Розділ 6.4

Я знав, що швидко знайти Кетту не вдасться, але все ж сподівався. Вихідні промайнули, бабуся повернулася до Муірну, а я залишився на Землі з Едвіном і його котом. Едвін виявився цікавим співрозмовником — розумним, в міру дотепним, а його кіт Онікс — приємним муркотуном. Вже за тиждень Едвін влаштував мене на роботу в кафе неподалік. Мені там подобалось працювати і Земля не здавалася надто ворожою, як я думав, хоча дуже бісило, що подряпини самі не загоювалися. Звісно, і у нас дар регенерації рідкісний, але ж у мене він був! Довелося звикати до пластирів і антисептиків, поки не знайду Кетту.

Ось тільки знаходитися вона геть не хотіла. Поліція не дуже рвалася допомагати, бо я сказав, що ми посварилися і тому Кетта втекла. Вони порекомендували мені залишити дівчину у спокої і надалі бути більш уважним, щоб від мене дівчата не тікали. В поліції вирішили, що Кетта просто не хоче мене бачити і мені не треба її шукати. Так, звичайно! Може, й не хотіла, але ж я не міг пояснити з якої причини Кетта не може ні до мене повернутися, ні додому.

Едвін натомість порекомендував мені назбирати грошей і найняти приватного детектива. Так я мав би більше шансів знайти Кетту. Щоправда, з грошима були проблеми. Зарплатня в мене була невелика, а гроші, які я отримав за прикраси з Муірну швидко закінчилися. Адже мені жити на щось треба було. Едвін кімнату віддав мені безкоштовно, але за рахунки ми платили навпіл.

Місяць на Землі промайнув надто швидко. Він видався непростим — я адаптувався до відсутності магії не відразу. Але загалом мені тут сподобалося, особливо, музика. Я раніше чув деякі пісні від бабусі — вона колекціонувала музику з різних світів — але Едвін відкрив для мене набагато більше цікавої музики. Я полюбив блюз і кантрі, а також джаз. Ці жанри звучали на одній хвилі з моїм серцем. Я вже знав: перш ніж повернусь в Муірн назавжди, заберу з собою величезну колекцію музики.

Місцева їжа мені теж подобалася. Я з цікавістю вивчав нові для мене рецепти. Едвін сказав, що я готую як справжній англієць. Мені було приємно. Але… чесно кажучи, навіть приготування їжі мене не радувало так, як завжди. Всі мої думки були про Кетту. З кожним днем я все сильніше боявся, що ніколи не знайду її. Земля величезна і вона може бути будь-де. Я взагалі сумнівався, що Кетта саме в Англії, але все одно вирішив ще тут пошукати. Я вирішив, що поживу в Едвіна десь півроку, зароблю достатньо грошей, а тоді вже буду іншими країнами цього світу мандрувати.

— Може, ну її, твою Кетту? Давай я тебе зі своїми онучками познайомлю? — несподівано запропонував мені Едвін, коли я збирався навідатися в Муірн, щоб повідомити рідним, що зі мною все гаразд. — Вони теж непосидючі, Емі навіть руденька, як ти любиш. Щоправда, їй тільки 18, але, думаю, ти їй сподобаєшся. Є ще Еббі, їй 20. А от з Елісон я тебе не познайомлю, бо їй тільки 15. Ти для неї застарий, Деме, — Едвін розреготався.

Я усміхнувся з ввічливості, хоч насправді мені було не до сміху. Окрім того, що я боявся не знайти Кетту в цьому великому світі, я ще й страшенно боявся, що вона взагалі могла загинути. Я собі цього ніколи не пробачу. І поки не знайду її, я не заспокоюся. Хай навіть мені все життя для цього знадобиться.

— Ні, дякую, Едвіне, — я похитав головою. — Для мене існує тільки одна дівчина — Кетта.

— Я теж колись так думав, — Едвін з розумінням кивнув, усмішка зникла з його обличчя. — Думав, що окрім моєї Олівії у мене більше жінок не буде. Вона тяжко захворіла і померла всього у 47 років. Звісно, я кілька років горював, не знав, як і жити без неї. А потім… просто звик, що її немає. Досі за нею сумую, іноді хочеться розповісти щось, особливо, про дітей та внуків, але життя таке, що всі люди рано чи пізно від нас йдуть. Мені було самотньо. Я знайомився з іншими жінками. І хоч Олівію ніхто не зміг замінити і дружину нову я собі не знайшов, але в мене були жінки. Одні приходили в моє життя ненадовго, з іншими я був кілька років. Я ні про що не жалкую. І тобі раджу думати перш за все про себе, Деме. Світ не крутиться навколо однієї дівчини, особливо, якщо вона тебе не цінує.

— Я подумаю над вашими словами. Дякую, — кивнув я і попрямував до своєї кімнати, щоб провести ритуал.

Я розумів, що Едвін щиро за мене хвилюється, але його досвід — лише його, не мій. Я не міг відмовитися від Кетти. Ніколи. Я знайду її. Навіть, якщо Кетта не захоче бути зі мною, я маю дати їй ритуал, щоб вона могла повернутись додому, до своїх рідних. Я не залишу її тут.