8

Тихе зоряне небо, вітер дарував прохолоду спекотній літній ночі, так жарко в ночі в же дуже давно не було. Дівчина стояла в тіні її довге каштанове волося розвівалося від подиху вітру.Раптомо по спині пробігли мурашки.

- Ти тут таємнича?- Дівчина посміхнулася.

- Як ти мене вичисляєш, Палаюча.- З тіні вийшла постать в плащі з капішоном.

- Принесла?

- Принесла, проявник, Таємнича ти не боїшся?

- Ні! Я виросла в цьому місті, в мене таке враження, що воно завжди кишіло демонами.А тобі, Палаюча не страшно?

- Не називай мене так...

- Добре Камелія, але це твоя фамілія.

- Тільки через те, що останнє, що я памятаю це те як ти мене знайшла.- Каміла робила засмучений вигляд.

- Так я тебе знайшла і ти так підпалила того демона, ти тоді так палала, я більше нігде не бачила такого полумя.

- Не вигадуй.

- Добре.Ловці знову бушують?

- Так Док казав, що чув, що вони знову зявилося.

- Ніби вони не розуміють, що ми не хочемо в їхню академію- жахів, що ми тут і без них гарно виживаєм і скоро очистимо місто від навали демонів.

- Так...в них своя дивна віра.

- Проявник, ледь не забула.- Каміла витягла з сумки великий флакон з рідиною.- Док передав, я вже нашим на площі роздала вони в засідках.

- Прорив передбачається там?- Таємнича прикрила очі.

- Док сказав, що вірогідність девяносто відсотків.

- Розумію.- Дівчина поправила капішон.- Камелія, а раптом я більше тебе не побачу.

- Не говори так!- На очі Каміли навернулись сльози, вона хотіла обняти подругу, але сильні дівчата не обіймаються і не плачуть.- Я вірю, ми і в не таке переживали.

- Так, я відкрию портал, щоб нас перенести.

- Так уже час.Дивись який гарний місяць.- Дівчата милувалися нічним небом.

- Чуєш?

- Так! Барєр тіні.

Дівчата зникли, тільки вітер все также колихав гілки дерев.

- Це я- почувся чийсь шепіт, ніби сам вітер шепоче.

- Ну ти і налякав нас, Вітер.- З під покрову тіні появилася Каміла.- Довго шукав нас.

- Ні... ви дуже шумете, а я врешті маг повітря, я чую все.

- І якщо не перестанеш, вихвалятися ти чуєш оплівуху, що заробиш.- Таємнича прижмурилася.

- Я більше не буду.- хлопчик знітився.

- Чого хотів?Я не дам їй тебе бити.- Каміла подивилася йому в очі.

- Майстер попросив дещо.- Хлопчик різко повернувсь - Хтось іде.

Три тіні тільки змили в гору, на місті де вони стояли хвилину назад трава примялася під чиїмось легенькими кроками, це почув Вітер, але дізнаватися хто то був він не хотів.

- Майстер передав твій кулон, Палаюча...

- Не називай мене так!

- Добре, Червона Камелія.- хлопчик посміхався поруч з ними від відчував себе ніби дома.

- І так не називай...

- Продовжуй, Вітер, а то це буде довго..
-Добре Таємнича, Майстер не знає походження цього кулону, крім того, що він старий, зроблений з чудового матеріалу, але поцернтру не вистачає каменю, без якого він стає дешевшим...
- Зрозуміло...Нам потрібно іти нас чекають на площі. Дякую Вітер.- Каміла спригнула в низ з будинку.
- Я звами піду, Таємнича.- Хлопчик схопив її за рукав.
- Ні не можна...
- Чому Каміла б дозволила б...
- Ні, не дозволила- Пролунав знизу голос Каміли.
-Чому,..?
- Там не безпечно- Таємнича подивилася в очі хлопчику.- Ти повинен захищати свого Майстра, зрозумів?
- Так...
- Бо тільки в тебе є наце сила, зрозумів?
- Добре я зроблю це, але коли Майстер буде в безпеці я приєднаюся до вас, добре?
- Звичайно.- Таємнича також спригнула вниз.
Велика площа міста пустувала.Тай в день люди на ній не бажали являться, демони лютували. Палаюча і Таємнича стояли під великим деревом, плече до плеча, спостерігаючи за відкритою місцевістю де за словами Дока буде великий прорив.
- Ти бачеш їх?- Каміла хвилювалася.
- Ні але відчуваю, вони скоро зявляться.
Тиша нагнітала, вітер ставав холоднішим.На протележному боці площі мелькнули тіні, дівчата не відреагували на них, вони знали. що то їх друзі. Хвилини ніби тянулися, в центрі площі повітря ніби замиготіло і раптово все зникло і знову наступила гнітуча тиша.
- Вони?
- Вперед, Палаюча! Хто більше.- Таємнича кинулася до центру плочі де тількищо повітря миготіло.
- Звичайно я- каміла посміхнулася, взяла балончик з проявником і побігла за полругою.

Через декілька хвилин на площі велася запекла боротьба, демони не самі звичайно, а задопомогою чудо проявника, проявилися перед всіма у всій красі, Каміла в бивала дрібних демонів навіть не роздивлюючись їх, але з одним прийшлося повозиться. Велика собача морда де кожне око розміром як голова дівчини, щорна шкіра, три хвости, слина, яка стіка з червоних кликів.І стійкість до вогню, саме стійкість до вогню і засмучувала Камі.
- Тобі допомогти?- Таємнича зявилася на спині в монстра з катаною в руках.- Відійди в сторону.
- Це не справидливо!- Камі насупилася- Я його майже добила.
- Ага - Бризки чорної крові бризнули навколо демон зник.
- Я його б добила і сама- Каміла випустила вогняну кулю в сторону подруги.
- Ти , що робиш?- Та увернулася, за її спиною почувсь рев демона.- А зрозуміла, дякую.Нічия?
- Нічия. Згодна.- Каміла потиснула руку подрузі- Ловці, вони близько.
- Ти впевнена?
- На всі сто.
- Подай сигнал нашим.
- Добре.
Каміла випустила в повітря декілька вогняних куль, Таємнича направила на них свою силу і зробила з них зображення черепа з написом"Ловці"
-Камелія, давай цією дорогою.- Таємнича потягнула подругу за рукав.- Жаль, що я не можу перенести нас обох.
- Ні...Я їх там відчуваю...
- Але це єдиний вихід з площі.
- Відкого я це чую, чи не ти говорила, що вихід завждиє - Каміла взяла подругу за руку і потягнула в найближчий дворик- Вибиремося.
- Але там не має проходу!
Каміла не говорячи ні слова одвісила подрузі пощочену.
- Боляче.- дівчина терла почервонівшу щоку.- Телепат?
"Дивно, ти Телепат сама, а той гад гасить саме тебе."."Точно...я забула поставити блок"Каміла, мовчки потягнула подругу за собою, але в цьому не було потреби та вирвалася в перед і за мить злетіла в повітря і зникла з очей Каміли, але вона знала, що та розкрила свій невидимий барєр і зараз перелітає щерез будинок, звичайно Таємнича могла відкрити портал і за мить бути на іншому континенті, але та не кинула Камілу. "Ти так?Зараз дожену". Каміла послала вогонь через ноги, злетіла в повітря.
Світанок зустрів дівчат за містом, бігти не було вже сил.
- Я більше не можу.- Каміла сіла на пильну дорогу.- Привал.
- Ну добре ти хоч би на траву сіла. - Таємнича сіла на обочині, на мякеньку зелену траву.
- Я знову їх відчуваю . - Каміла дивилася по сторонам- Тільки не можу зрозуміти з якої вони сторони, таке враження,  що вони всюди.
- І що будем робить?
- В тебе є ще сили відкрити портал? - Каміла лягла повністю на землю.
- Але я не перенесу нас обох! - Таємнича була в паніці.
- А обох і не потрібно. - Каміла позіхну- Тобі потрібно буде Доку розповісти про все, що було на площі і про дію проявника.
- А якже ти...?
- Собі я раду дам, тай звіти складать я не люблю.
- Ти впевнена? - Таємнича сіла поруч з подругою в пиль.
- Не зли мене.- Каміла встала на ноги. Її руки палали полумям.- Ти ще тут?
- Зникаю.- Таємнича зникла в своїй тіні.
Закривши очі, Каміла зосередилась, потрібно ще замести сліди, щоб ніхто не замітив куди зникла Таємнича. Вдивляючись в те місце, де вона зникла, дівчина помітила сріблясту нитку магічної енергії, яка лишилась після зникнення подруги. Каміла схопила її рукою та спалила своїм полум"ям. Відчувши чиюсь присутність, вона  обернулась навколо і побачила чоритьох ловців. Її серце шалено забилось, дивлячись на сурові лиця переслідувачів, але помітивши на одному хлопцю рожевий піджак, вона ледь не розсміялась.
- тікати далі нікуди! - промовив хлопецю в блакитному, - тепер ти підеш з нами. 
- і хто змусить мене це зробити? - проводячи пальцем по всіх, вона зупинилась на Ніку, - цей ваш солоденький блондин в рожевому?
- Так, я це зроблю! - закііпів від злості хлопець, - я зараз втопчу тебе в землю.
- Не кипятись, - мовив Ден, зупиняючи друга.
- Не зупиняй мне, вона і так вже перейшла всі кордони дозволеного. - Хлопець відкинув руку друга і кинувся на дівчину.
   Ден хотів зупинити його, але чийсь голос прозвучав в нього в голові: "не втручайся! Ми з Макс все контролюємо." Хлопець подивився на дівчат в зеленому і сірому плащі. Навіть накинуті на голову капішони, не приховували їхню зосередженість. Всі були здивовані, що хлопець в рожевону кинувся на дівчину, не перейшовши в бойовий режим, його  самовпевненість аж зашкалювала. Побачивши такий напір, Каміла зрозуміла, що перед нею сильний супротивник і їй буде неперелевки. Перейшовши в бойовий режим, на ній зв"явився довгий червоний плащ, чобітки до колін з шипами, як в троянд і пишне коротке плаття. Перші хвилини вона ледь ухилялась від ударів нападника, цим вивчавши його. Каміла зрозуміла, що він не серйозно відноситься до їхнього двобою, а лише грається, як кіт з мишою. Її це розлютило і вона, зібравши всю свою лють, випустила на нього велетенську вогняну кулю. Не очікувавши такого атаки, хлопець не встиг ухилитись і ледь не впав на землю. Його втримав на ногах невидимий повітряний потік. 
- Не портібно мені допомагати! - Розлючено вигукнув Нік, дивлячись на союзників. потім він перевів погляд на Камілу, - я так і знав, що в тебе сила вогню. - Сказавши це з усмішкою, він почав наносити точніші удари з усією серйозністю. 
  Каміла зрозуміла, що цього бою їй не виграти.Раптом в її очах потемніло і вона побачила себе зі сторони  Її тіло палало все у вогні, спідниця в платті змінилася на палаючі стрічки розписані древніми символами вогню. " Така сильна, я така сильна, але відкуди в мені стільки сили і стільки люті."Раптом різкий біль повернув дівчину до реальності, вона лежала на пильній дорогі в калюжі власної крові, той хлопець дуже її побив, ніс пульсував від болю, світ кружляв і згасав " Я помщуся...я розібю йому за це носа"раптом все погасло.
 Каміла зависла в повтрі, її душа стала легенькою, легшою за піря, все знову повторюється і це й бій, був схожий на попередній бій з цим магам, але тут були присутні люди за життя яких вона переживала, а її не контрольвана сила могла нашкодити їм. Навкруги зявилися барєрні стіни " Напевно Лола встановила їх аби посторонні очі не побачили,а би вони були в безпеці... дуже багато вогню, дуже...Я маю це зупинити... це божевільля, і аби не той випадок я б ніколи не знайшла собі таких друзів" З очей Каміли признули сльози.
- Ло, я боюся, що робити?- Макс схватила подругу за руку.
- Не бійся, Каміла сильна...
- Я не за неї боюся, а за нього- Макс збрехала.- Вона його вбє!
- Ні він найсильніший маг - вогню в академії ангелів на цей час- Лола зацікавлено спостерігала за подіями.
Все поле бою було охоплене гарячими язиками полумя, супротивників не було через це видно, але за окремих різких спалахів можна було судити , про те що бій набирає сили.
" Що робити, Камі" Макс ледь скривала сльози, раптом перед нею зявився її дух, дух кота, він граційно сів у ніг дівчини." Привіт Яскрава Зірко." пролунав голос в голові Макс. " Я така рада, що ти зі мною!"дівчина погладила духа. " Я завжди з тобою і не тільки я...всі тової духи з тобою... і Камелія"Макс здивовано подивилася на кота" Камелія?" " Каміла.Камелія- це її повне імя, але зараз не проце" Сяючий кіт потерся об ноги Макс " Її дух покинув тіло і ти можеш призвати її" " Я...Щому я?"Макс була здивована, вона подивилася по сторонам і зрозуміла, що на неї ніхто не звертає уваги."Саме ти, Ти Яскрава, одного разу в тебе це вже вийшло, слід засвоїти цю свою силу докінця і відкрити ще одну силу в Сяючої"," Але як, я не зможу!" " Зможеш, памятай сяйва не має без яскравого світла і саме ти даси їй світло!" " Добре, кажи мені. що робити?!" Макс видавила посмішку, вона ніколи не здасться, заради друзів і тих кого любить, вона зробить все."Прикажи мені знайти її дух, а потім ми з тобою освоємо і ще одну твою силу..." " Яку ще силу?" " Потім дізнаєшся" " Добре, о мій дух зроби це, знайди Камілу". Здавалося, що зірковий дух посміхнувся, засяяв і зник.
" Мені страшно" Каміла пробувала потрапить в своє тіло, але це було марно, раптом перед нею зявився зіркомвий дух Макс " Привіт Сяюча!" " Привіт... я не можу... що робити... це ніби не я" " Так ти не контролюєш своє тіло, але саме ти можеш, якби це не звучало, зупинити себе" . На полі бою було видно, що Нік здає позиції, він почав програвати, його вогонь ослаб." Час відкрити протилежну силу, яка стримає твоє безкінечне полумя." " Я все зроблю, кажи." 
Душа Камі потрапила в знайоме її місце, її власний космос, навколо було темно, але вже не так як минулого разу. Навкруги кружляли прозорі кулю, резервуари для сили дівчини, тільки дві зних були зайняті : в первій був образ Вогняної Зірки, в другому Зіркового рицаря.
- Ти знаєш, що робити!- Кіт виник перед нею.- вибирай силу, яка протистоятиме вогню.
- Я не знаю. А вона в мене є?
- Так...є .Давним давно ти отримала її в подарунок, а тепер знайди її, вперед! Часу мало.
- Добре!- Камі попливла в безкінечном космосі своєї душі, вибираючи сосуд з потрібною силою, але більшість з них були ще порожні,або міцно закриті, серед них дівчина найшла силу польту на мітлі, ця сила пливла поруч силою невидимості." От чому тільки на мітлі я можу ставати невидимою " подумала Камелія.
- Це так, ти почала хоч трохи розуміти свої сили.
- Так.-  Вона почала пливти далі - Там дивись, там віє холодом, але він мене не лякає, навпаки притягує, о та куля з блакитним сяйвом.
- Так ти знайшла потрібну силу, подивись, яка вона чудова і вона твоя.
-Моя?
- Так, тільки зрозумій її.
- Добре
Каміла з усієї сили направилася до сфери, але та стала вітдалятися.
- Стій!- не витримала дівчина- Ти моя сила і ти мені потрібна, заради порятунку всіх кого я люблю, тай заради самой себе!Ти мене чуєш !
Сфера зупинилася, дух Макс поринув в неї первим за ним в схеру увійшла Сяюча, дівчина, яка вірить в себе і свої сили.Повіяв холодний вітер,  серед полум'я кружляли сніжинки, супротивники здивовано завмерли.Повз обличчя Ніка пролетіла ціла зграя сніжинок і раптом він відчув різкий біль, ніби хтось з усієї сили вдарив його по носі." Макс, зараз ти пізнаєш нову силу, силу Ляльководи, ти визвеш маріонетку і дух Каміли, поміститься в неї." Кіт знову винек перед Максім, але її увагу привернули події на полі бою. Всі спостерігали за сніжинками, навіть суперники і явно було видно, що Вогняна зірка також спостерігала, але її супротивник мав такий вираз обличчя ніби його застали зненацька , Макс могла поклястися, що бачила краплі крові, які летіли з його носа.Раптом перед нею  з'явився прозорий дух Каміли.
- Навіщо ти так з ним, Сяюча. - кіт здивовано дивився на духа.
- Зробила те, що обіцяла.- Камі посміхнулася куточками уст.- Я розбила йому носа.
- Зрозуміло...
- Може ви будете тихіше розмовляли, а то ще помітять і де моя нова сила?!
- Поперше ти сама кричиш і цим превертаєш увагу, по друге ми духи нас чуєш тільки ти, а по третє зараз буде все.
Макс здивувалася, щось дивне відбулося, вона відчула дивний прилив сил і разом з тим голова запаморочилася, відкривши очі дівчина побачила темряву і тільки десь в далечі виднілося зелене дерево, раптом кіт зявився перед нею.
- Іди замною- він поплив вперед
- Де ми?- Макс здивовано дивилася новколо.
- Ми в твоєму світі, світі твоїх духів.
Макс рушила без страху за своїм духом вона вірила йому і її не лякала навіть ця дивна темрява, під деревом було чудово, зелена трава вкривала не великий острівок, освітлений сяйвом дерева. Кіт умостився на одній з гілок і  спостерігав за дівчиною, яка ходила навкруги дерева.
Вона тільки хотіла задати йому багато питань, як він опередив її.
-Зараз не має часу на запитання, ти маєш знайти те, що тобі допоможе.
- Добре.
Макс зосередилася, вона дуже хотіла знайти ту нову силу.
Раптом на одній з гілок помітила невелику дерев'яну ляльку, без обличчя, та сиділа обпершися об стовбур дерева. Хоч вона і не мала очей, але Максім здалося, що та спостерігає за нею.Тільки дівчина хотіла впіймати її як та зникла. Можна годинами описувати як Максім бігала за ляйкою навколо дерева, іноді здавалося, що вони міняються ролями.
- Ти ще довго?- Ліниво запитав кіт.- Часу не так вже й багато.
-А ти сам спробувавби її спіймати.- Макс стомилася, не було сил навіть образитися.
Кіт  потягнувся і граційно спригнув з гілки прямо на пробігаючу маріонетку, та здивовано завмерла і поки вона не зрозуміла, що таки коїться, швидкий дух схопив напівпрозорі мотузочки прив'язані до неї і гордо піднявши хвоста направився до господині.
- Непереживай, Яскрава вона визнала тебе хазяйкою і згодом ти дізнаєшся про всю її силу, а зараз ти обєднаєш душу з Камілою і побуваєш в її світі.
Дівчина не задавала питань бо розуміла, що то марно. Але точно вирішила, що згодом дізнається все і навіть більше...Побачить світ подруги їй також дуже хотілося, тому вона робила все, що їй говорив дух.Він утворив портал, який виблискував на фоні темноти не заповненого ще Макс світу, немов веселка.
-Ходімо.- кіт наблизився до порталу.
- А як управляти цим?- Макс показала на маріонетку.- Я ж не вмію!
- Вона буде робити те,що ти забажаєш, ну майже все, що в її силах, головне подумай про це і вона зробить, наприклад подумай аби вона ішла вперед , до порталу.
Макс зосередилася подумки приказада лялькі іти за нею і рішуще пішла вперед, десь на рівні підсвідомості вона відчувала, що та прислухалася і слухняно іде за нею.    
Світ Каміли здивував Макс, та очікувала побачити щось таке як у себе, а там ніби космос.Її огорнуло теплом дивним, але таким знайомим.Відчуття впевненості і безпеки зігрівали їй душу. Макс здивовано дивилася посторонах, коли помітила,як маріонетка підпливла до Каміли. Каміла простяглася до неї, та повторила її рух і за мить яскраве світло вдарило Максім по очах, осліпивши на деякий час.
Відкривши очі вона зрозуміла, що знаходиться у вже знайомій сфері, яка не вагомо висіла над полем бою. Над палаючими язиками полум'я кружляли легкі сніжинки.Ніби нічого не помінялося, але на місті Ніка був хтось інший, Каміла, але її супротивником була таж Вогняна Камі. Їх що дві, Камі проти Камі.Дивно, але одна з них палала яскравим полумям, а від іншої летіли ті самі сніжинки.
Здавалося, що обидві супротивниці не поспішають вступати в бій, а вивчають одне одного. Першою не витрима і запустила в суперницю вогняний шар, в Макс ледь сердце не зупинилося від переживань, але куля не долетівши до цілі зависла в повітрі ніби не знаючи, як їй бути бо сторони цілі відчувалася енергетика хазяйки.Сніг поступово погасив полум'я навколо. Супротивники знову не рухалися, лиш одна вогняна куля так і висіла в повітрі між ними, але не довго її колір раптом став чорним, зловісна авра запанувала на полі бою. Очі у вогняної поміняли також колір з карого на чорний. Вона пішла в атаку, чорний вогонь летів по Крижаній, але та не ухилялася, а лиш створювала щит з снігу.
" Може допоможеш?" Пролунав голос Каміли в голові в Макс." А як?" Макс переживала за подругу, але не знала чим їй допомогти." Я не можу управляти силою і твоєю маріонеткою разом, можеш допомогти з маріонеткою?".Тільки після слів подруги Максім згадала про ниткочки від ляльки, які весь час тримала в руках.Памятаючи про те, що управляти лялькою можна силою думки, Макс з азартом взялася це виконувати і через декілька хвилин приловчилася дуже майстерно це робити, але вбивати суперника вона не хотіла і відчувала, що Каміла цього також не хоче бо бється вона всетаки проти свого тіла." Макс потрібно очистити цей чорний вогонь" Каміла знову подумки звязалася з Макс." Але як?...А тай чого я тебе взагалі запитую, я в захисному колі." Перед Макс зявився її зоряний дух кіт" Яскрава прийми свою силу, прийми мою силу, я частина тебе."Макс знову опинилася в своєму світі, піт деревом. Кіт увійшов в неї і став частиною її і вона знала, що так повинно бути, світ дівчини став яскравішим , темрява почала відступати.
В той момент коли чорний вогонь охопив повністю Камілу, перед нею зявилася Макс, її яскраве світло зупинило чорний вогонь і очистило його. Вогняні кулі знову зависли в повітрі не знаючи, що робити. Вогняна лютувала тому  що вогонь не слухався її і не палило її ворогів. 
- Я сама розбируся з нею.- Каміла підійшла до Макс- все таки проти себе самої воюю.
- Ти впевнена?- Максім хотіла допомогти подрузі, але знала , що та все таки права.Здивована таким поворотом подій Вогняна почала атакувати іще з більшим напором, але було видно що її сили зменшилися і те що атакувати вогнем Камілу марно, вогонь просто не атакував її, а зависав у повітрі.Тому вона поміняла тактику, почала атакувати Макс, але і це їй не вдалося, тільки вогняна куля підлетіла до цілі, як перед нею ніби щит з'являлася Каміла.
- Використовуєш мене як щит? 
- Я машенально...
- Нічого страшного.Мені це вже набридло?А тобі?
- Ми моглиб уже давно з'їсти торт.
- Точно, а я й забула про нього...
Камілу перервала, стрімка атака з сторони ворога.Але та відреагувала не так як цього очікувала Вогняна, вона просто підняла руку на зустріч вогню, зупинивши його і розсерженим голосом сказала.
- Можеш зачекати, не бачиш тут серйозна розмова.Тай ви молодці.- Тепер Камі говорила до куль.- Як так можна я ваша хазяйка, я створила вас, а ви проти мене,як так можна.
Кулі зашипіли, Макс здалося ніби вона чує як ті вибачаються перед ними.
- Ну добре на цей раз прощаю.Знаєте, що робить? Тоді вперед.
Макс здалося, що кулі зраділи, тому що знайшли справжню хазяйку, від них так і віяло теплом, і щастям. Вони дружно оточили Вогняну.    
Макс ніколи не бачила подругу такою самовпевнено, від неї так і віяло силою. При її наближенні вогняні - кулі поступилися пропускаючи її в середину, а потім знову зійшлися. Противник не міг рухатися і Макс зрозуміла чому. Під ногами Вогняної з'явився сніг, він не давав їй рухатися.Максім знову піднялася в прозорій кулі над полем бою.Звідти вона краще контролювала свою маріонетку. Хвилини здавалися вічністю, Макс згадала, що вони тут були не самі, що за ними спостерігають, оглянувшись по сторонам, вона побачила, що всі друзі стоять з байдужим лицями, ніби нічого не відбувається.
Дівчину це дуже здивувало, але результат поєдинку її цікавив більше. Повернувшись до спостереження за боєм, Макс зрозуміла, що пропустила за ту мить багато чого, події на полі бою змінилися радикально, Каміла покинула тіло маріонетки і стрімко перемістилася в своє тіло, декілька хвилин нічого не відбувалося, потім з тіла Камі вилетіла якась чорна тінь, вогняні кулі кинулися за нею, але не догнали, та скрилася.
- Ну що, Макс тобі який чай?- Ольга стояла перед дівчиною тримаючи в руках чайничок з заваркою.
Каміла сиділа в вуглі кімнати, повільно перемішуючи щось в чашкі, Лола подала їй шматочок торту на блюдечку.Всі про щось весело розмовляли,таке враження, що всього бою ніколи не було і Макс це все приснилося, вона не знала, що їй і думати.
- Я також володію деякою магією- прошепотіла їй на вухо Ольга, нахилившись що б налити Макс чай.- Всі думають, що ми вийшли на вулицю і Каміла розбила носа Ніку, потім я загнала всіх вдім, під предлогом, що пора десерту, а в сніжки потім, такщо роби вигляд, що все саме так. Добре?
- Добре, а Камі знає?- Макс також шепотіла.
- Так...
- Прощо шепочете, а дівчата.- Нік підійшов до них.- Смачний торт і так гарно шипить.
- Ага я допомагала вибирать, ніс болить.- Макс робила те що їй сказала Ольга.
- Ага, але мазь Ольги чудо.- Це добре.- Макс заспокоїлася.
- Так нам пора!- Бен подивився на свой годинник.- Але ми до вас заскочимо і принесемо ваші подарунки сюди, ми ж не думали вас зустріти вчора.
- Подарунки.У мене вже є один.- Лола прижалася до Бена і поцілувала його в губи.- О котрій вас чекати сьогодні.
 - Не хвилюйся, це в них не на довго, я її знаю.- Прошепотіла на вухо Макс Каміла.
- Я й не помітила, як ти підійшла до мене.- Злякано прошепотіла Максім.
- Це ви до академії зараз?- Каміла не відповіла на питання подруги .- Я з вами.
- А ти куди?- Лола подивилася грізним поглядом на подругу.-Ти маєш допомогти прибрати.
- В мене робота, якщо ти забула.- Каміла направилася до дверей із порога тихим голосом сказала - Хай тобі Бен допоможе.
Всі здивовано подивилися в сторону закрившихся дверей.
- Яка муха її вкусила?-Нік подивився на Макс ніби та знала відповідь.
- Не зважайте, буває.- Лола радісно сміялася.
- Макс.- Ольга підійшла до дівчини і відвела в сторону.-Ти стримуй емоції, саме вони так впливають на Камі, ти зрозуміла?
-Добре.-Макс не заперечувала своєї вини, бо відчувала, що ті слова подруга ніби в неї з голови взяла.
-Ваш зв'язок - це чудово , але він дуже стрімкий.
-Це погано?
-Просто з часом, ти поглинеш її і це в кращому випадку...
-А в гіршому що буде?
-Ви знищете одне одного і академію.
- Що робити?
- Я зроблю тобі один укол і періодично, ми їх будем повторювати.
-А чому мені?
-Бо Камі, боїться їх, сьогодні я їй один укол все таки зроблю, принаймні надіюся.
-Добре...
- І поки ліки не подіють тримайся від неї подальше...
-Але як?Я не можу це зробити, ми зараз живемо разом.
- Я щось вигадаю...
-Ольга, ти ідеш?
-Так іду!Я вечером принесу твій укол, а Камілі зроблю в день, я знаю де вона буде.
Останні слова медсестра сказала пошепки що б її почула тільки Макс.Вся компанія дружно пішла по своїх справах так що Макс і Лола залишилися в двох. Лола ніби включила в собі програму "Господиня" , обявила війну безпорядкам в якій прийшлось брать участь і Макс.На останню і припала вся робота, тому що Лола в основному командувала і роздавала прикази, але Максім це не хвилювало, вона була рада тому що може відволіктися від думок про останні події.За вікном повільно пролітав сніг, був сонячний, морозній день, на дворі мелькнула чорна тінь.Через декілька годин Лола всетаки відпустила Макс і дозволила розібрати подарунки. Саме це підняло їй настрій. Вона сіла під ялинкою і почала розкривати пакунки.Від Лоли вона отримала диск з улюбленим виконавцем тієї, великий блокнот з ним і нову косметичку, Каміла подарувала їй набір трав для зцілення, від академії вона отримала нову форму, купу різних приємних дрібничок від одногрупників і прихильників, хлопці з елементів разом з Беном і Ольгою подарували їй набір косметичних вод, скоріше всього, що його Ольга вибирала.В дальньому кутку вона знайшла подарунок від Любертса, але вирішила його розгорнути потім бо точно зрозуміла, що там книга з автографом самого Любертса, він таку ж  Лолі подарував, але за тим подарунком був ще один великий, красивий пакунок, відкривши його дівчина побачила кросівки, які міряла підчас поїздки в столицю, Макс здивувалася на коробкі був герб гільдії " Зоряний шлях" великий зоряний дракон, що тримає зірку в своїх когтистих лапах.