуже уважна. Зілля — моя пристрасть. І так, я хочу сама добувати та заготовляти всі ці рідкісні інгредієнти. Це ж так цікаво!

— В архімагеси мітиш, Кей? — архімагеса Тіррена мені підморгнула.

— А чому б і ні? Я із зіллями на «ти», у мене є прагнення та жага до знань, я люблю експерименти.

— Ех, молодість!.. — посміхнулася Тора. — Я теж колись рвалася назустріч пригодам, а потім вийшла заміж і вже не до них було.

Я хотіла сказати, що можна не поспішати із заміжжям та дітьми, але вважала такий висловлювання недоречним на вечері у батьків хлопця, тому просто знизала плечима і знову потяглася за баклажанами.

— Ти не луснеш, Кей? — від уваги архімагеси Тіррени не вислизнув мій непомірний апетит.

— Ні. Я завжди добре їм, а смачне — подвійно добре. Та й взагалі обожнюю баклажани.

— Я б тобі дала рецепт, але ж ти не вмієш готувати, — ну ось у цьому вся архімагеса: взяти і зганьбити мене перед батьками Дема. От тільки звідки вона знає? Дем розповів? З нього станеться.

— А це ви готували?

— Звичайно! Ти думаєш від кого в Дема такий талант? Від Тори? Вона, звичайно, непогано готує, але до мене далеко.

— Мамо! — обсмикнув архімагесу Діррен, захищаючи свою дружину.

— А що я неправа? — архімагеса засміялася. Вона завжди казала, що думала та не боялася наслідків. Імператорських бойових магів нічим не злякаєш.

Після вечері я хотіла допомогти матері Дема з брудним посудом, але архімагеса Тіррена несподівано потягла мене надвір.

— Залиш, Кей, Мадія допоможе їй. Ти ж гостя. Ходімо.

Ми взяли по чашці гарячого чаю з травами та прянощами і влаштувалися на лавці за домом. У наших ніг дзюрчав мініатюрний водоспад, що стікав у ставок з укладеного в красиву композицію каміння, трохи підсвічений крихітними магічними кулями, а над нашими головами розкинулося неймовірної краси зоряне небо. Ми сиділи вдвох, Дем про щось говорив з батьком, коли ми вислизнули, слухаючи тихий плескіт води і милуючись прекрасними зірками. Я чекала, коли архімагеса Тіррена заговорить. Вона явно покликала мене сюди не для того, щоб помилуватися зірками.