Розділ 15.1

МУІРН / ВЕЛЛАНІЯ

Кетта

За роботою перший місяць в Муірні пролетів швидко, та тільки не для моєї дочки. Вона одночасно зраділа моєму поверненню, і злилася, що мене не було так довго, хоч я і попередила — мене не буде місяць. Я провела з нею тиждень, а потім знову повернулася в Муірн. Так і жила: місяць в Муірні, тиждень на Землі. Хотіла б я довше бути з дочкою, але не могла. Мені потрібно було працювати. Я нарешті займалася улюбленою справою і більше не почувалася невдахою.

На початку весни я вирішила відвідати Велланію. Там мав відбутися ярмарок трав та зіль, приурочений до місцевого свята природи. Я не могла упустити таку можливість. Айна, як завжди, погодилася мене підмінити, а ось Дем невдоволено бурчав. Йому не подобалось, що я відправляюся у Велланію одна — адже там теж були свої темні маги. Поїхати зі мною він не міг, бо за академією треба було дивитись.

— Може, пошукаєш собі охоронця? — вкотре наполягав Дем. — І тобі спокійніше буде, і мені. Я заплачу за його послуги.

— Я не хочу їхати з чужою людиною, — я хотіла приємно провести час, а не знаходитись під наглядом.

— Можна когось знайомого знайти. Хіба ти мало непоганих бойових магів знаєш? Та ж Арейна, сестра Айни. Чи Ніда. Вона і бойовою магією володіє краще за тебе, і Велланію добре знає.

У Ніди так і не вийшло стати бойовим магом. Поки я жила на Землі вона встигла трохи попрацювати у відділі міського захисту, але кар’єра там в неї не склалася. Все ж талант свого батька до бойової магії Ніда не успадкувала. Він весь перейшов до Нейда. І це Ніду дуже злило. Вона й раніше не надто ладнала з Нейдом, поки він був ще дитиною, а зараз ситуація на краще теж не змінилася. Ніда заздрила Нейду, але не мала вибору — їй довелося покинути бойову магію і зайнятися створенням прикрас і зачаруванням. Це в неї виходило найкраще.

— У Ніди зараз велике замовлення на зачаровані прикраси. Потрібно встигнути за тиждень доробити. Вона не може зі мною поїхати.

Я дійсно пропонувала Ніді відвідати разом зі мною Велланію, але вона була зайнята роботою. А когось іншого я брати з собою не хотіла.

— Арейна? Спитай у Айни, може, вона вільна.

— Не хочу, — я склала руки на грудях, збираючись відстоювати своє право на самостійність до кінця. — Деме, ну чого ти так переймаєшся? Я ж не в Зачарований ліс одна збираюся. Я йду на ярмарок в столицю. Там безпечно.

Я говорила переконливо, але в очах Дема читався сумнів. Він надто добре мене знав, щоб повірити, що я обмежусь лише відвідинами ярмарку.

— Тобто ти в Зачарований ліс взагалі не збираєшся? — кутик його губ смикнувся в хитрій посмішці. — В період, коли там з’являються перші весняні рослини і туди йдуть всі, хто хоч якось пов’язаний із зіллєварінням? Ти мене за ідіота маєш, Кетто?

— Збираюсь, — я розуміла, що приховати правду від Дема не вийде. А я ж лише хотіла вберегти його від зайвих хвилювань. — Але звісно, що я візьму з собою провідника. Може, наш старий знайомий Таліван Дуані досі живий і продовжує водити людей у Зачарований ліс.

— Навіть якщо і продовжує, то йому вже за 80 перевалило. Таліван чудово знає ліс, але він не захистить тебе від нападу темних магів, Кетто. Якщо не хочеш весь час гуляти з охоронцем, то хоча б у Зачарований ліс його візьми.

— Добре, — здалася я. Хоч як мені не хотілося збирати трави в компанії чужої людини, але тут я мусила визнати, що Дем мав рацію: в лісі мені потрібна буде охорона.

— Обіцяєш, Кей? — Дем підійшов ближче, взяв мене за плечі й зазирнув у очі.

— Обіцяю, — я залишила на його губах поцілунок — щоб Дем вже точно не сумнівався в моїх словах.

Він більше не сперечався зі мною і відпустив у Велланію. Не дуже охоче, бо все одно сумнівався, що я зможу побувати в іншому світі і не знайти пригоди на одне місце, але все ж відпустив. Навіть без сварки. Це вже прогрес.

______________

Будуть пригоди у Кетти чи ні — поки що загадка. А от декого вона у Велланії точно зустріне. Підказка: хто читав цикл "Академія Лідеван", той знає, з ким там познайомиться Кетта.