Розділ 9.2

Я до самісінької ночі сиділа в читальному залі бібліотеки, вивчаючи теорію магії й роблячи собі примітки в блокнот. В кімнаті сидіти не хотілося — Угне точно буде мені заважати. Тому я працювала тут і повернулася лише тоді, коли бібліотекарка мене вигнала спати. Я тихенько прослизнула в двері, щоб не розбудити дівчат, і забралася в своє ліжко. Сон прийшов миттєво.

Пару з зіллєваріння я одночасно чекала і трохи боялася. Я дещо почитала про зілля вчора і мене вони захопили. Але ж мама. Сьогодні на третій парі всі дізнаються, що я — дочка викладачки. І невідомо як мої однокурсники сприймуть цю новину.

Перші дві пари промайнули непомітно і легко для мене — всього лише лекції, жодної практики. На перерві ми змінили аудиторію — для зіллєваріння була окрема велика лабораторія, де у кожного студента був свій стіл з казаном.

Ледве я зайшла, як побачила маму — вона сиділа за столом й переглядала свої записи. Я мовчки їй кивнула й поквапилася вибрати стіл — подалі. Не хотілося сидіти в неї перед носом. Але тут на мене чекало розчарування.

— Це мій стіл, — до мене підійшла Віда. — Вільні тільки в передньому ряду.

Мені страшенно не хотілося сваритися з Відою на очах у мами, але й сідати в першому ряду теж.

— Може, поміняємось? Обіцяю не підвести честь факультету і допомогти отримати перше місце.

— Ні, — Віда не збиралася поступатися. — Я не хочу сидіти перед носом у викладачки.

— Відо, ну будь ласка, — тихо попросила я. — Я ж новачок.

Ну не могла я сказати їй, що я не хотіла сидіти перед носом у мами. Хоча вже за кілька хвилин вона все одно дізнається, що їх нова викладачка — моя мама. Але це так по-дитячому ховатись від мами, і я не могла собі дозволити показати свої слабкості.

— Якісь проблеми, дівчата? — мама помітила, що я сперечаюсь з Відою і вже прямувала до нас. Тільки цього мені не вистачало!

— Жодних, — спокійно відповіла і пройшла повз неї, щоб зайняти той клятий стіл в першому ряду, знову поруч з похмурою Мортою. 

Вже за хвилину пролунав дзвінок і мама відразу ж підійшла ближче до столів. Вона була вдягнута в зелену блузку й темно-помаранчеву спідницю, які ми купили разом. На щастя, для першого дня вона вибрала пристойний варіант, а не коротку сукню з глибоким декольте. Можливо, вона й не збиралася вдягати ті сукні в академію, просто хотіла побісити ректора.

— Добрий день, студенти! — привіталася вона. — Я Кетта Віралані. Не знаю, чи вам повідомили, але тепер замість магеси Айни викладати зіллєваріння у вас буду я. І прикладу всі зусилля, щоб ви знали його на відмінно.

По аудиторії пробігся зацікавлений шепіт. Я майже фізично відчувала, як мою спину пропалюють погляди. Певна річ, вони вже все зрозуміли. Те ж прізвище, сильна зовнішня схожість — навіть дурень би зрозумів, що ми близькі родички. І мама, звісно, ще й поквапилася це підтвердити.

— Так, Ліадайн — моя дочка. А тепер за роботу. На розмови у нас немає часу. Відкрийте підручник на сторінці 77, сьогодні ми будемо вивчати зілля стійкої уваги — воно допоможе вам довше фокусуватися на справах й уважно слухати на лекціях.

— Але ж ми мали проходити ці зілля в наступному семестрі! — озвалася з-за моєї спини Угне.

— Ти хочеш зайняти моє місце, Угне? — мама скептично підняла брову. — Прошу! Виходь до мого столу і покажи нам, як треба навчати зіллєваріння. Адже тобі видніше.

— Не хочу! — сердито заявила Угне. — Я лише хочу зрозуміти, що відбувається. Дві заміни викладачів під кінець семестру і зміни у навчальному плані. Ви вважаєте це нормальним, магесо Кетто?

— Так, — мама усміхнулася — спокійно так, ніби її зовсім не зачіпали претензії Угне. — Якщо щось не подобається — сходи пожалійся ректору. А в мене немає часу пояснювати, чому вас треба навчати певному зіллю зараз, а не потім.

— Але воно складне! — не вгавала Угне. От що за вперта дівчина?

— Зате дієве. І корисне для вас під час підготовки до іспитів і заліків.

— Але ж не просто так зілля вивчають в певному порядку!

— Ще одне слово — і вийдеш з аудиторії, Угне, — усмішка зникла з обличчя мами, а її тон став незвично суворим. — Ти віднімаєш наш час. Якщо не хочеш у мене навчатися — можеш перевестися на інший факультет. Магеса Айна там продовжить викладати.

— Я мамі пожаліюся, — зовсім тихо пробурчала Угне, вже зі звички, ніж зі справжнього спротиву.

— Жалійся, — пирхнула мама, розвернулася й підійшла до дошки.

Акуратним почерком вона написала назву і склад зілля, навіть не подивившись у підручник. Схоже, вона добре в них розбиралася.

— Всі необхідні інгредієнти вже є на ваших столах. Даю вам п’ять хвилин, щоб прочитати особливості приготування зілля й починаємо.

Я швидко ознайомилась з зіллям. Воно мені здалося простим. Не складніше, ніж суп зварити. Треба лише бути дуже уважною — все точно відміряти й додавати згідно таймеру. Не знаю, що та Угне знайшла в ньому складного?

Коли ми приступили до приготування, мама почала розповідати, як правильно відміряти, в якому вигляді і коли додавати нові інгредієнти, вона уважно слідкувала за тим, щоб ми не накоїли лиха, пояснюючи, які ефекти може спричинити зайва ложка порошку чи не та есенція. Слухати її було цікаво — зовсім, як у дитинстві, коли вона розповідала мені казки про чарівний світ. Тільки тепер я зрозуміла, що то були не казки, то був її світ. І тепер я теж була в ньому.

Під кінець пари я вже мала готове зілля. Мама пройшлася повз ряди, капаючи зі свого флакончика якусь рідину і щось відмічала у записнику. Біля мого казанка вона зупинилася довше, ледь усміхнулася і накреслила по черзі дві руни, які сріблястим сяйвом осіли в зілля.

— Руна охолодження і стазису, — тихо відповіла вона на моє німе питання. — Обов’язково вивчи їх до наступної пари. Це одні з основних руни.

Я мовчки кивнула.

Тим, у кого зілля вдалося, мама дозволила розлити їх по флаконах і забрати собі. Сімом студентам, які зіпсували своє зілля через неуважність і необережність, вона задала реферати. Що ж, справедливо — не можеш зварити нормально, вивчай і пиши. І на мій подив Угне не було серед цих сімох. Схоже, їй просто подобалося бурчати.