Розділ 16.1

МУІРН

Ліадайн

— Сховайся за мною і не лізь під руку, — прошипів він.

Я не встигла нічого відповісти, як Нейд, не чекаючи дій від тих людей, однією рукою активував щит, а іншою жбурнув в них потужну вогняну кулю. Темні маги — я була впевнена, що бачу саме їх перед собою — вмить виставили щит і куля з тріском врізалася в нього. Згадавши всі тренування з Нейдом, я і собі виставила щит — про всяк випадок. І відійшла трохи вбік, щоб і Нейду не заважати, і щоб під атаку не потрапити, і у випадку чого, щоб прийти йому на допомогу.

Раніше я бачила лише як Нейд веде тренування. Там все було безпечно, спокійно і зовсім не страшно. Зараз все було інакшим. Зараз було небезпечно, але я чомусь не відчувала страху, лише зосередженість і якусь дивну захопленість — я не могла відірвати очей від Нейда. Він рухався так, ніби танцював химерний танок — плавно, з точними рухами, без жодного промаху. Його атаки пробивали щити темних магів, обпалюючи тих вогнем.

Не припиняючи атаки й не повертаючи голови, Нейд кинув мені:

— Ще кілька хвилин і все закінчиться.

Я не знала, що це означало — він переможе, знищить їх чи вони злякаються і втечуть, але розпитувати не стала. Просто чекала, продовжуючи тримати щит перед собою. Коли на горизонті з’явилися якісь силуети і в світлі ліхтарів я побачила, що то п’ятеро чоловіків в уніформі, я видихнула з полегшенням і опустила щит. Це й було моєю помилкою. Один з магів помітив це і жбурнув в мене величезну темну кулю, що аж іскрилася від енергії.

— Обережно! — відчайдушний крик Нейда вдарив по вухах.

Краєм ока я помітила, як він рвонув у мій бік, але я не розгубилася. Якимось дивом пригадалося, що сильну атаку щити можуть не витримати, а от удар у відповідь може зупинити або хоча б послабити атаку. Я жбурнула точнісінько в темну кулю свою вогняну — найсильнішу, яку могла зробити, а тоді різко присіла і створила перед собою захисну крижану стіну.

І темна куля мене навіть не торкнулася, розсипавшись на іскри від мого удару й захисту. А вже наступної миті Нейд смикнув мене до себе і загородив щитом. Я чекала, що він буде бурчати, але він мовчки стояв, поки ті п’ятеро не спіймали темних магів і один з них не підійшов до нас.

— От ти не можеш, щоб не вляпатись в неприємності, Нейде, — то був світловолосий чоловік трохи за Нейда. — Притягуєш темних, немов магнітом.

— Я їм подобаюсь, — реготнув Нейд. — Слухай, є прохання. Не кажи моєму батькові, що я вас викликав.

— Соромишся, що сам з трьома не впорався? — розреготався і чоловік.

— Ні. Не хочу, щоб він Орвіну Віралані ляпнув.

— А чого?

— Це онучка Орвіна, — Нейд кивнув на мене. — Кетта мене приб’є, якщо дізнається, що ми виходили й на темних натрапили.

— Та без питань.

Вони попрощалися і Нейд, взявши мене за руку, потягнув додому. Ми йшли мовчки, швидко, періодично кидаючи уважні погляди навколо. Опинившись в безпечних стінах дому, я скинула куртку, черевики і впала на диван. Нейд дістав з шафи на кухні якусь пляшку, налив в дві чарки і простягнув одну мені. Я принюхалася — пахло травами. Зробила обережний ковток — міцно, але солодко. Перехилила всю чарку і, відкинувшись на спинку дивана, повільно видихнула.

— Я думав, тебе трясти буде, а ти спокійна, як двері, — всміхнувся Нейд, уважно дивлячись на мене, ніби шукав ознаки паніки.

— Я не панікую. Паніка не допомагає. Вона знищує шанс на виживання.

— Добре, що ти така зібрана, — похвалив мене Нейд. — Ти чудово зорієнтувалася. Замість щита атака, а потім додатковий бар’єр. Відразу видно — не прогулювала пари з бойової магії.

Мене трохи здивувала похвала Нейда. Я очікувала, що він буде бурчати і вичитувати мене, що я зарано прибрала щит.

— Я думала, ти мене насвариш через те, що я розслабилася під кінець і не тримала щит до останнього.

— Міг би, але не буду. Це типова помилка новачків. Проте дуже дієва. Один раз так прилетить і більше легковажності не буде. Та й ти потім себе показала — такої миттєвої, професійної реакції я від новачків не бачив. У тебе талант, Ліа.

— Таке скажеш… — мені аж ніяково стало від його слів. І водночас дуже приємно.

Нейд потягнувся до пляшки і знову наповнив спорожнілі чарки.

— Ще по одній антистресовій чарці і спати. Добре? Бо я втомився.

— Звичайно. Я теж.

— Тільки матері не здумай розповідати, — Нейд уважно подивився мені в очі. — І Дему теж. Не треба їм знати про нашу маленьку пригоду.

— Звісно, не буду. Я ж не дурна.

Ми допили настоянку і відправилися спати. Я думала, що довго не зможу заснути після такого насиченого вечора, але сон зморив мене швидко. Щоправда, спала я тривожно — кілька разів прокидалася, бо уві сні мене знову і знову атакували темні маги.