Розділ 17.1

МУІРН / ВЕЛЛАНІЯ

Кетта

Літом, коли заняття в академії завершилися, я частіше приїжджала до Ліа. Ми навіть з’їздили з нею разом на море. То була перша наша спільна поїздка і донька дуже раділа їй. Наші відносини стали кращими, але з початком осені я знову мусила проводити більше часу в Муірні і Ліа знову почала на мене ображатися. Та ще й темні маги додали проблем.

Останнім часом вони не надто нам набридали, я вже трохи розслабилася і навіть думала над тим, щоб перевезти Ліадайн в Муірн, але не судилося. З осені темні маги знову повернулися до активних дій. Зовсім як у мої студентські роки. Темні маги вільно ходили нашими містами, нападали на нас, поповнювали свої ряди. Дем, як і колись його бабуся, убезпечив академію і наполягав на тому, щоб студенти залишалися на її території навіть у вихідні. Я теж майже жила в академії. Підтримувала студентів, варила зілля. І вперше за весь час я затрималась в Муірні довше, ніж на місяць. Як би я не сумувала за Ліадайн, але тут я була потрібніша.

Разом з моєю помічницею Евоною я не тільки готувала замовлення, а й розробляла нові зілля. Я поставила собі за ціль створити зілля витривалості, яке б при низькому рівні магії давало можливість робити сильні атаки протягом певного проміжку часу. Це зілля повинно було поєднувати в собі не тільки магічну енергію, а й давати силу тому, хто його вип’є. Підібрати інгредієнти було непросто. Але я не здавалася. Я вірила, що мені це вдасться. 

Я розклала на столі чергові зразки, які назбирала за останні тижні, і повільно, уважно дивилася на них, ніби кожен міг підказати правильне рішення. Евона мовчки записувала мої зауваження, час від часу піднімаючи погляд і чекаючи наступної вказівки.

Першим я відклала корінь мохолиста — грубий, темний, з виразною силою відновлення. Він добре працював із тілом, але майже не взаємодіяв з магією.

— Замало, — пробурмотіла я. — Дає витривалість, але не магічну енергію.

Ми додали пил вогняного кристаліту — крихітні червоні іскри в скляній баночці. Він чудово посилював магію, але був надто нестабільним. Суміш різко загусла й почала пульсувати.

— Забагато енергії, — сказала я. — Людину просто «спалить» за півгодини.

— А якщо спробувати зв’язку? — тихо запропонувала Евона. — Через рослину-провідник.

Я глянула на неї уважніше.

— Розумна думка, — погодилася і, пройшовшись повз шафу з інгредієнтами, вибрала той, який найкраще підходив.

Я взяла екстракт тінелози — прозору рідину, яка добре поєднувала фізичні й магічні ефекти. Додала настій з листя гірського варнасу і сушені пелюстки евріоли, що теж відповідали за витривалість, сироп з помаранчевих ягідок мелленди, який допомагав при виснаженні, і попіл громового гриба, аби наповнити людину магічною енергією. Він мав чудово співпрацювати з пилом вогняного кристаліту.

За півгодини суміш у казані змінилася. Із каламутно-коричневого колір став глибоким, темно-золотим, що свідчило про набуття певних властивостей. Я затамувала подих.

— Оце вже ближче…

Але остаточний ефект з’явився лише після того, як я додала останній інгредієнт — кілька крапель есенції нічної кальди — темно-синьої квітки, яку я зібрала в Зачарованому лісі. Вона не давала сили напряму, зате змушувала організм використовувати всі резерви до останнього. Зілля стабілізувалося, стало густішим і яскравішим. Я охолодила його і налила трохи у склянку. Капнула реагентом — зілля було точно безпечним для здоров’я і, здається, непоганої якості.

— Магесо Кетто… — тихо заговорила Евона. — Думаю, у вас вийшло сильне зілля.

— Спробуємо? — я мала впевнитися, перш ніж робити висновки.

— Так, — Евона кивнула.

Ми розлили зілля у флакончики і спустилися в підвал, де проводили тестування зілля. Трохи інтенсивних, безперервних магічних атак і ми вже відчували потребу підзарядитися. Випивши зілля, ми продовжили наше тестування. Вийшло доволі добре, але за дві години на мене чекав сюрприз у вигляді побічного ефекту. Зранку я ще раз проаналізувала зілля і зробила остаточні висновки.

— Що ж, Евоно, — підсумувала я. — Зілля дійсно дієве, але має побічні ефекти. Його вистачає на дві години інтенсивного бою. Після завершення дії наступить різка слабкість, як ти вже й сама могла помітити. Майже повне виснаження. Людині доведеться добре виспатись, інакше наслідки будуть серйозні.

Я розлила зілля у флакончики і опустилася на диван. Тіло прагнуло відпочинку.

— Але в критичній ситуації… — додала я тихіше. — Дві години повноцінних сильних атак навіть на майже нульовій витривалості можуть врятувати життя.

Евона усміхнулась — стримано, але щиро.

— Ви це зробили.

Я подивилась на темно-золоте зілля, яке ніби світилося у ранкових променях сонця. Так. Я це зробила. Своє нове зілля, що мало допомогти в боротьбі з темними магами.