Розділ 3. Ворота Мороку

Туман ще обіймав долину, коли Астра нарешті дісталася величних воріт Академії Мороку. Високі кам’яні стіни сяяли сірим холодним відтінком, вкриті витонченими рунами, що випромінювали м’яке срібне світло. Вітер розвіював плащ Астри, піднімаючи тіні, які вона навколо себе розкривала для маскування рухів. Кожен камінь на дорозі, кожна тріщина у стіні здавалися живими, немов спостерігали за нею і оцінювали.

Перед воротами вже зібралася група нових курсантів. Вони стояли в нерухомості, майже мовчки, але напруга, що витала в повітрі, була відчутною. Деякі нервово поглядали один на одного, інші стискали руки, тримаючи плащі, кинджали або магічні сувої. У повітрі відчувався запах ранкового туману, сирої землі і холодного каменю — запах нового життя, але й великої небезпеки.

— Ім’я, прізвище і причина вступу, — пролунав глибокий голос охоронця, що стояв перед воротами. Його очі, уважні і строгі, пробирали крізь маски новачків.

Астра ступила уперед, відчуваючи, як серце стискається, але обличчя залишалося спокійним.

— Астра Вайден, — промовила чітко. — Втекла, щоб навчитися контролювати свою силу і стати господинею власної долі.

Слова прозвучали впевнено, але кожен їхній звук був точним, наче меч, який вона приховала під плащем. Курсанти переглянулися між собою: хтось із цікавістю, хтось з обережністю, а дехто — з легким презирством.

Охоронець кинув погляд на її плащ і руни, що світлися під тканинами, і кивнув. Ворота тихо розкрилися, пропускаючи її всередину. Кожен крок, який вона робила на кам’яній площі внутрішнього двору, лунав у тиші, немов нагадуючи: минуле залишилося позаду, а попереду — новий світ.

Великий двір був оточений високими баштами та кам’яними спорудами. Кадети вже рухалися між наставниками, розташовуючись у групи за напрямками: бойові мистецтва, магія тіней, закляття, поєднання всіх дисциплін. Астра відчула, що кожен погляд спостерігає за нею, оцінює силу і рішучість.

Вона присіла на кам’яний поріг, спостерігаючи за новачками: хтось тренувався з мечами, хтось тихо повторював закляття, а деякі вже намагалися змагатися один з одним. Кожен жест і рух демонстрував готовність до випробувань. Астра знала: щоб вижити тут, доведеться бути напоготові щохвилини.

Наставник, високий чоловік у темній мантії з рунами, підійшов до групи новачків. Його очі пробирали крізь кожного, немов він бачив не лише зовнішність, а й внутрішню силу та приховані таланти.

— В Академії Мороку кожен буде навчатися у групі, — промовив він. — Це не лише навчання магії та бою. Тут перевіряють розум, витримку і хитрість. Ті, хто не витримає — залишаться позаду.

Кожен учень отримав завдання представити себе. Перші імена промовлялися тихо, але чітко. Хтось говорив про прагнення до сили, хтось про необхідність вижити, хтось — просто про бажання бути кращим. Кожне слово оцінювалося наставником і його помічниками.

Астра стежила за реакціями інших. Молодий хлопець зі смуглявою шкірою нервово стискав кулаки, дівчина з коротким чорним волоссям нахиляла голову, намагаючись не показати страху. Дехто намагався справити враження владою або знанням, але очі Астри помічали все: хто слабкий, хто хитрий, хто має потенціал.

— Тепер ваша група буде формуватися на основі вашої спеціалізації та магії, — продовжував наставник. — Від цього залежить ваше виживання і успіх у Мороку.

Учні почали збиратися в групи, переглядаючи один одного. Астра спостерігала уважно. Вона вже відчувала, що тут кожен крок, кожне слово, кожен погляд можуть стати випробуванням. Вона обрала місце на периферії, де могла спостерігати за всім, але залишатися непомітною.

— Контроль магії, — шепнула вона собі, відчуваючи, як її тіньова сила оживає під плащем. — Вони ще не знають, з ким мають справу.

Тут же почалося перше знайомство з магією академії: рухи, комбінації, перевірка сили, спритності та точності. Астра зосередилася на кожному русі, кожному поруху тіней, що обволікали її руки та ноги, наче живий щит.

Навчання групами дозволяло наставникам оцінити потенціал кожного учня, а для Астри це було ще одним способом перевірити себе. Вона не дозволяла страху чи невпевненості керувати собою. Маска покірності залишалася на обличчі, але всередині вона готувалася до всього.

Коли уроки завершилися, Астра залишилася на внутрішньому дворі, спостерігаючи за рухом учнів і наставників. Великий кам’яний двір був немов арена: тут формувалися нові союзники та майбутні суперники. Хтось вже планував стратегію для тренувань, хтось тихо обговорював магію, а дехто, як і Астра, просто спостерігав і вчився.

Вона відчула перший подих атмосфери Академії: суворість, вимогливість і підсвідоме змагання між учнями. Тут не було місця слабкості, але кожна деталь — камінь, дерево, руни на стінах — давала відчуття сили та древності цього місця.

Астра присіла на край сходів і спостерігала за своїми одногрупниками. Вона помічала, хто спритний у бою, хто володіє магією тіней, хто хитрий і обережний. Вона розуміла: виживе лише той, хто навчиться поєднувати всі ці якості у собі.

Коли сонце опустилося низько за обрієм, Астра зняла плащ і доторкнулася до руни на рукояті кинджала. Магія тіней, що давно жила в ній, оживала, огортаючи руки і ноги. Вона знала: попереду будуть випробування, навчання і конфлікти, але вона вже зробила перший крок у своєму новому житті.

Маска покірності залишалася на обличчі, але всередині палало вогняне ядро рішучості. Тут, серед старих каменів і магії, починалося її нове життя — життя, де вона сама вирішуватиме, ким стати: тінню чи господинею власної долі.