Розділ 5.3

Залишивши клітки на галявині, ми, намагаючись ступати якомога тихіше, пробиралися вглиб лісу. Лісовушки мали звичай ховатися від людей у густих заростях дерев, знаходилися поблизу водойм і печер, біля місць росту грибів і рослин. Лісовушки самі були схожі на дерева, точніше на корчаки, якщо не рухалися — такий собі мініатюрний чоловічок близько 50 см у висоту, вкритий корою та мохом, з травою чи рослинами, грибами на голові та іноді бороді замість волосся. Вони виглядали так, ніби їх створили з майстерно закручених корчаків, тільки очі виблискували зеленим, як два напівпрозорі кристали. Вигляд у лісовушок був досить грізний, якщо не знати, що вони захисники лісу, то можна вирішити, що вони справжнісінькі демонята. Втім, дещо від демонів у них все ж таки було — потреба пакостити і діставати людей.

Першу лісовушку, звичайно ж, видивилась архімагеса Тіррена. З дивовижною для літньої жінки спритністю вона підкралася до істоти, що затаїлася в корінні верби, і швидко наклала необхідні руни.

— Отак треба діяти! Вчіться, поки я жива, — похвалилася своїм досягненням архімагеса.

Я тільки хмикнула, проте запам'ятала її техніку лову. Можна скільки завгодно посміюватися з чужого самолюбування, але якщо людина діє як професіонал, то треба брати приклад. Навіть якщо не кажеш їй про це.

Дем теж упіймав одну лісовушку. Звичайно, йому не складно, адже він чудовий бойовий маг. Куди мені до нього! Я тільки й могла, що падати, чіпляючись за коріння та гілки дерев, які так недоречно вискакували прямо переді мною. Витівки лісовушок! Вони вміли керувати рослинним світом так, як їм заманеться, особливо, коли на них полювали.

— Ну ж бо, Кетто, — підначувала мене архімагеса Тіррена, — невже не спіймаєш хоча б одну? Це лише лісовушка! Вони ж із найпростіших магічних істот. Давай, Кетто, ти ж хочеш отримати нагороду? Просто за присутність 25 балів не заробиш.

Мені вже хотілося послати і ці 25 балів, і архімагесу Тіррену подалі в ліс, але я стрималася. Тільки мовчки простягла Дему поранені руки для лікування і з завидною впертістю почала вистежувати нову лісовушку.

— Не злися, — Дем ніжно стиснув мене за руку. — Злість тобі заважає полювати. Розслабся, Кей, перетвори полювання на задоволення. Думай, що ти просто розважаєшся, не думай про бали. У тебе все вийде, сонечко. Я в тебе вірю.

Такі прості слова підтримки вплинули на мене краще, ніж гострі зауваження архімагеси. Я підбадьорилася і продовжила полювання з уже більш позитивним настроєм. Зрештою, мені з горем навпіл вдалося спіймати одну-нещасну лісовушку і архімагеса Тіррена не поскупилася на похвалу.

— Чудово, Кетто! — поплескала вона мене по плечу. — Можеш, коли захочеш. Ти цілком і повністю заслужила свої 25 балів.

— Це було не просто, — я втомлено посміхнулася, простягаючи Дему руку з черговою подряпиною, цього разу останньою.

— Першу лісовушку завжди складно зловити, а потім уже все йде, як по маслу. З кожним разом ти все більше відточуєш майстерність. Сьогодні лісовушки — завтра зловиш і темних. Завжди потрібно починати з малого.

Архімагеса Тіррена телепортувала клітки і ми посадили всіх спійманих лісовушок усередину: одну мою, дві Дема і, звичайно ж, три, спіймані архімагесою.

— Допоможете мені перенести клітки до підвалу академії і можете бути вільними, — архімагеса Тіррена вручила кожному з нас по дві клітки і почала створювати магічний портал.

Портал переніс нас одразу в невелику кімнатку у підвалі академії. Під стелею мерехтіли пильні магічні кулі, які давали слабке світло. Я ніколи раніше тут не була, але знала, що в підвалах тримають магічних істот, необхідних для занять, арсенал зі зброєю в разі чого і все, що не потрібно найближчим часом, але колись стане в нагоді. А ще тут була укріплена лабораторія для небезпечних досліджень.

— Архімагесо Тіррено… — згадавши лабораторію, мені на думку прийшла ідея. Не дуже хотілося користуватися становищем, але може, архімагеса хоча б щось підкаже.

— Що, Кетто?

— Я захоплююся зіллєварінням і вступила до нашої академії лише заради того, щоб навчатися у Мареви Талані. Вона — талант! Я мріяла привернути її увагу, тільки вона ні на кого не дивиться, нікого не виділяє. Викладає вона чудово, але мені хотілося б, щоб вона мене помітила і оцінила мої здібності.

— Я не проситиму Мареву звернути на тебе увагу, — архімагеса Тіррена була категорична.

— Ні, ви не зрозуміли… — я почувала себе незручно, але я не могла прогавити такий шанс. — Може, ви мені щось підкажете? Чим архімагесу Мареву можна зацікавити? Додаткові заняття, як ви, вона не проводить. А мені так треба, щоб вона помітила мене, розумієте?