Розділ 19.1

МУІРН

Дем

Попри наші з Нідою не надто добрі відносини, я залишився в її домі і допомагав охороняти її. Вона — найкраща подруга Кетти, я не міг вчинити інакше. Тим паче, я пообіцяв Кетті. А про академію є кому подбати. Моя бабуся з радістю визвалася приглянути за студентами, їй було приємно згадати старі часи, коли вона всім там заправляла.

Ситуація з Нідою була дивною. Алейд навіть не намагався до неї дістатись. Ми з Нейдом часто ходили навколо будинку, сиділи в кав’ярні навпроти нього, але ні Алейд, ні інші темні маги в полі нашого зору не з’являлись. Зовсім нетипово. Новоперетворені темні маги завжди приходили до своїх близьких — родини, коханих, друзів. Іноді через кілька днів, навіть через тиждень, але точно про них не забували, попри всю охорону. Темні маги приходили перевіряти, чи можна навернути близьких, постійно ошивались навколо, вичікуючи можливість напасти.

Тільки не Алейд. Його не було. Як і темних магів коло будинку Ніди. Ось це мене і лякало. Так не мало бути. Але було.

— А може в Ніди бути якась ледь вловима крапля темної магії, яку навіть артефакт не може побачити? — ми з Нейдом вже пили другу чашку кави і добряче об’їлися шоколадним печивом, спостерігаючи за будинком з кав’ярні.

— Ні, — я зробив ще один ковток кави, хоч і волів би випити чогось міцніше. Але нам була потрібна твереза голова. — Артефакт бачить будь-яку кількість темної магії. Навіть мізерну. Та й навіть якби в Ніді була та крапля магії, то за місяць вона б перетворилася. Найдовший зареєстрований випадок перетворення — два тижні. Вона не темна, Нейде, ні.

Нейд підпер голову долонями й заплющив очі. Він думав, намагався розібратись в цій загадковій ситуації, але йому не вдавалося. І мені теж. Попри весь мій досвід і купу прочитаних книг.

— А поводиться, як темна, — пробурмотів Нейд, не підіймаючи голови. — Може, вона прикидається нормальною?

Я не стримав смішка. Їхні шпильки та постійні суперечки завжди викликали усмішку. Занадто велика різниця у віці між братом і сестрою, різні характери і перекладання батьками відповідальності за малого в дитинстві не залишило їм можливості для добрих сімейних стосунків. У нас з Мадією все було інакше. Мама не змушувала з нею сидіти, а її милий характер притягував до себе.

— Ніда завжди така — буркотлива злючка. Їй не треба прикидатись. Та й ми її перевірили. Не вигадуй, Нейде.

— А що тоді робити? — Нейд прибрав руки від обличчя і подивився на мене. — Алейда не видно. Він не міг про неї забути. В них там таке кохання було — ви з Кеттою і поруч не стояли.

— Оце ти вже перебільшив, Нейде, — пирхнув я. Я був певен: знайти такого ж дурня, як я, що буде кохати жінку наперекір здоровому глузду — задача не з легких. — Добре, — я допив каву, — ходімо додому. Мені вже ця кава з печивом остогидла.

Ми повернулись додому. Ніда була все такою ж — буркотливою, сумною, лежала в ліжку й страждала. І я не знав, що гірше: коли кохання всього твого життя перетворюється на темного мага чи коли він тебе ігнорує. Мені здавалось, що Ніда хотіла його побачити, хотіла, щоб він прийшов. Та тільки Алейд не йшов. Чи то дійсно став байдужим до Ніди, чи то в нього був якийсь підступний план. Я схилявся до останнього варіанту. І дуже хотів розгадати, що ж там відбувається в голові Алейда, але жодних ідей не було.