Розділ 6.1

МУІРН / ЗЕМЛЯ

Дем

Бабусі знадобився цілий місяць, щоб створити новий ритуал для порталу на Землю. Весь цей час я не знаходив собі місця від хвилювання. Мене страшенно тягнуло до Кетти, я боявся, що з нею трапиться щось погане. І в той день, коли бабуся нарешті оголосила, що створила новий ритуал, я ледве не відразу хотів мчати до Кетти.

— Не поспішай так, Деме, — бабуся мене зупинила. — Тобі потрібно підготуватися. Ти ж не хочеш відправитись, як Кетта, без життєво необхідних речей і застрягнути на тій дурній Землі?

— Не хочу… — я розумів, що бабуся мала рацію, але ж всидіти на місці і думати головою, як я звик, я зараз не міг. Надто вже я емоційно виснажився за цей місяць. Мені потрібна підтримка. А що як?.. — Бабусю… — я подивився на неї з благанням, сподіваючись, що вона все зрозуміє без слів, бо просити її я не наважувався. Я й так багато її вільного часу забрав з цим порталом, та й від Кетти бабуся не була у захваті. Особливо, після її несподіваної втечі.

— Ти що знущаєшся, Деме?! — звісно, бабуся все зрозуміла. І вона точно не зраділа моїй ідеї. — Я і так купу часу витратила на створення порталу! Ще не вистачало мені бігати по Землі і шукати твою Кетту. Вона — твоя дівчина. Сам її і шукай. А мені студентів потрібно навчати. Ти ж тепер через Кетту і про викладання забув. А ми ж домовлялись…

— Знаю, бабусю, але… — я підійшов до своєї старенької і взяв її за руки, продовжуючи дивитись в очі. — Хоча б на кілька днів. Поки я не звикну до світу без магії. Щоб перевірити, чи я все правильно зробив, — я знав, куди треба натиснути, щоб бабуся погодилася. — А потім повернешся додому, а я продовжу шукати Кетту сам. Давай відправимося завтра? Якраз п’ятниця буде, тобі не потрібно буде займатися академією. А в неділю ввечері повернешся.

Бабуся насупилася, кілька хвилин вперто мовчала, хоча я по її очах бачив, що вона вже погодилася, просто із принципу вередує.

— Добре, я піду з тобою. Тільки перш ніж я тобі дам ритуал в мене буде умова, — бабуся підійшла до столу, на якому в неї лежав блокнот із записами.

— Я тебе уважно слухаю, — я залишився стояти на місці.

— Ти суворо дотримуєшся інструкцій, які я напишу тобі. Земля — це тобі не Муірн. Там навіть найменші подряпини в тебе не загояться миттєво. Май це на увазі, Деме. Регенерація в немагічних світах не працює.

— Я це знаю, бабусю, — кивнув я.

— Не перебивай! — бабуся підняла руку, просячи мене помовчати. — Далі. В тебе має бути легенда, хто ти і звідки. Я вже бувала там, тож в деяких нюансах розуміюся. Документи я тобі підготувала. Відправлю тебе в Англію. Це така країна на Землі. Я там була кілька разів.

— Думаєш, Кетта там? — я не втримався і знову перебив бабусю.

— Я не знаю, де твоя Кетта! — гаркнула бабуся і ляснула долонею об стіл. Певно, її дратувала моя нетерплячість. — Якщо при створенні порталу не давати йому координат, не візуалізувати знайоме місце, то магія закине тебе у будь-яку точку світу. Я відправляю тебе в Англію, тому що знаю цю країну. Якщо не знайдеш там, відправлю в іншу.

— Добре, я зрозумів, — мені не хотілося сердити бабусю, але я дуже хвилювався через Кетту, тому не міг мовчати.

— І останнє. Поки не знайдеш Кетту будеш повертатись раз на місяць. Я маю впевнитися, що з тобою все гаразд. Я за тобою бігати не буду. І якщо ти збираєшся надовго там залишитись, то тобі слід знайти роботу, Деме. Так буде простіше, аніж скуповувати прикраси тут і обмінювати їх на гроші там. В тебе так всі заощадження закінчаться.

Бабуся замовчала, красномовно на мене подивилася, підвівши брови, і я зрозумів, що тепер можу поставити кілька питань.

— Я не проти роботи. Але ким? — я й гадки не мав, ким я міг би працювати в немагічному світі.

Бабуся несподівано розсміялася і постукала кісточками пальців по моїй голові.

— Ти геть здоровий глузд втратив зі своєю Кеттою? А подумати?

Глузд я не втратив, але спокій — точно. Та й думати зараз не хотілося. Я відчував сильну втому. Зараз би випити чогось міцного і лягти спати, а зранку вже вирішувати всі проблеми.

— Не думається, — я похитав головою.

— От біда з тобою, Деме! — бабуся продовжувала веселитися. Смішно їй! В мене кохання всього мого життя зникло, а вона сміється. Ніякої поваги до моїх почуттів! А раптом з Кеттою щось трапилось? А раптом вже немає кого шукати?.. — Ти ж неперевершений кухар. Зможеш працювати в кафе чи ресторані. Я гадала, ти сам до цього додумаєшся і навіть не здивуєшся, коли я тобі разом з документами дам фальшивий диплом кухаря.

— То ти вже все продумала? — я все ж видавив з себе усмішку. Бабуся хоч і любила як не побурчати, то познущатися, але допомагала завжди.

— Звісно! Ти ж мій улюблений онук. Як мені про тебе не думати, Деме? — підморгнувши, бабуся поплескала мене по плечу і вручила свій блокнот. — Ось схема і опис ритуалу. Уважно перепиши собі. І йди відпочивати. Завтра займемося зборами.

Я подякував бабусі і піднявся до себе в кімнату. Зараз я ночував тут, в будинку батьків, щоб допомагати бабусі з ритуалом та й просто бути поруч. Не зважаючи на втому, спати ще не хотілося, тому я сів за стіл і почав переписувати ритуал. Закінчивши, я випив склянку бренді і все ж таки ліг спати. В голові крутилося безліч думок. І жодні з них не були оптимістичними. Я боявся за Кетту. Дуже боявся. І цей страх розривав мою душу на частини.