Розділ 6.1

Вдома на мене чекала серйозна догана за те, що не попередила про відсутність. В очах тата читалося розчарування, а мама вся палала гнівом.

— Запам'ятай, Кетто, поки ти живеш з нами, ти маєш попереджати, що не ночуєш вдома! — обурювалася мама. — Ми ж хвилюємось за тебе! А що якби на тебе напали темні?

Я чудово розуміла мамині почуття, знала, що я неправа, але ж і вона чудово знала, що я пішла на побачення з Демом.

— Це не те саме, Кетто! — заперечила мені мама. — Темні могли напасти на тебе дорогою додому.

— Дем завжди проводжає мене до порталів і він чудовий бойовий маг.

— До порталів, а не додому, — продовжувала гнути свою лінію мама. — І біля самого дому темні можуть напасти.

— Від порталів до дому лише 15 хвилин іти. Мамо, ну справді, ти що думаєш, я за себе постояти не можу? Я ж на додаткові заняття з бойової магії ходжу. А ще я навчилася ловити лісовушок!

— Які, темні тебе забирай, лісовушки?! — мама розійшлася не на жарт. Я не пам'ятала, щоб вона колись так злилася на мене.

— Допомагала архімагесі Тіррені підготуватися до наступного практичного заняття. Вона мені навіть 25 балів поставила за допомогу, — похвалилася я, щоби якось змінити тему, але маму так просто не проведеш.

— То ти з хлопцем своїм була чи з архімагесою Тірреною? — мама глянула на мене з підозрою. Чорт, я й забула, що їй теж нічого не розповідала.

— Так одне іншому не заважає, — я лукаво усміхнулася. — Я зустрічаюся з онуком архімагеси Тіррени.

— Розумно, — хмикнув тато, який до цього сидів мовчки. Мама на нього лише махнула рукою. Вона любила довго мені вичитувати, а тато завжди намагався якнайшвидше закінчити процес читання нотацій.

— Якби він тебе проводив до самого дому, то я б точно не турбувалася. Хоча… — мама не могла так просто заспокоїтись. — Навіть найкращий бойовий маг може помилитися і не встигнути тебе захистити.

— Мамо, Дем має дар зцілення, — привела я найвагоміший аргумент. — Навіть якщо мене поранять, він зцілить мене.

— А якщо його поранять? Хто його зцілить?

— Гадаю, що він, як і архімагеса Тіррена, має дар регенерації, адже так, доню? — втрутився у розмову тато. Він теж колись навчався бойової магії в архімагеси Тіррени і знав, які здібності вона має.

— Саме так, — кивнула я. — Тож не хвилюйся, мамо, все гаразд буде. Наступного разу я попрошу Дема провести мене аж до самого дому.

— Буде непогано, якщо ти познайомиш нас, — сказав тато. — Запроси його до нас на вечерю. У п'ятницю, наприклад. Як гадаєш, Наріє, у п'ятницю буде зручно? — звернувся він до мами. — Я з роботи повернуся раніше.

— Так. Настав час тобі вже представити нам свого хлопця, Кетто, — погодилася з батьком мама.

— Добре. І взагалі, чого ти так через цих темних переполошилася, мамо? Коли востаннє вони атакували у місті? Ось у лісі, у горах чи на дорогах за межами міста вони справді зустрічаються. Але в лісі я була разом із Демом та архімагесою Тірреною — це ж подвійний захист.

— У тому й справа, що нещодавно нападали, Кетто, — зітхнула мама і повернулася до батька. — Орвіне, розкажи Кетті в чому річ, а я поки що розігрію їй вечерю. Чи ти не голодна?

— Голодна. Що трапилося, тату? — стривожилась я.

Тато працював у відділі міського захисту, був лідером одного з найкращих загонів бойових магів та знав про все, що траплялося у місті. Його завжди засмучувало, що я пішла маминими та бабусиними стопами і захопилася зіллями, але коли дізнався, що я ходжу на додаткові заняття з бойової магії, то сум його зменшився. Тата тішило те, що нехай я не стану бойовим магом, але постояти за себе зможу.

— Схоже, на нас чекає чергова хвиля активності темних магів, — тато намагався говорити спокійно, щоб мене не злякати, але я і так зрозуміла, що все серйозно. — Ти ж пам'ятаєш, як це було минулого разу, доню?

Я чудово пам'ятала. Нехай мені і було тоді лише 9 років, але таке ніколи не забудеш. Більшість часу темні маги тихо живуть собі на своїй території — віддалених гірських районах, прихованих від інших, лише зрідка нападаючи на світлих магів. Вони накопичують міць роками, десятиліттями, щоб потім завдати раптового удару — нещадного у своїй силі. Минулого разу вони завдали серйозного удару по столиці — загинуло і було взято в полон багато мешканців і навіть кілька міністрів. Дісталося тоді і Мірравелю, у тому числі й відділу захисту. Дехто з татових товаришів загинув, а кількох темні перетягли на свій бік. У темних магах найстрашніше те, що вони можуть перетворити тебе в собі подібних, а це гірше за смерть. Наповнившись темною магією, людина втрачає себе: вона стає злою, вона бачить світ у поганому світлі і втрачає всі свої прихильності та теплі почуття — може напасти на кохану людину або спробувати перетворити батьків на темних магів. Темна магія перекручує людську свідомість, перетворює колись добрих людей на злих. Звичайно, процес оборотний, але зловити темного мага складно, а перетворити його назад на світлого — трудомісткий і тривалий процес.

Я тоді вперше дізналася, що являють собою темні маги, у школі в нас ввели додатковий урок із захисту від них для всіх дітей, а не тільки для старшокласників, як у мирний час. Я дечого навчилася, але кожний день проходив у страху: що якщо темні маги нападуть на мене і перетворять на таку ж, як і вони? Я страшенно боялася стати злою. Але ще більше я боялася за тата, адже він безпосередньо з ними стикався, захищаючи місто та його мешканців.

— Так, тату. Я ще не забула тих нападів.

— У столиці вже три випадки було, а днями й до нас дійшло. Поки що тільки на південній околиці, але боюся, скоро вони можуть дістатися і до центральної частини міста. Тож поки не гуляй за межами міста і краще взагалі будь в академії. Імператор вважає, що цього разу ми швидко з ними впораємось. Але хто знає?.. Імператор завжди надто самовпевнений.

Добре, що Дем живе на північній околиці — там завжди безпечніше, бо з південного боку йде дорога зі столиці.