Розділ 5.4

Архімагеса Тіррена створила для нас ще один портал і ми з Демом опинилися у його квартирі. Я тільки подивувалася запасу магічної енергії архімагеси.

— Ми, маги, що мають здатність до регенерації, не лише практично миттєво заліковуємо свої рани, а й швидко відновлюємо запас магії. До того ж у бабусі справді великий потенціал, — пояснив мені Дем.

Після активної лісової «прогулянки» мені дуже хотілося впасти на ліжко і нічого не робити, але Дем потягнув мене допомагати йому на кухні. Він доручив мені найлегше завдання: почистити та нарізати овочі, які потім відправив запікати з травами, а сам у цей час варив макарони та готував до них соус. Ентузіазму до готування я, як завжди, не відчувала, але я сильно зголодніла і тому довелося допомагати.

Удвох ми швидко впоралися, смачно поїли і я потягла Дема у ліжко, хоч трохи повалятися після обіду.

— Слухай, Деме, а чому в тебе немає телевізора?

Я не була особливою шанувальницею телевізора, він був більше пристрастю мого діда, але іноді хотілося просто полежати та подивитися якусь виставу чи фільм, передачу або ж новини.

— Не люблю. Вважаю за краще книги читати або ж до театру сходити, а новини мені завжди розповідає бабуся.

— Я теж не велика любителька, просто буває, що хочеться розслабитись під нього.

— А ти знала, що в немагічних, технічно розвинених світах телебачення не на магії працює, а на електриці? Ти чула взагалі про електрику?

— Про електрику, звісно, чула, але як там усе працює у немагічних світах, ніколи не цікавилася. А ти так багато від бабусі знаєш?

— Так. Вона розповідала, що на Землі багато чого цікавого є, ми часто беремо у них ідеї та переробляємо все з урахуванням магії.

Ми ще трохи полежали з Демом, говорячи про інші світи та всілякі нісенітниці, а потім Дем сів за свій реферат. Я йому допомогла переписати деякі сторінки з чернеток, благо, я легко копіювала чужий почерк, а у Дема він був нескладний, акуратний. У його рефераті йшлося про відмінності темної магії та світлої, тема виявилася досить цікавою.

— Якщо хочеш, дам свої книги почитати, — запропонував Дем, помітивши мій інтерес.

— Хочу.

— Найкраще почати з історії виникнення темної магії, — Дем простяг мені стару пошарпану книгу. — У школі нам дуже поверхово розповідають ці теорії. Я ж вважаю, що важливо знати, звідки ця погань взялася.

Ближче до вечора ми з Демом впоралися і я вирішила, що час мені і додому повернутися.

— Ти навіть не залишишся на вечерю, Кей? — Дем виглядав засмученим.

— Я б з радістю, але боюся, що мама і так гнівається, що я не попередила її заздалегідь про свою відсутність. До того ж, ми з тобою вчора вечеряли, а ще снідали разом та обідали. Не спокушай мене, Деме! — я жартівливо погрозила йому пальцем.

— Значить, тебе спокушаю не я, а моя їжа? — лукаво посміхаючись, Дем притягнув мене до своїх обіймів і поцілував.

— Все разом, — відповіла я, насилу вгамовуючи тремтіння в тілі після його поцілунку.

— Гаразд, ходімо, я проведу тебе до порталів.

Тримаючись за руки, ми йшли до порталів. Теплий вечір ніжно огортав нам плечі, небо світило розсипом зірок та двох місяців. Не хотілося нікуди поспішати, тільки довго йти разом, байдуже куди, аби не розтискати рук. Люди навколо нас так само повільно гуляли, радіючи теплим дням.

— Люблю, коли місяць Лейди[1] такий теплий, — ми на мить зупинилися, щоб поцілуватися і пішли далі. — Як думаєш, Деме, місяць Алейда буде такий самий?

— Швидше за все. Раніше місяця Туари зазвичай не холодніє.

— Торік уже на початку місяця Алейда пішли дощі та стало прохолодно.

— То виняток.

Непомітно ми підійшли до порталів. Розлучатися зовсім не хотілося.

— А знаєш, Деме, мене завжди дивувало, що у різних світах люди по-різному називають місяці. У нас — на честь богів, у Велланії та Невлідді, наприклад, характеристика місяця, в інших світах ще якось. Мені один час у школі було цікаво вивчати історію та традиції інших світів, і я в деяких добре запам'ятала і назви місяців, і свята, і навіть місцеві страви.

— Традиційними стравами інших світів я також цікавився.

— А чи вмієш щось із них готувати?

— Звичайно! Деякі навіть адаптував до нашого світу. Адже у нас не всі інгредієнти є, в інших світах зустрічаються унікальні овочі, фрукти, ягоди та трави.

— А ти бував у якомусь із світів, Деме? — мені так не хотілося розлучатися, що я готова була говорити про що завгодно, аби тільки не йти.

— У Велланії буваю частенько, все-таки споріднений нам світ, у Невлідді кілька разів і один раз у Вейті. А ти?

— Тільки у Велланії тричі. Дуже хочу побувати у Невлідді. Там цікаво?

— Так, красивий світ, але зараз там досить небезпечно подекуди. Може, колись разом вирушимо в один із світів. Я ще дуже хочу побувати у Соммерінді. Кажуть, там унікальна флора та фауна, особлива архітектура, а ще ельфійські раси живуть.

— Ой, точно, і зіль там незвичайних безліч! — я вже й забула з яким захопленням я в дитинстві читала книги про рослинний світ Соммерінду. — Тільки потрапити туди складно — платні портали та курс соммериндських монет щодо наших невигідний. Занадто дорога подорож виходить.

— Я думаю, колись ми заробимо достатньо грошей і зможемо собі це дозволити. Ти ж чудовий зіллєвар, а хороші зілля дуже цінуються.

Я посміхнулася його компліменту і піднялася на носочках, щоб поцілувати — Дем був високим хлопцем. Втім, із моїм зростом для мене більшість хлопців високі.

— Мені вже час… — я сумно зітхнула.

— Добре, до завтра, — Дем ніжно мене поцілував і випустив із обіймів, але ще продовжував тримати за руку. — Послухай, Кей, а який пиріг подобається твоїй Ніді?

— Хочеш її задобрити? — я лукаво посміхнулася.

— На кшталт того, — Дем відповів мені такою ж усмішкою.

— Сливовий.

— Дуже добре, у мене якраз є вдома трохи слив.