Розділ 6.4

— Ну добре, добре, — здалася Ніда, — змушена визнати, що твій Дем справді непоганий. Старається. Але остаточний вердикт я винесу, коли спробую його пирога.

Я засміялася. Ніда була невиправна. Проте, незважаючи на всі недоліки подруги, я її любила. Вона завжди була мені не просто подругою — старшою сестрою, дбайливою, люблячою, хай і буркотливою. Я присунулася до неї ближче, обняла і ми разом дивилися, як блищить озеро під променями осіннього сонця, слухали тихий плеск води та подих вітру.

— Ви тут не заснули, дівчата? — нас висмикнув із мрій незнайомий чоловічий голос.

Ми одночасно повернулися — на стежці перед нами стояв високий симпатичний хлопець і широко посміхався.

— Я Івер, — представився він. — Теж навчаюсь у мага Кадвалара.

— Ніда, — на обличчі подруги розпливлася задоволена посмішка — хлопець був із тих, чий типаж подобався Ніді: худий, високий, з довгим темним волоссям, стягнутим у хвіст. Лише очі сірі, а Ніда любила чорні. — А це Кетта, — махнула вона в мій бік.

— Дем і маг Кадвалар зараз підійдуть, — повідомив Івер і опустився поруч із нами на плед, як ні в чому не бувало.

Ніда відразу ж почала його розпитувати про навчання, інтереси і взагалі про все, так що я вперше в житті відчула себе третьою зайвою. На щастя, Дем зі своїм учителем справді скоро прийшли.

— Бачу, ви вже познайомилися з Івером, — посміхнувся Дем. — Обережно, Нідо, його хобі — зачаровувати дівчат, а потім тікати у захід сонця.

— Ну навіщо ти псуєш мені репутацію, Деме? — Івер спохмурнів, але в очах його танцювали лукаві вогники.

— Вона давно вже зіпсована, — Дем продовжував підколювати друга.

— Я дуже розважлива дівчина, мене так просто не зачаруєш, — заявила Ніда, а я ледве стримала посмішку: коли на шляху Ніди зустрічався привабливий хлопець у її смаку, вона відразу втрачала всю свою розсудливість і кидалася у вир із головою. — І взагалі, досить балачок, давай уже свій пиріг, Деме, я зачекалася!

Ми всі дружно засміялися.

— Таке почуття, що ти пішла з нами лише заради пирога, — штовхнула я у бік подругу.

— Звичайно! — з усією серйозністю заявила Ніда, але не стримавшись, і сама розсміялася.

Дем розклав уже порізаний сливовий пиріг, маг Кадвалар налив усім ароматного чаю з травами — я одразу вгадала чебрець, лимонну траву, мелісу та імбир з бадьяном та корицею. Пиріг виявився дивовижним, як і все приготоване Демом: солодкість м'якого бісквіту врівноважувалась легкою кислинкою слив, пиріг просто танув у роті. Ми навіть не помітили, як не лишилося ні крихти.

— Тепер я розумію, чому ти в нього закохалася, Кетто, — Ніда ліниво розтяглася на пледі, підставляючи обличчя теплому сонечку. — Дем приворожив тебе їжею. Навіть моя мама такі пироги не вміє пекти!

— У мене є й інші переваги, — усміхнувся Дем.

— Але Кетту ти піймав на їжу, зізнавайся, Деме, — не вгавала Ніда.

— Магу Кадваларе, ви в чай нічого міцного не підмішували? — я, звичайно, не відчувала в чаю алкоголю, але надто вже Ніда розійшлася.

— Ні в якому разі! — похитав головою маг.

— А ви не могли б мені показати свій сад? — я хотіла поговорити з магом Кадваларом віч-на-віч, треба переконатися, що він прийде до нас в академію викладати. — Я помітила у вас цікаві рослини, але не встигла розглянути їх.

— Захоплюєшся травами?

— Захоплююсь зіллями, та й травами заразом.

— Тоді ходімо.

Ми залишили решту допивати чай, а самі пішли в сад, де у мага Кадвалара росли рослини.

— Я розуміюся на рослинах, готую зілля, але вирощувати — не моє. Цим дружина з дочкою займаються, — пояснив маг Кадвалар, ведучи мене своїми володіннями.

— А де ваша сім'я? — він був вдома один і мені здалося, що в нього не було сім'ї, хоча в такому великому будинку не живуть наодинці зазвичай.

— Дружина та молодша сестра вчора поїхали на північ до моїх батьків, до Рігарана, а дочка вже там навчається, в академії Торра. Там зараз набагато безпечніше, темні маги з півдня йдуть.

— Так, — кивнула я. Всі знали, що темні маги мешкають на півдні та південному сході — там було їхнє приховане місце. — А чому ви з ними не поїхали?

— Я корисніший тут. Мої знання потрібні людям.

Розмова сама повернулася в потрібний мені бік і я вирішила, що настав час діяти.

— Ваші знання потрібні студентам академії Мірравель.

— Тебе стара карга підіслала? — маг Кадвалар насупився.

— Розумієте, якщо ви не прийдете викладати до нас в академію, то архімагеса Тіррена поставить читати лекції Дема і заборонить нам зустрічатися, — я розповіла все, як є. Можливо, чесність — найкращий спосіб переконати людину.

— Вона це може, — хмикнув маг Кадвалар. — В неї немає нічого святого, окрім роботи.

Схоже, що між архімагесою Тірреною та магом Кадваларом стався конфлікт. Архімагеса мені про це не говорила, мабуть, думаючи, що мені про це знати не треба, а я тепер не розуміла, як мені діяти. Чи потрібно натиснути на мага Кадвалара, чи його нічим вже не переконаєш?

— Архімагеса Тіррена вас чимось образила?

— А тобі Дем не розповідав?

— Ні.

— Спочатку вона не вірить у те, що темних можна назад перетворити на світлих і робить все можливе, щоб вигнати з лав імператорських магів, а потім просить викладати основи захисту від темної магії в її академії. Типова Тіррена Лютем! — у голосі мага Кадвалара звучала така образа, що я навіть розгубилася. Здавалося, ще мить і немолодий чоловік зараз розплачеться, як дитина.

— Архімагеса Тіррена просто помилилася. Думаю, вона шкодує про свій вчинок, інакше б не покликала вас до нас, — я намагалася хоч якось втішити мага, але він все одно виглядав засмученим.

— Я теж міг би стати архімагом, якби не вона. Тіррена споганила мені всю кар'єру, зганьбила мою репутацію, а тепер просить про допомогу! Вона не шкодує, вона просто боїться втратити роботу, якщо половина її студентів загине або перейде на бік темних. Ось і все, люба Кетто, ось і все!