Розділ 11.4

Розібравшись з порталами, ми перемістилися на кухню. Дем разом з архімагесою Тірреною готували обід, а ми з Мадією спілкувалися про дітей. Було приємно з кимось поговорити про них, бо на Землі близьких подруг з дітьми в мене не було, а Ніка народжувати не поспішала. Дем періодично кидав на мене погляди, в яких я відчувала тихий сум, але в розмову нашу він не втручався.

— Ти вже вибрала ім’я для дочки? — ніби нещодавно я сама вибирала ім’я для своєї, а зараз моїй Ліді вже 7. Ліадайн. Як же я хотіла саме так називати дочку. Ліа… Ліадайн… А не Ліда чи Лідія! Ліда звучало трохи грубо, надто просто для такої унікальної дівчинки, а Ліа — як пісня, легка і чарівна.

— Так, — Мадія весь час усміхалася, схоже, вона дуже раділа, що в неї буде дитина. — Сварроні. Знаю, ім’я старовинне, рідкісне, але я з дитинства обожнювала ті казки про кумедну й винахідливу дівчинку Сваррі. Ти ж теж їх любила?

— Звісно, — я дійсно любила ті казки. Треба буде знайти вдома книжку для Ліди. Впевнена, їй теж сподобаються наші казки. Згадавши, що Ліда розуміє алфавіт Муірну, я вирішила розпитати архімагесу Тіррену. Може, вона знає, чому так. — Архімагесо Тіррено, в мене тут ще питаннячко є…

Я розповіла їй про вміння Ліди. Я думала, що у архімагеси буде пояснення, але вона теж здивувалася.

— Вперше чую, щоб людина, народжена в немагічному світі, розуміла мову й писемність магічного світу. Нехай вона наполовину маг, але зрозуміти мову Муірну твоя дочка мала б тільки, коли тут опинилася. Як ти у свій час зрозуміла і вивчила мову тієї країни на Землі, в яку перемістилася.

— Тоді чому вона розуміє?

Архімагеса Тіррена подивилася мені в очі. Уважний погляд її блакитних очей, ніби проникав у саму душу. Я знала, вона зараз використовує магію, щоб знайти в моїй підсвідомості те, що їй потрібно. А могла просто спитати! Але ні, їй треба в моїй голові копатись без дозволу.

— Схоже, це не те про, що я подумала, — її губи несподівано розтягнулись у хитруватій посмішці. — Навіть жаль.

— Про що ви подумали? — мене мучила цікавість, але задовольняти її архімагеса Тіррена не збиралась.

— Воно тобі не треба, Кетто, — посмішка зникла з її обличчя так само раптово, як і з’явилась. — Хоча… — архімагеса задумливо крутила в руках помідор, який збиралася нарізати, коли я звернулася до неї зі своїм питанням. — Може, ти й сама цього не розумієш, тому я і не побачила у твоїй підсвідомості потрібної мені інформації.

— Та про що ви? — я не розуміла архімагесу.

Але вона б не була собою, якби все розповіла мені. Ох і полюбляє вона таємниці!

— Ні про що. Можливо, у вас з дочкою просто сильний зв’язок і вона несвідомо тягне з тебе магічні знання. Те, що ти не можеш користуватися в немагічному світі магією, не означає, що вона в тобі зникла. Вона просто спить. Мабуть, твоя дочка буде дуже здібним магом. Я тобі дуже раджу якнайшвидше привести її а Муірн. Їй місце тут, а не на Землі.

— Приведу відразу, як ви розберетесь з темними магами, — я склала руки на грудях, бажаючи хоча б цим жестом відсторонитися від порад архімагеси Тіррени. Я не потребувала нічиїх порад. Я знала, як мені жити. — Це моє остаточне рішення і оскарженню воно не підлягає.

Архімагеса Тіррена невдоволено похитала головою, але нічого не відповіла. Вона повернулась до приготування обіду. За столом ми не обговорювали більше мене і мої проблеми. Ми ділилися останніми новинами з нашого життя. Наївшись і наговорившись, ми повернулись в квартиру Дема. Я хотіла провести цей день з ним, а завтра знову навідатись до Ніди і побути з батьками.