Розділ 8.1

МУІРН / ЗЕМЛЯ

Дем

Я шукав Кетту кляті 5 років і досі не зміг знайти. Я сподівався, що впораюсь за рік, але час минав, а жодних слідів Кетти я так і не знайшов. Відчай отруював душу, але я все одно не збирався здаватись. Я мусив її знайти. Якщо не заради неї чи себе, то заради її батьків, які вже геть зневірилися побачити знову свою єдину дочку. Я регулярно відвідував їх, щоб підтримати, бо бачив: вони вже подумки її поховали. Але я знав — Кетта занадто вперта, щоб взяти і загинути. Вона ще з нас крові поп’є. Ще не в таку пригоду влізе. Це ж Кетта!

Перші два роки я майже весь час проводив на Землі, відвідуючи різні країни. Спершу, звісно, пожив трохи в Англії, щоб заробити достатньо місцевих грошей, а потім почав шукати Кетту в інших країнах. І все марно. Врешті-решт я не витримав життя на Землі й домовився зі своїми детективами, що буду періодично приїжджати до них за новинами, а сам остаточно повернувся в Муірн. Цьому посприяла і бабуся. Вона постійно вела зі мною розмови про недоцільність постійного перебування в чужому світі. Я ж все одно самостійно Кетту не шукав. А гроші мені краще заробляти тут і обмінювати традиційним способом — через ломбарди. Хоча спочатку саме бабуся посприяла моїй роботі кухарем на Землі, але згодом почала вмовляти повернутись.

— Я стара вже, Деме, — буркотіла вона. — Я хочу відпочити від академії, зайнятися своїм життям. Я вже достатньо пожила для інших. Час жити для себе. А тобі — час забути про Кетту і взятися за розум.

— Розум мій на місці, а Кетту я не забуду, — буркотів їй у відповідь.

— Я хочу передати тобі академію Мірравель, — бабуся вже не раз вела ці розмови, але вони ні до чого не приводили. — Міністр погодився, щоб ти став ректором, але за умови, що ти рік відпрацюєш викладачем.

Якби Кетта була тут я б зрадів такій перспективі. Мене не вабили пригоди. Викладання і опіка над студентами — це те, що було мені до душі. Я вмів пояснювати, був добре обізнаний у багатьох спеціалізація, але не любив неприємності. З моїми навичками я міг би стати бойовим магом, але битися я не любив. А от навчати інших тонкощам використання бойової магії мені подобалося. Я й раніше вів індивідуальні заняття, тому проблем з навчанням студентів в мене не буде. З ректорством, звісно, трохи складніше, але, гадаю, бабуся мені все пояснить.

— Добре, — погодився я. — Я згоден змінити тебе на посаді, бабусю.

Я не відчував радості, але не міг відмовити старенькій. Хоча не така вона вже й старенька була, просто давила на жалість. Життєвій енергії моєї бабусі навіть молодь заздрить.

Ось так і вийшло, що за 2 роки після втечі Кетти я став викладачем, а через 3 — ректором академії Мірравель. На Землю я відправлявся у вихідні та на канікулах, а весь інший час присвячував роботі. Вона змогла мене трохи відволікти від сумних думок. Я втратив Кетту, але знайшов нарешті своє місце у світі. Я стільки всього перепробував: і цілителем був, і бойовим магом, і бібліотекарем, і навіть кухарем, але викладання — ось що моє. Своїх дітей в мене не було, тому я знаходив певну радість від опіки та навчання чужих. Нехай поки що за віком я більше їм за старшого брата йшов, але пройде ще років 5-7 і навіть для студентів 3-го курсу я за віком буду годитися в батьки. Час невблаганний. І мої найкращі роки, на жаль, проходять без Кетти.

Ще однією моєю радістю став Нейд — молодший брат Ніди. В той час як Ніда мене заледве терпіла, її брат ще з першого дня знайомства мене обожнював. В мене склалися з ним теплі, дружні стосунки попри доволі велику різницю у віці — я був старший за Нейда на 19 років. Зараз він був 14-тирічним підлітком і потребував уваги. Через постійні конфлікти з темними магами його батько постійно пропадав на роботі, та й мати теж цілими днями чаклувала над своїми зачаруваннями. А Ніда… Ніда з ним ніколи не ладнала. Навіть Кетта до Нейда тепліше відносилися, аніж власна сестра. Нейд сумував за нею, ми часто її згадували. Своїми жартами, своєю присутністю він допомагав мені жити далі. А я допомагав йому.  

Зі мною Нейд взагалі був іншим. Нестерпний розбишака, малий бунтівник зі всіма, але зі мною — цілком серйозний хлопець. Він, як і я, захоплювався зірками, а також любив читати і дізнаватись про щось нове. Нейд трохи соромився цього. Йому здавалося, що читання книжок псує його репутацію крутого хлопця, але читати все одно не полишав, бо тягнувся до знань. Нейд ховався від усіх, але зі мною був справжнім. І я дуже прив’язався до нього — хлопця, якого попри всю любов рідних, залишили без уваги і підтримки. Тому я став для нього цією підтримкою. Не другим батьком, але старшим братом і хорошим другом.