Розділ 13.2

— Я вже вільна, — Аона так несподівано торкнулася мого плеча, що я здригнулася.

Відклавши книжку, я підвелася з лави.

— Тоді ходімо.

Ми попрямували до кафе неподалік лікарні. На вулиці стояла звична для середини осені погода — похмура, прохолодна, хоча дощу поки не було. Тільки калюжі після нічної зливи. Кафе було невеличким, але затишним, з теплим світлом, що лилося крізь великі вікна й виглядало справжнім порятунком від похмурого дня. Всередині приємно пахло кавою і свіжою випічкою. Ми зайняли столик на двох біля вікна. Аона замовила собі повноцінний сніданок, я ж обмежилася кавою з гарбузовим пирогом.

— Ну що, Кетто, розповідай, як тобі в немагічному світі жилося. Яка в них там медицина? — звісно, перше, що цікавило лікаря — медицина в іншому світі.

— Порівняно з нашою — жахлива, але в цілому — прийнятна. Лікують не все, лікують довго, ліки на травах — переважно слабкі. Навіть від головного болю миттєво не можна позбавитись. Я така рада, що можу нарешті варити зілля!

Поки Аона їла, я розповіла їй майже все — як жила, що робила. Показала навіть фотографію дочки. Вона мені своїх дітей теж показала. В Аони їх було двоє — дівчинка 6 років і хлопчик 4 років. 

— Тобі постійний контракт потрібен? — закінчивши зі сніданком, Аона перейшла до розмови про роботу. — Чи будеш періодично мені зілля приносити?

— Постійний, — я мала заробляти достатньо грошей. І тепер, коли я повернулася в рідний світ і можу займатися тим, що в мене виходить найкраще, я збиралася працювати на повну. — Ще було б непогано, якби ти порадила мені кілька аптек, з якими можна співпрацювати.

— То ти остаточно повернулася в Муірн? А дочка?

— Не остаточно, але тут я буду проводити більшість часу. Дочка поки що на Землі зостанеться, зі своєю бабусею. Я буду навідуватися до неї періодично.

— Я тобі як мати скажу — ти робиш помилку, Кетто. Але це твоє життя. Живи його як знаєш.

— Дякую за дозвіл, — пирхнула я.

— Щодо роботи, — Аона допила чай і подивилась на мене. — Зайди до мене завтра о 17-ій. Я складу тобі список необхідної кількості зіль на місяць і пошукаю аптеки для співпраці. Але якщо руки сверблять почати вже сьогодні, то можеш наварити стандартних зміцнювальних зіль — вони завжди потрібні.

— А ексклюзивні? — набагато вигідніше було продати невеличку партію дорогих, ексклюзивних зіль, аніж варити три ящики зміцнювальних.

— Я включу їх в твій список. Я знаю, що ти вмієш варити все. І пошукаю аптеки, які спеціалізуються саме на дорогих зіллях.

— Дякую тобі, Аоно. Ти мені дуже допомогла, — я раділа, що Аона так легко погодилася на співпрацю. Все ж таки, вона хороша людина.

— Звертайся.

Ми попрощалися з Аоною і я поквапилася у бік порталів, бо дощ вже почав потрохи накрапати, а парасольку я забула вдома. Хтось відчуває смуток від такої погоди, я й сама поринала у меланхолійні роздуми, коли за вікном йшов дощ, але сьогодні в мене був чудовий настрій. Я домовилася щодо роботи і зараз прямувала до Дема. Сподіваюсь, він не почне зараз копирсатися в наших стосунках і ми просто приємно проведемо кілька годин разом. Я не бажала сьогодні серйозних розмов. Тільки його присутності і смачного обіду.