Розділ 15.6

Я спробувала коктейль — він був дійсно солодким, з несподіваним присмаком трояндового варення. Колись в дитинстві я куштувала таке і мені дуже сподобалося. Губи мимоволі розтягнулися в усмішці.

— Подобається? — цілком щиро поцікавилася барменка.

— Так. Це ж з троянд? — уточнила я.

— Трояндовий лікер, а на дні кокосовий, — підтвердила вона. — Якщо любиш квіткові смаки, можу ще й з бузиновим зробити.

— Тоді наступний нехай буде бузиновим.

Я обожнювала смак бузини. Останні два роки регулярно робила квас з неї в період цвітіння, а от щось алкогольне зробити навіть не додумалася. Треба буде виправити це.

— То, може, цілу клумбу відразу в келих їй насиплеш? — пробурмотів Нейд, з недовірою принюхуючись до свого коктейлю. — Троянда, бузина, лаванда — що там ще в тебе є?

— Що ти такий злий сьогодні, Нейде? — Селія розсміялася. — Пий вже свій коктейль. Я туди добряче трав’яної настоянки вилила, все, як ти любиш. Трояндовий лікер там лише для кольору.

— Ось в ньому і річ, — Нейд зняв скибочку апельсину і з’їв її. — Краще б чистої настоянки налила.

— Ти просив коктейль.

— Чайових сьогодні не буде.

— Ну ти й злюка, Нейде!

Селія розвернулася і підійшла до інших відвідувачів, залишивши нас з Нейдом наодинці.

— Я ж казав — це погана ідея йти до бару, — Нейд все ж зробив ковток зі своєї склянки і по тому, як кутик його губ ледь смикнувся в усмішці, я зрозуміла — йому сподобалось.

— А мені тут подобається, — я з насолодою потягнула коктейль з трубочки. — І твоя барменка теж. Мила дівчина.

— Вона не моя, — буркнув Нейд, дивлячись на мене над склянкою.

— Ви так мило спілкуєтесь. Ти з нею спав?

Не знаю, чому я спитала — можливо, коктейль надто швидко почав діяти, а, можливо, мені просто стало цікаво, чи було щось між ними.

— Ревнуєш? — губи Нейда розтягнулися в хитруватій посмішці.

Я ледь по лобі себе не ляснула! От дурна! Навіть не подумала, що він може так відреагувати. Хоча насправді… я дійсно трохи ревнувала. Адже не просто так Нейд з нею так легковажно спілкувався, як і вона з ним?

— Ні, просто аналізую твою поведінку, — я ввімкнула режим психолога, щоб приховати те, що було на душі. — Люди, що уникають серйозних тривалих стосунків і фліртують з усіма підряд…

— Ти мене не знаєш, щоб судити, — різко обірвав мене Нейд. — Не лізь.

— То розкажи.

Я хотіла зрозуміти Нейда. Дійсно хотіла. Він мені подобався. Він був розумним, добрим, глибоким — але ховав це під маскою легковажності. Точнісінько, як моя мама. Хоча… можливо, вона й не ховала. Можливо, вона дійсно була надто легковажна і несерйозна попри свої роки. Але Нейд точно не був таким. Я бачила. І мені було неприємно, що він не довіряє мені і вперто прикидається іншим.

— Не хочу, — буркнув він. — Ти прийшла сюди, щоб напитися — то пий.

Я повільно видихнула — ні, Нейда краще сьогодні не чіпати. Він не в гуморі. Хай відпочине, розслабиться — завтра поговоримо. Я знаю, як його підкупити. Смачна вечеря — і він розповість мені все про себе. Я вже навіть знала, що він найбільше полюбляє — грибні страви і десерти з лохиною і шоколадом. Саме це йому і приготую.

Я випила один коктейль, потім другий, а тоді не витерпіла і пішла танцювати — надто вже запальна музика грала. Я ловила на собі похмурі погляди Нейда, але в них було не стільки невдоволення, скільки зацікавлення. І мені це подобалось. Коли заграла повільна музика, я повернулася до Нейда, але несподівано для мене він взяв мене за руку і потягнув назад танцювати.

Коли його рука лягла на мою талію, притискаючи до себе небезпечно близько, в мене перехопило дихання. Так близько Нейд не стояв до мене навіть на тренуваннях з бойової магії і це відчувалося на диво хвилююче. Він впевнено вів мене під повільний ритм музики, так, ніби знався на танцях так само добре, як і на бойовій магії.

— Не думала, що ти вмієш танцювати, — прошепотіла йому на вухо — музика тут звучала голосніше, ніж за барною стійкою.

— Вмію. Займався підлітком танцями. Чому тебе це дивує?

Несподівано! Але приємно. Не очікувала, що такий хлопець, як Нейд міг би займатися танцями.

— Бойовий маг і танцює? — пирхнула я.

— Дівчатам подобається, коли хлопці вміють танцювати, — жартівливо відповів він. — Але й ти теж чудово танцюєш.

— Теж ходила на танці.

Пісня майже завершилася, коли натрапивши поглядом на замислену Селію, в мене виникло питання. Вона весь вечір поводилася так, ніби ми з Нейдом були парою і неодноразово ставила коктейлі з фразою «для моєї рожевої парочки». І Нейд навіть не заперечив, що ми не пара.

— А чому ти не сказав Селії, що ми не пара?

Нейд пирхнув, повільно крутнув мене і, притиснувши знову до себе, відповів:

— Тому що тоді моєї репутації не просто кінець, її взагалі поховають з кінцями. Нехай краще думають, що ти моя нова дівчина, ніж що я прийшов сюди як нянька.

Дуже вдале пояснення! Хотілося проаналізувати його, залізти глибше у душу, але я розуміла — зараз не надто слушний час. Він п’яний, я вже веселенька, музика надто гучна, а поруч — незнайомі люди. Не краще місце для душевних розмов.

Повернувшись за барну стійку, ми замовили ще по коктейлю і Нейд сказав, що доп’ємо і будемо збиратись. Я не заперечувала. Ми гарно розважились. І я вже була не проти вмоститися на м’якому ліжечку під теплою ковдрою і поринути в солодке царство сновидінь.

— О, Нейде! — раптом за нашими спинами почувся чоловічий голос.

Ми обернулися. Перед нами стояли два хлопці, ровесники Нейда, і задоволено шкірилися.

— А ми думаємо, ти чи не ти, — широко усміхнувся один. — А це ти. В дівчачому светрі. І з новою дівчинкою. Це вона тебе змусила вдягнути це неподобство?

Хлопці розсміялися, а Нейд так стиснув щелепи, що мені стало жаль його зубів. Ще зламає ненароком.

— Це чоловічий светр, — процідив він крізь зуби.