Розділ 11.3

Підходячи до будинку архімагеси Тіррени, я аж тремтіла від хвилювання, ніби я знову стала студенткою і влізла в пригоди, а вона буде зараз мене вичитувати. Але ж і справді буде! Незважаючи на те, що мені майже 30, я давно не її студентка і навіть не її внучка. Я внутрішньо стиснулася і зупинилася, коли ми підійшли до дверей. Нехай би вона тут сама жила, але тут мешкала вся родина Дема: батьки і його молодша сестра. Вони всі вважали мене практично рідною, а я так підло втекла. Зараз на мене накотило подвійне відчуття провини. Хотілося провалитися під ґанок і щоб земля мене проковтнула.

— Ходімо, — помітивши мою нерішучість, Дем узяв мене за руку і міцно стиснув. — Вони тебе не з’їдять. До того ж, тата точно немає вдома сьогодні, він ще вчора поїхав у справах до столиці, може, й мама кудись пішла. Вона не любить сидіти вдома.

Наче мене найбільше хвилювали його батьки! Я їх не так часто бачила на відміну від архімагеси Тіррени. Не відпускаючи моєї руки, Дем відчинив двері і потягнув мене всередину.

— Бабусю, вони прийшли! — почувши, що двері відкриваються, з вітальні вийшла Мадія, молодша сестра Дема. Судячи з величезного живота, вона була на останньому місяці вагітності. Цікаво, чому Дем мені нічого не сказав? Я хоч би якийсь подарунок купила. Ми хоч і не була з Мадією подругами, але непогано спілкувалися.

— Мадіє, ти вагітна? — я обережно обійняла сестру Дема і поцілувала щоку. — Вітаю!

— А ти, кажуть, уже пройшла через це? — усміхнулася вона, теж поцілувавши у відповідь.

— Швидко чутки розлітаються, — пирхнула я і зиркнула на Дема. Він що розповів усе бабусі по кристалу, поки я була в душі? — На кого чекаєш?

— На дівчинку, — Мадія щасливо усміхалася, погладжуючи живіт.

— У мене теж дівчинка.

Поговорили про дітей у нас не вийшло, у вітальню вже увійшла архімагеса Тіррена — така ж життєрадісна і бадьора, як і раніше. Таке відчуття, що роки над нею зовсім не владні! Хоча це типово для власників дару регенерації.

— Кого я бачу! Сама Кетта Віралані завітала в мою скромну оселю! — архімагеса стукнула по підлозі незмінним посохом з фіолетовим каменем. Вона з ним ніколи не розлучалася. — Не минуло й 8 років!

— Доброго дня, архімагесо Тіррено… — я ледь глянула їй у вічі й одразу ж опустила погляд вниз. Мені було соромно. Адже вона теж мене шукала і хвилювалася.

— Вже не бабуся Тіррена? — в голосі архімагеси відчувалося здивування й легка образа. Поза стінами академії я її називала бабусею. Вона сама так запропонувала, бачачи як стрімко розвиваються наші з Демом стосунки. Мабуть, вона думала, що ми одружимося, але я втекла і все зруйнувала. Тепер мені здавалося, що більше я не маю права називати її бабусею.

— Мені потрібна ваша допомога з порталами, — я перейшла до справи. Згадувати минуле геть не хотілося.

— Звичайно, потрібна, — посміхнулася архімагеса Тіррена, вивчаючи мене своїм проникливим поглядом. — Тобі вона була потрібна ще вісім років тому. Замість того, щоб спитати мене, людину, яка не один світ відвідала, ти поцупила мою стару книжку.

— Якби я почала вас розпитувати, то ви б розповіли Дему, що я всерйоз задумала вирушити на Землю, — зітхнула я.

— Звісно, розповіла б! І нітрохи про це не пошкодувала б! — пирхнула архімагеса. — У тебе ні на граму розсудливості. Завдала нам стільки клопоту. Ніби мені робити на старості років більше не було чого, як допомагати у пошуках твоєї непутящої дупи!

Архімагеса Тіррена ніколи не підбирала виразів. Вона всю молодість і більшу частину зрілості присвятила роботі в елітному підрозділі стражників Імператора, а бойові маги не відрізнялися вишуканою мовою. Втім, моя бабуся теж часто експресивно висловлювалася, не кажучи вже про діда, тож мені було не звикати.

— Я жива людина і маю право на помилки, — пробурчала я, не зводячи погляду.

— Тому ти вирішила наробити купу помилок саме із порталом? — єхидно поцікавилася архімагеса Тіррена. — Кетто, ти що не уважно слухала мої лекції в академії? Ти ж іспит з порталів складала! Адже я розповідала, що в немагічних світах ритуали змінюються. Іноді раз на 10 років, але буває й частіше. Основа ритуалу залишається незмінною, але завжди додаються якісь дрібниці, щось прибирається, щось додається. Магічні світи таким чином захищають свою магію. Тобі слід було звернути увагу на рік видання моєї книги, перш ніж брати звідти ритуали.

Я вже й забула, як архімагеса любила повчати! Поруч з нею я знову відчула себе студенткою.

— Архімагесо Тіррено, я чудово розумію, що припустилася помилки, але, може, ви мені допоможете замість того, щоб вичитувати як студентку?

— Може, й допоможу, — зітхнула архімагесса і похитала головою. — Ходімо.

Архімагеса Тіррена запросила нас до своєї лабораторії й дістала кілька аркушів паперу з ручкою.

— Зараз я тобі все поясню, Кетто. Сідай.

Я взяла стілець і сіла поряд з архімагесою Тірреною за стіл. Вона почала малювати схеми і детально пояснювати за яким принципом відбуваються зміни у схемах порталів і як швидко створити робочий портал, коли він змінився. Я уважно слухала, подумки картаючи себе за те, що раніше не заглиблювалася настільки детально. Я думала, що достатньо взяти схему і можна вирушати в інший світ. Мені здавалося, що нові портали створюються легше, але тут була ціла система — складна і хитра.

— Пройшло вже 8 років з моменту створення цього порталу, — архімагеса Тіррена постукала пальцем по схемі, яка зараз працювала. — Скоро схема може змінитися. Ти маєш розуміти, як створити нову. А краще — залиш свої координати. Якщо знову застрягнеш, нам не доведеться витрачати час та гроші на твої пошуки.

Я залишила свою адресу. Так дійсно буде простіше. Тепер я можу не хвилюватися, що застрягну на Землі. Навіть якщо я не зможу сама розібратися з новою схемою, архімагеса Тіррена передасть її мені через Дема. Одною проблемою менше.