Розділ 15.4

Фірніет не тільки чудово розбирався в зіллєварінні, але й був цікавим співрозмовником. Я так детально обговорювала улюблену тему тільки з архімагесою Маревою. Але все ж вона була викладачкою та й старшою за мене, а Фірніет був зі мною майже одного віку. Через його серйозність і певну стриманість я спочатку вирішила, що він мій ровесник, але виявилось, що насправді він молодший за мене на 3 роки.

— А ти добре знаєш Зачарований ліс? — спитала я у Фірніета, коли він проводжав мене до готелю. — Міг би провести мене ним?

— Я ж казав тобі, що навчався в Зачарованій академії. А всі його студенти чудово орієнтуються в Зачарованому лісі. Нас цьому вчать на окремій парі.

— Як чудово! — я вперше зустріла людину, яка навчалася в цій знаменитій академії. Туди не можна було просто вступити, склавши іспити. Туди приймали лише за запрошенням. — А як в тебе з бойовою магією? Не хотілося б наткнутися на ваших темних магів. Я — справжній магніт до неприємностей.

— Наші темні маги не такі страшні, як ваші. Вони хоч і можуть напасти, але перетворити на темних не можуть. І так, я добре володію бойовою магією. Якщо хочеш, то можу влаштувати тобі прогулянку лісом. Я якраз і сам збирався туди. Саме час збирати перші весняні рослини.

Домовившись зустрітись вранці біля мого готелю, ми попрощалися і я пішла спати. Заснула я швидко, тому навіть не спізнилася на зустріч. Ми перемістилися порталами до лісу і Фірніет повів мене знайомими йому стежками.

— Ти тільки не відходь від мене далеко, Кетто. Зачарований ліс дуже підступний. Він вміє заплутувати стежки і показувати те, чого немає, — нагадав мені Фірніет.

— Я знаю. Я вже тут була, — і поспішила додати, бачачи здивування в сірих очах Фірніета. — З провідником, звісно. З Таліваном Дуані. Ти часом його не знаєш?

Я не сподівалася, що Фірніет знайомий з ним, але я помилилась.

— Знаю. Він єдиний чужинець, який вміє ходити Зачарованим лісом. Хоча то, певно, через дар. Лісові добре відчувають ліс.

— Я теж лісова, — зізналася я. — Мені в Соммерінді підтвердили цей дар. Свій ліс відчуваю добре, але сумніваюся, що змогла б спокійно ходити Зачарованим лісом і не заблукати.

Я торкнулася рукою куща, який ріс біля стежки. На ньому тільки почало з'являтись листя — ніжно-зелене, тендітне. Весняний ліс завжди був для мене особливим — час, коли він прокидався від зимового сну і дарував рослинкам нове життя. Найкраща пора року для зіллєвара. І хоч я більше любила літо й осінь, але як зіллєвар цінувала весну.

— Без навчання ти б точно заблукала, — підтвердив Фірніет. Він повернув на непримітну стежку між двох великих кущів і я поквапилась за ним, боячись відстати і загубитися. — Але якщо ти лісова, то тебе цілком можна навчити.

— І хто ж мене навчить? Ти? — я весело йому підморгнула. Я була б не проти, якби Фірніет розповів мені секрети Зачарованого лісу.

— На жаль, я не можу навчати тебе без дозволу. Але можу спитати в Зачарованій академії. Якщо її ректор дозволить, тоді — без питань.

Я зітхнула. Якби ще в мене стільки вільного часу було! Але ж така можливість! Може, вдасться знайти хоча б кілька вільних днів в місяць?

— В мене мало вільного часу: викладання, зілля варю на продаж, дочку відвідую в іншому світі... Я б дуже хотіла навчатись, але...

— Я все одно спитаю. Буде час — приходь. Я завжди радий прогулятись лісом і зібрати повний кошик магічних рослин.

Я хотіла щось відповісти, але Фірніет знову поліз між кущів і я, ступивши за ним, аж заклякла від несподіванки. Такого я побачити не очікувала!