Розділ 2.3

Бабуся нагадала мені всі нюанси подорожей немагічними світами і чим більше вона говорила, тим більше я хвилювався. Тривога з невеличкого вогника розгорілася у повноцінне вогнище, яке обіцяло спалити мене вщент.

— Я не хотіла б тебе лякати, Деме, але я мушу дещо сказати… — бабуся дивилася на мене з усією серйозністю, а я аж похолов, незважаючи на полум’я тривоги, що палило мою душу.

— Що? — тихо спитав я.

— Та книга, що в мене зникла, видавалася 12 років тому, тобто ритуали для немагічних світів можуть в будь-яку мить змінитися, — «порадувала» мене бабуся.

— Але ж якщо Кетті вдалося відкрити портал, значить, вони ще працюють, — я відчайдушно хапався за надію.

Бабуся похитала головою. Вона не хотіла давати мені марних надій.

— Портал на Землю працював на момент його відкриття Кеттою, але він міг змінитися вже за 5 хвилин після того. Якщо він змінився, то Кетта не зможе повернутися. Вона ж не вміє створювати нові портали. Для цього треба більш поглиблено вивчати портальну магію.

— То може перевіримо? — спитав я бабусю. Я все ще не хотів втрачати надію. Якщо портали відкриваються по ритуалам тієї книжки, то Кетта може сама повернутися за кілька днів, коли їй набридне ображатися чи вивчати світ Землі. Але якщо ритуал вже неробочий, то доведеться її шукати, а це дуже непросто.

— Так, ходімо нагору, — погодилася бабуся. — В нашій бібліотеці має бути інші книги з ритуалами тих років.

Потрібну книгу ми знайшли швидко, а потім взялися готувати зілля. Ми так захопилися роботою, що не помітили, як до нас зайшла моя сестра.

— А що ви тут таке робите? — я аж здригнувся от несподіванки, почувши дзвінкий голос сестри. Вона стояла в дверях, склавши руки на грудях, і з цікавістю розглядала бабусину лабораторію, яка зараз нагадувала поле бою — повсюди стояли флакони і баночки з інгредієнтами, валялися сушені трави.

— Готуємо портал на Землю. Ця його невгамовна Кетта вирішила образитися і втекти, — відповіла бабуся, не відриваючись від приготування зілля.

— Тобто вечері не буде? — Мадія зітхнула.

На відміну від нас з бабусею сестра не дуже любила готувати, хоч і робила це набагато краще за Кетту. Кетта… Мої думки весь час були про неї. Як вона там? Сподіваюсь, не накоїла дурниць…

— Мадіє, сама щось приготуй, — бабуся кинула в неї суворий погляд. — Не лінуйся. Бачиш, ми зайняті.

Мадія знову зітхнула, але все ж не стала заперечувати і пішла готувати вечерю на нас трьох. Батьки поїхали у справах в столицю на кілька днів, тож у нас тут була невеличка компанія.

Нарешті ми підготували все необхідне і бабуся почала ритуал. Я був надто схвильований для цього, тож вона наказала мені сісти і спостерігати. Я не заважав їй, сидів в кріслі поруч, спостерігаючи за кожним її рухом. Страх з надією боролися всередині мене і нікому з них не вдавалося отримати перемогу. І ось бабуся спрямувала магію на готову схему з сузір’ям Кассіопеї всередині. Я затамував подих. Хоч би портал відкрився! Схема на підлозі спалахнула зеленуватим полум’ям — воно впливало лише на інгредієнти схеми, підлога від нього не загорялася — і я вже ледь не зрадів. Але ні. Портал з’явився лише на кілька секунд, а потім розтанув у повітрі, ніби його й не було.

— В мене для тебе погані новини, Деме… — бабуся дивилася на мене зі співчуттям. В її голосі не було й натяку на звичний сарказм. Вона дійсно мені співчувала. — Портал вже не працює. Кетта застрягла на Землі.

Я заплющив очі і шумно видихнув. Я не хотів вірити, що портал не працює. Я хотів повернути вчорашній день. Якби ж тільки я знав, чим закінчиться наша з Кеттою сварка! Я б начхав на свої принципи, образи, я б побіг за Кеттою, зупинив би її, не дозволив би зробити помилку, але… Минулого не повернеш.

— Як так?.. — я розплющив очі і подивився на бабусю. — Чому ритуал мав змінитися відразу після втечі Кетти? За що мені все це?..

— Так іноді буває, — бабуся взяла стілець і сіла поруч зі мною, взяла мене за руку, погладила як в дитинстві, намагаючись втішити. — Не впадай у відчай, Деме. Ми знайдемо твою втікачку.

— Як? — відчай розривав мою душу на частини. Кетта могла бути будь-де на Землі і знайти її без магії було напрочуд складно. Пошуки могли затягнутися на роки. А в неї ж ні місцевих грошей не було, ні документів, та й їжі вона з собою навряд чи багато взяла. Як вона там виживе?

— Знайдемо. Я розроблю новий ритуал і ти зможеш відправитись на пошуки Кетти. Нічого з нею не буде. Вона хоч дурна, але живуча. Ходімо їсти. Гадаю, Мадія вже встигла приготувати щось смачненьке.

Я спустився разом з бабусею на кухню і змусив себе трохи поїсти, хоч апетиту зовсім не було. Вона втекла від мене. Моя Кей. Вона десь там. Одна в чужому, ворожому світі, який не пустить її назад додому. І в цьому тільки моя вина. Який же я дурень!..