Розділ 5.2

Світла смуга мого життя на Землі тривала недовго. Вона закінчилася в один геть не чудовий день, коли я прокинулася з нудотою і жахливим усвідомленням: у мене затримка. Тільки цього мені не вистачало! Я не хочу зараз дитини і вже точно не від Павла. Та й взагалі, я не знаю ні як тут визначають вагітність, ні як проходять пологи. І розпитувати незручно, бо вирішать, що я дурна. Адже місцеві мають знати про таке. Треба якось довідатися хитрістю.

Коли Ніка в черговий раз прийшла до мене, щоб обговорити справи і поставила на стіл пляшку вина, я відмовилася.

— Ні, не буду. Краще чаю вип’ю.

— Чого це ти? — здивувалась Ніка. Від алкоголю я ніколи раніше не відмовлялася. — Перейшла на здоровий спосіб життя?

— Та… — зітхнула я, похнюпившись.

— Ти що вагітна?! — Ніка зробила великі очі. Вона виявилася напрочуд здогадливою. Втім здогадатися тут було легко.

— Не знаю… Можливо. Мене нудить і в мене затримка. Не знаю, що і робити. До лікаря піти не можу, бо досі документами не зайнялася.

— То купи тест на вагітність. Хочеш, я просто зараз збігаю і куплю? Тільки ти певна, що в тебе дійсно затримка, а не так, два дні немає місячних і вже паніка?

— Так. Вже тиждень точно. В мене раніше такого не було. День-два різниці, не більше. А тут я щось закрутилася, ПМС не було, то я й не звернула уваги. А сьогодні вранці різко занудило і до мене дійшло: я в повній дупі.

— Та чого? Якщо ти не хочеш дитину, то можна аборт зробити. Я один раз робила. Не так вже це й страшно. Певна, пологи страшніші.

Я не знала, що таке аборт, але розуміла, що це щось на кшталт нашого зілля для переривання вагітності. Треба детально розпитати Ніку про нього, але спочатку впевнитися, що я дійсно вагітна.

— Я була б тобі дуже вдячна, Ніко, якби ти купила мені тест. Ніколи їх не купувала ще, не розбираюсь, який потрібен, — тут я дійсно могла зізнатися, що не знаю.

— Без питань, Кет, зараз збігаю.

Я спробувала всунути Ніці гроші, але вона тільки відмахнулася. Хвилин за 10 вона повернулася з тестом і відправила мене у ванну. В коробочці, на щастя, була інструкція, тож мені не довелося ставити дурні запитання Ніці. Зробивши все за інструкцією, я присіла на край ванни і стала чекати. Коли необхідний час пройшов, я тремтячою рукою взяла той тест і подивилася.

Дві смужки! Результат позитивний. Трясця!..

Я сиділа і дивилася на цей дурний тест у повній розгубленості. У мене буде дитина. Дитина від хлопця, якого я навіть не кохаю. Дитина не від Дема. Що ж мені тепер робити?

— Кет, що там? — Ніка постукала в двері. Мабуть, я дуже довго сиділа тут, намагаючись переварити інформацію.

Я мовчки підвелася з ванни, відчинила двері і простягнула Ніці тест. Побачивши результат, вона обійняла мене. Я не витримала і розплакалася.

— Це не кінець світу, Кетті, заспокойся, — Ніка погладжувала мене по спині, намагалася втішати. — Якщо не хочеш дитину, то я тебе познайомлю зі своїм лікарем. Зробиш аборт та й усе.

— Розкажи мені про нього, — попросила я, продовжуючи поливати плече Ніки своїми сльозами. — Як все відбувається. Я ж не знаю всіх деталей.

— Ходімо на кухню.

Ми повернулися на кухню. Ніка заварила мені трав’яний чай, а собі налила в келих вина. Вона розповіла мені про аборт і я відразу зрозуміла: я цього не зроблю. Просто не наважуся. Та й хіба дитина винна, що батьки в неї не думають головою? Дитина не заслужила зникнути, ще навіть не почавши своє життя.

— Я не зроблю аборт, — сказала я Ніці, коли вона закінчила розповідати. — Не хочу. Не можу.

— Це твій вибір, Кет, — Ніка взяла мене за руку і підбадьорливо стиснула. — Я все одно з тобою. Якщо Павло відмовиться від тебе, я підтримаю. Не хвилюйся, люба. Ти впораєшся з цим.

Ніка говорила так впевнено, але я мала сумніви. Я не вірила, що зможу впоратися. Я ще надто молода для такої відповідальності, як дитина. Але і вбити її я не могла. Коли Ніка пішла, я залізла з головою під ковдру і гірко розплакалася. Як я могла влипнути у таку історію? Навіщо я взагалі втекла на цю кляту Землю? Як же я ненавиділа себе за це необачне рішення! Дурепа! От дурепа! Дем мав рацію! Сльози текли і текли, подушка вже була геть мокра, а я ніяк не могла заспокоїтися.

Сумнівів в тому, хто був батьком дитини в мене не було. Той перший раз з Павлом припав якраз на овуляцію і ми були такі п’яні, що геть не думали про захист. А з Демом востаннє було в безпечний день. Тож без варіантів. На жаль.

Востаннє. Це слово ніби ножем різонуло по серцю.

— Востаннє… — повторила я вголос крізь сльози, картаючи себе.

Яке ж чудове було те «востаннє»!.. І чому мені треба було почати ту сварку? Якби я не почала злитися, то зараз би лежала в обіймах Дема, а не ковдри, і ми б планували наше майбутнє. Можливо, ми б вже одружилися. Я б працювала над зіллями, заробляла купу грошей, а не приглядала за чужою бабусею. А за кілька років я б, мабуть, все ж наважилася на дитину попри загрозу від темних магів. Я певна, що Дем зумів би мене вмовити. І ми були б щасливі. І дитина наша була б бажаною, результатом великого кохання, а не випадковістю. Але я все зруйнувала своєю втечею і щасливі ми вже не будемо, навіть якщо я повернусь. Бо в мене вже буде дитина від іншого. І цього я вже не зможу змінити.