Розділ 2.1

МУІРН

Дем

У будь-якій іншій ситуації я за кілька годин подзвонив би Кетті, щоб переконатися, що вона дісталася додому без пригод. Втім, у такому стані їй ніякі темні маги не страшні, я їм поспівчував би, якби вони їй зустрілися на шляху. Але сьогодні я був дуже злий на неї. Кетта все зіпсувала. Я завів з нею розмову про дітей не просто так. Я не збирався на неї тиснути, як вона мені заявляла, просто хотів обговорити плани на майбутнє, щоб розуміти, як у нас далі має складатися життя. Я хотів почути від Кетти, яким вона бачить наше життя в найближчому майбутньому, дізнатися, що вона від нього хоче. Дізнався. Кетта висловила мені все і навіть більше в таких яскравих фарбах, що я навіть на ранок не збирався йти до неї миритися.

Вся та розмова мала плавно підвести до однієї важливої ​​події: я хотів зробити Кетті пропозицію. Але перш ніж пропонувати їй вийти за мене заміж, мені треба було зрозуміти, яким вона бачить найближче майбутнє. Замість того, щоб спокійно пояснити, що в найближчі кілька років вона хоче зосередитися на кар’єрі і дітей за будь-яких обставин не планує, Кетта вилила на мене відро претензій. Звичайно, я образився. Я ледве не жбурнув каблучку, яку купив їй, просто з даху, але вчасно стримався, розуміючи, що мине час, ми обоє заспокоїмося і все нормально обговоримо. Можливо.

Тільки обговорити не вийшло.

Близько 11-ї години ранку в мої двері забарабанили і, здається, навіть вдарили кілька разів ногою. Здивований несподіваним візитом, я пішов відчиняти, точно знаючи, що за дверима не Кетта.

По-перше, вона б не прибігла до мене сама на ранок після сварки. Занадто горда та принципова.

По-друге, так голосно стукають у двері тоді, коли щось трапилося. І я сподівався, що не з Кеттою. Ось тільки моїм надіям не судилося збутися.

Щойно я відчинив двері, як у мою квартиру влетіла розлючена Ніда.

— Ти що накоїв, ідіоте?! — Ніда з розмаху вліпила мені ляпаса. — Ненавиджу тебе!

Я весь похолов. Тільки місце на щоці, куди вдарила Ніда, пекло вогнем. Кетта… Невже з нею щось трапилося?.. Ніда б з іншої причини до мене не прибігла. Аби тільки нічого серйозного! Аби тільки вона була жива!

— Що сталося, Нідо? — я схопив її за плечі і посадив у крісло в передпокої. — Заспокойся і поясни.

— «Що сталося, Нідо?», — передражнила вона мене, злісно блискаючи очима. — Через тебе Кетта втекла на Землю! Ти загубив життя моїй подрузі! Я знала… знала, що тобі не можна довіряти! Скільки разів я намагалася відкрити очі Кетті, але вона наполегливо продовжувала закривати їх на всі твої недоліки!

Я видихнув з полегшенням. Кетта лише втекла на Землю. Я вже думав, що вона сильно травмувалася чи трапилось щось набагато гірше…

— Нідо, не драматизуй! — я кинув на неї сердитий погляд. — Нагнала тут жаху. Як втекла, так і повернеться.

— Повернеться, а як же! — Ніда підскочила з крісла, руки її були стиснуті в кулаки, а очі виблискували від гніву. Потрібно терміново її заспокоїти, доки вона не почала атакувати мене магією. Не те щоб я не міг впоратися з Нідою, але я не хотів її калічити. Це тільки посилить наші й без того погані стосунки. — Земля — ​​тобі не Велланія, Деме, і навіть не Соммерінд з Невліддою! Звідти не так просто повернутися буває! Начебто ти сам не знаєш!

Я чудово знав, що портали в немагічних світах працюють дуже специфічно, але ж вони працюють. Не думаю, що варто сильно хвилюватися. Можливо, для Кетти навіть корисно буде там побувати. Побачить, як важко жити у світі без магії, скільки незручностей завдає її відсутність, і одразу ж повернеться назад. Ніді, звичайно, я свою думку не висловив, інакше вона б мене точно прибила. Натомість запитав інше:

— Звідки ти знаєш, що Кетта втекла на Землю? Вона тобі сказала? Тоді чому ти її не зупинила?

— Сказала, а як же! Ти при своєму розумі, Деме?! Чи ти думаєш, що якби я знала, то не зупинила б її? — справді, здається, я дурість спитав. — Вона залишила листи: батькам, мені та тобі! Мені її батьки годину тому подзвонили, не знайшовши вранці Кетти і знайшовши її листи. Ось, читай, недоумку! — Ніда дістала з сумочки складений удвічі аркуш паперу і, жбурнувши в мене, знесилено опустилася в крісло.

Лист, повільно кружляючи, впав на підлогу. Піднявши його, я розгорнув і почав читати. Він виявився коротким, але дуже промовистим.

«Деме!

Я втомилася з тобою сперечатися. Ти не хочеш мене чути, не бачиш моїх страхів та тривог. Ти мене не підтримуєш. Ти думаєш лише про себе. Тобі начхати, що хочу я.

Я більше не хочу з тобою сперечатися, не хочу боротися за краще життя, я більше не хочу йти проти вітру. Я все ще тебе кохаю, але більше не вірю у щасливий фінал нашої історії кохання.

Ти міг би наздогнати мене, зупинити, не дати блукати в темряві, але ти вважав за краще залишитися. Що ж, настав час мені піти. Ти вже не знайдеш мене в домі моїм. Ти не захотів іти зі мною, тож я пішла сама. На Землю. Туди, де темні маги мене не дістануть. Туди, де безпечно.

І якщо я тобі хоч трохи важлива, якщо твої почуття щирі — шукай мене там. Це твій шанс все виправити. Я не знаю, куди магія занесе мене, але якщо ти кохаєш мене, то знайдеш.

Прислухайся, любий!

Хай вітер підкаже, блукаю в якій я тепер стороні.

Кетта».

Я заплющив очі і з шумом видихнув. От же королева драми!