Розділ 17.1

МУІРН

Ліадайн

— Чому ти тікаєш від серйозних стосунків, Нейде? — відставивши порожню тарілку, я нарешті почала свій допит. Після кількох чарок лікеру ми обоє вже добре розслабилися — саме час для душевних розмов.

— Я сьогодні на прийомі в психолога? — Нейд подивився на мене примружившись, ніби хотів зазирнути в голову і прочитати всі мої думки, наміри і можливо навіть почуття.

— Навіщо дурника вдаєш? — я з докором на нього подивилася. — Ти ж не такий.

— А звідки ти знаєш який я?

— Я бачу тебе наскрізь, — я загадково усміхнулася.

Нейд кілька секунд дивився на мене, а потім просто взяв пляшки з лікерами, змішавши кавовий, кокосовий і банановий сік, який знайшов в холодильнику. Він підсунув до мене келих з коктейлем, ніби нічого не трапилось, ніби ми не говорили про серйозні речі. Як же важко з ним! Але я була сьогодні рішуче налаштована. Я дізнаюся те, чого хотіла. Нейд розповість мені правду і вже тоді я зрозумію підходить мені цей хлопець чи ні.

— Та невже? — Нейд легко знизав плечима.

— Ти можеш зі мною всім поділитись, я не буду тебе засуджувати.

Нейд подивився на мене так, ніби не повірив, ніби це були лише слова. Він повільно ковтнув коктейлю, відставив келих і тільки тоді відповів.

— Ти говориш шаблонними фразами, Ліа. Як я можу вірити в те, що ти щира?

Отакої! Я аж вирячилася на нього від несподіванки. Невже, він дійсно думає, що я з ним нещира?

— А чому я маю бути нещира? Яка мені цікавість тебе засуджувати? Я вмію розуміти і слухати.

— Ну а мені звідки знати? — Нейд не поспішав вивертати мені душу.

— Я просто хочу тобі допомогти.

— Навіщо? Мені допомога не потрібна. В мене все чудово.

Нейд відрізав собі ще шматочок торта і з абсолютною спокійністю почав його їсти.

— Я ж бачу, як чудово! — пирхнула я. — Саме тому ти тікаєш від стосунків.

— Я не тікаю. Вони мені просто не потрібні. Стосунки — це тягар. Подивись на свою маму, Ліа. Хіба в неї все добре в особистому житті? Хіба вона щаслива?

Слова Нейда змусили мене задуматись. Так, мама не була щасливою. Але в цьому була лише її провина, а не тому, що зі стосунками важко. Мама не вміла ладнати з людьми. З нею я колись теж розберуся і допоможу, але сьогодні я мала розібратися з Нейдом. У нього щось сталося, тому він такий. Я була певна. Але що? Можливо, перші невдалі стосунки?

Я потягнулася до келиха з коктейлем, сьорбнула пробуючи його на смак. Солодкий, з легкою терпкістю кави, він приємно зігрівав, розливаючись теплом по тілу і розслаблюючи. Кілька хвилин я мовчала, збираючись з думками, а потім спитала:

— Тобі хтось розбив серце, Нейде?

Я очікувала чого завгодно, але тільки не сміху. Нейд просто взяв і розсміявся, ніби я спитала нісенітницю.

— Що не так? — ображено запитала я. Я не бачила нічого смішного в розбитому серці.

— Я схожий на людину, якій можуть розбити серце?

Нейд продовжував посміюватись, криво всміхаючись. І від цієї його усмішки моє серце неприємно стискалось. Зараз я намагаюся розібратися з його почуттями, але забуваю про свої. Що, як моє серце буде розбито? Я навіть думати про це не хотіла, вперто запевняючи себе, що Нейд не такий. Але який тоді? Може, я просто намалювала гарний образ і вірю в нього? Ні, маячня якась. Я завжди бачила людей наскрізь, навіть тих, до кого мала почуття.

— Ну, ти точно не схожий на безсердечного. Тож не розповідай мені, що ти ніколи нічого не відчував.

— Кохання раніше не відчував, якщо ти про це.

Я чомусь зачепилася за слово «раніше». На язику вертілося дурне питання «а зараз?», але я його не озвучила, боячись почути правду. Натомість спитала інше.

— Але ж тобі хтось подобався?

— Подобався, але до цього часу ніколи серйозно.

І знову це «до цього часу». Нейд мені на щось натякає чи я надаю значення словам, які вимовлені випадково і не мають жодного сенсу? Якби він якось особливо подивився, я вже точно повірила б в натяк, але Нейд мав абсолютно спокійний і безтурботний вигляд.

— Але чому так? — продовжувала я допит. Я мала розібратися, що в нього в душі. — Ти колись задумувався про це?

— Я звик бути один, — Нейд знизав плечима. — Ось і все.

— Це не все, — заперечила я, щоб хоч якось вивести його на відвертість. — Я бачу це по твоїх очах.

Нейд пирхнув, кривлячи губи в хитруватій посмішці.

— І що ж ти таке в моїх очах побачила, крихітко? — він грайливо мені підморгнув, вмикаючи свій фірмовий режим безтурботності.

— Таємниці і сум, який ти вперто приховуєш.

Нейд кілька секунд мовчав, роздивляючись мене з цією своєю посмішкою, за якою він ховав справжнього себе, а потім вмить посерйознішав.

— Навіть якщо і так, тобі що з того?

— Просто мені не байдуже, — Нейд впертий, але я ще впертіша. Не збиралася я здаватися без перемоги. Якщо сьогодні не дізнаюся все, то наступного разу Нейд не підпустить близько. — Невже я не можу тобі допомогти? Розкажи мені, що в твоїй душі коїться.

— Добре…

Нейд важко зітхнув, зробив ковток коктейлю, ще трохи помовчав і тоді нарешті почав розповідати.

— В моєму житті була одна дівчина, але ні, я її не кохав. Вона кохала мене, а я нею просто користувався. Щоб бути поруч зі мною вона тренувалася в бойовій магії, але виявилася не надто вправною. Я не хотів брати її з собою на бойові вилазки, але в той день вона пішла слідом попри моє прохання. Вона загинула захищаючи мене, — Нейд зробив паузу, щоб відсьорбнути коктейлю і продовжив. — Якби я не підпустив її близько до себе, не користувався її почуттями, вона була б жива. Тому ні, я просто не можу дозволити собі стосунки, знаючи, що дівчина, яка мене кохала, мертва. Я просто не заслужив це. А ще я боюся повторення. Раптом хтось знову через мене загине. Я собі цього не пробачу. Я не зможу з цим жити, Ліа.

Нейд замовк. Він сьорбнув коктейлю й опустив очі в стіл, вперто уникаючи зустрічатись зі мною поглядом. Невже він відчував незручність через свою відвертість? Чи щось приховував? Цього я не знала, але тепер я зрозуміла — Нейд дійсно хороший. Він лише вдає легковажного хлопця.