Розділ 19.2

Повечерявши з сім’єю Ніди, я випив снодійне і приліг на кілька годин поспати. Ми з Нейдом чергували всю ніч коло Ніди, щоб Алейд до неї не дістався. Ніч — найбільш небезпечний час. Темні маги люблять нападати на людей, коли вони сплять.

Я змінив Нейда на посту біля Ніди о 1-ій ночі. Вмостився в крісло біля вікна з книгою і при тьмяному світлі нічної лампи поринув у читання. Ніда спала тривожно, крутилася уві сні, щось нерозбірливо бурмотіла, але я вже звик. Ніколи її не будив, хіба що коли вона починала кричати уві сні. Сьогодні вона була більш-менш тихою. Ніч пройшла спокійно, без пригод і я сподівався, що і день буде таким. О 6-ій ранку прийшов Нейд, щоб замінити мене і я спустився на кухню — поснідати і випити кави. Батьки Ніди вже встали і тихо розмовляли на кухні. Побачивши мене, Каомі запитала:

— Ніч пройшла тихо?

— Так. Без подій. Ніда спала, я читав — все як завжди.

Я налив собі кави і зробив кілька великих ковтків. Хотілося спати, але зараз я мав ще трохи справ, тож вирішив збадьоритись.

— Снідати будеш? — Каомі кивнула у бік каструлі з вівсянкою. Мені вже набридла вівсянка, до того ж, Каомі не вміла її робити смачною, як я, але готувати самому в мене не було зараз сил.

— Так. Тільки дайте якогось варення до неї, якщо можна.

— Звісно, — Каомі дістала з шафи баночку абрикосового варення і поставила переді мною. — Якби ще Ніду змусити нормально харчуватися. А то з’їсть ложку-дві і все.

Хотілося сказати, що якби Каомі готувала смачніше, то Ніда їла б з більшим бажанням, але ж то не ввічливо. Каомі і так важко, та й не така погана в неї їжа. Звичайна. Це я звик готувати кулінарні шедеври.

— В неї стрес, маеро Каомі, — натомість відповів я. — В такому стані їсти не хочеться.

— Але ж їсти все одно треба, — зітхнула Каомі, сідаючи навпроти мене з чашкою кави.

— Я приготую на вечерю суп-пюре, — запропонував я. — Думаю, Ніда з більшим бажанням поїсть чогось рідкого.

— Добре. Якщо тобі не складно, Деме. Ти й так багато для нас робиш…

Я хотів би зробити для Каомі ще більше — знайти Алейда і вигнати з нього темну магію. Тоді її дочка не страждала так. Тільки от Алейд добре ховався. Бойові маги шукали його, але він досі ніде не з’явився.

Я доїв вівсянку і вже збирався піти ненадовго — хотів пошукати книги про темних магів в бібліотеці мого вчителя, мага Кадвалара, коли Ніда несподівано з’явилась на кухні разом з Нейдом.

— Ти вирішила поснідати на кухні, доню? — Каомі аж засяяла, побачивши Ніду. Вона вже місяць не виходила з кімнати.

— Так. Мабуть, — Ніда присіла за стіл. Вона виглядала якоюсь дезорієнтованою. Я вмить насторожився.

— Тобі чаю чи кави? — клопоталася навколо неї Каомі, не помічаючи дивного стану дочки.

— Не знаю… — Ніда мала розгублений вигляд, очі її бігали по кімнаті, руки підозріло тремтіли. — Мабуть… чай.

Я обережно підійшов до Ніди, ззаду, щоб вона не помітила. Витягнув руку, збираючись її перевірити, але вона відчула мою присутність і різко розвернулася.

— Що ти робиш, Деме?! — вона аж визвірилась, очі її спалахнули гнівом.

Я зробив крок назад і жестом вказав Каомі зупинитися, облишити чайник. Щось тут було не те.

— Нічого, — я намагався говорити спокійно і не провокувати Ніду. — Просто ти якась дивна, Нідо. Ти виспалася?

— А тобі не байдуже? — зло кинула вона і повернулась до Каомі. — Мамо, де мій чай?

Каомі знову схопилася за чайник, але я підняв руку, зупиняючи її. Зараз було не до чаю. Натомість я звернувся до Нейда. Він мав знати, що сталося з Нідою після того, як я пішов.

— Нейде, з Нідою щось трапилось?

Але Нейд не встиг відповісти. Ніда відповіла за нього.

— У Ніди коханий перетворився на темного мага! Ось що у Ніди трапилось! Але вам всім байдуже! — вона піднялася й стукнула кулаками по столу. — Навіть чаю зробити мені не можете.

Я дуже хотів торкнутися Ніди і перевірити її на наявність темної магії. Вона поводилась надто дивно. Вона була злою. Вона гнівалася. Тоді як раніше просто плакала. І ніколи не звинувачувала нас у своїх бідах. Та тільки підступитись до себе Ніда не давала.

— Заспокойся, Нідо, — я все ж спробував до неї підійти, але вона відскочила до вітальні, й попрямувала до сходів. Я повернувся до Нейда і повторив питання. — З нею щось трапилось?

— Та нічого, — Нейд знизав плечима, дивуючись поведінці своєї сестри. — Ти пішов, я сів у крісло з книжкою, а хвилин за 15 вона прокинулася і захотіла спуститися. Я не знаю, що її вкусило, що вона така скажена. Темні маги у вікно не лізли.

— Треба дати Ніді заспокійливого, — пробурмотіла Каомі і накрапала у чашку з чаєм трохи зілля. — Зараз віднесу їй.

— Я сам, — я взяв чашку з рук Каомі. Якщо з Нідою щось не те, то їй краще не йти до дочки.

Я вийшов у вітальню і виявив, що Ніда сиділа на сходах — знову розгублена, ніби не знала, де знаходиться.

— Ти хотіла чаю, Нідо… — почав я, обережно підходячи ближче.

— Та відчепися від мене, недоумку!!!

Ніда різко підвелася і, скинувши руки вгору, несподівано атакувала мене. І з рук її лилася справжнісінька темна магія. Я ледве встиг відскочити. Чашка з чаєм випала з моїх рук і, дзенькнувши об підлогу, розлетілася на уламки. Ніда не зупинилася. Вона атакувала знову. Але я вже був готовий і виставив щит.

— Що тут відбувається? — на шум вибіг Нейд, а за ним його батьки.

— О, братику! — Ніда хижо всміхнулася, повертаючись до Нейда. — Ти теж вирішив напоїти мене чаєм? Чи ще якоюсь гидотною?

— Нідо, ти… — почала Каомі, підходячи до дочки.

— Не підходьте!!! — закричав я, перекриваючи їй шлях. Схоже, вона досі не зрозуміла, що відбувається. — Ніда темна!

Каомі заклякла на місці. Нарт — бойовий маг! — просто виставив щит перед собою і дружиною, залишивши нас із Нейдом розбиратись з проблемою. А проблема підступала все ближче, хижо всміхаючись і розмахуючи рукою, з якої тягнулась темна магія.