Розділ 15.5

Ми вийшли в морозну темряву вечора. Сніжок ледь-ледь кружляв над нами, опускаючись на одяг і волосся. Я йшла поруч з Нейдом, вся в передчутті гарного вечора. Повз нас проходили люди — хтось поспішав додому, хтось неквапливо прогулювався, а хтось, як і ми, йшов розважатися. Зовсім скоро ми дійшли до міської площі і Нейд повів мене в бар з дивною назвою «Іскри в очах».

— Чому у бара така назва? — спитала я, заходячи всередину.

Тут панувала напівтемрява з затишним теплим освітленням від невеличких ламп. Ми скинули верхній одяг і Нейд відразу повів мене до барної стійки.

— Його власник каже: його коктейлі настільки міцні, що перед очима пливуть іскри, коли добряче нап’єшся, — Нейд усміхнувся і я не зрозуміла — він жартує чи говорить правду.

— Ти перевіряв?

— Я в барах добряче не напиваюся. Тільки вдома.

— Чому? — здивувалася я. Мені здавалося, що бари саме для того й потрібні — щоб добряче напиватися.

— А додому мене хто тягти буде?

— А портал?

— Ти жартуєш? — Нейд подивився на мене так, ніби я сказала неймовірну дурницю. — Я п’яний ключем в двері не завжди можу попасти з першого разу. Як я портал тобі відкрию? Тут потрібно думати, інакше в кращому випадку опинишся в неправильному місці, в гіршому — застрягнеш у просторі. А це вірна смерть.

— Я ще не настільки добре розбираюсь в портальній магії, — я знизала плечима і взяла меню з коктейлями. — Що замовимо?

— Ти захотіла в бар — вибирай сама.

Я проглянула меню, але не знайшла жодного знайомого коктейлю. Назви були невідомі, деякі інгредієнти теж. Пробувати навмання не хотілося, але й вибрати сама я не могла. Мої роздуми перервав голос барменки, яка несподівано грайливо звернулась до Нейда:

— О, Нейде, ти сьогодні з дівчиною? Моє серце розбите.

Вона вдавано схопилася за серце і захихотіла. Я ж миттю напружилася, хоча виду не подала. Я хотіла зрозуміти: вона просто фліртує з Нейдом чи між ними щось було?

— А хіба в тебе є серце, Селіє? — відповів в такому ж грайливому тоні Нейд. — Минулого разу ти здерла з мене подвійні чайові за один коктейль.

— То був фірмовий коктейль!

— То зроби нам ще якихось фірмових, — підморгнув він.

— Що саме бажаєш? — дівчина увімкнула професійний тон.

Нейд підпер підборіддя долонею й зручніше вмостився на стільці.

— Ти знаєш мої смаки.

— А твоя подружка? — барменка повернулась до мене.

Нейд навіть не заперечив, що я йому не подружка, тільки кивнув мені, щоб замовляла.

— Хочу щось солодке. Середньої міцності.

— Зараз придумаю, чим вас здивувати.

Підморгнувши Нейду, барменка відійшла від нас і почала чаклувати над коктейлями. Я ж повернулася до Нейда.

— Часто буваєш в цьому барі?

— Так. Мій улюблений, — кивнув він.

І з його погляду, яким він ковзнув по барменці, я зробила висновок, що Нейду не тільки бар подобається. От чорт. А казала ж мама — він несерйозний. А я не вірила. І що тепер робити? Дивитись, як п’яний Нейд фліртує з цією… Селією? Чи як там її?

Драму в моїй голові перервали коктейлі. Хитрувато посміюючись, Селія поставила перед нами… два коктейлі рожевого кольору. Вони були різними — мій у високому келиху, а в Нейда у склянці як для віскі, але обидва були рожеві. І якщо в мене яскравий коктейль, прикрашений крихітною трояндочкою, викликав щирий захват, то Нейд дивився на свій з неприхованим здивуванням.

— Що це, Селіє? — тицьнув він у свій коктейль зі скибочкою апельсину.

— Рожеві коктейлі для рожевої парочки! — захихотіла дівчина.

Нейд ляснув себе долонею по лобі і якось не дуже гарно вилаявся під ніс.

— Я так і знав, — пробурмотів він. — Моїй репутації кінець.

Дивлячись на його вдавані страждання, вже і я не змогла втриматися від сміху. Не думала, що Нейд — такий майстер драми. Це місце завжди займала моя люба матуся.