Розділ 13. Сон

-Чорт забирай! Чому ви повідомляєте мені це все, тільки зараз? - Я був надто злий щоб стримувати себе. Мене не зупиняло навіть те, що магістер який стоїть зараз переді мною, набагато старший та досвідченіший. - З моменту всього що відбулось під час тієї лекції пройшов тиждень. - «А ще, вже тиждень, як Аріадна не приходить до тями.» - подумав я. І це не додає мені спокою. Але, постарався продовжити вже тихіше. - Чому ви не прийшли до мене, з цією інформацією.

- Ректоре Лорьє, ви маєте розуміти, що данна ситуація…- професор зробив паузу, думаючи як би йому краще виразитись. -Вона не зовсім проста. Скажемо так. Адептка Де Рональті зробила неочікуване відкриття, яке стосується не лише нас з Вами, але і всієї імперії. - нерішуче пояснив колишній придворний некромант

-Так ви праві магістре Руіс, однак все ж таки я б попросив в майбутньому, оповіщати мене стосовно подібних ситуацій. - Подумки я сподівався, що подібного в Академії Магічної Майстерності не трапиться. - Особливо, якщо вони будуть повʼязані з леді Аріадною. Бо як вам відомо, окрім того, що вона є адепткою з універсальною магією. Вона ще й моя майбутня дружина. 

-Так Лорде Лорьє, мені відомий даний факт. 

-Дякую за розуміння магістре. А ще я маю до Вас декілька питань, стосовно виклику душі принцеси на тому практикумі. Чи ми можемо зустрітись з Вами, по закінченню робочого дня, тут в моєму кабінеті?

- Звісно Лорде - Ректоре. Але я розповів все, що згадав, Його Величності. - невелика пауза - І як я можу здогадуватись, саме від нього Вам стало відомо про даний інцидент.

- Так зі мною звʼязались від імені імператора. - Цієї хвилі в голові живо воскресли заграли розмови з довіреним імператора. Цю бесіду важко було назвати приємною. Скоріш вона походила на допит. Особливо в контексті всього, що відбулось в академії за останній час. - Але я б хотів почути розповідь від очевидця. Мені не до кінця зрозумілі деякі деталі. Однак зараз маю заплановані справи.

- Я розумію. Як вже відповів Вас залюбки відповім на всі запитання. - З цими словами чоловік вийшов з ректорського кабінету.

Тиждень… Найдовший тиждень в моєму житті. Щоденне спілкування з патрульними імператора. Розслідування як внутрішньо - академічне так і зовнішнє. Моніторинг стану постраждалих. Доречі саме останнє і було в планах на сьогодні.

Стільки інформації я дізнався за ці дні. Як глибоко розкопала Арі разом з друзями таємниці Вищих родів. І висновки які зароджувались в моїй голові - лякали. Дух її Високості, якого одна надто активна адептка призвала посеред навчального практикуму. «Чим ви думали, Леді Де Рональті?» - злим відлунням промайнуло в думках.

Я ж в усьому йшов на зустріч! Знаходив будь яку інформацію! Чому цими важливими для справи здогадками, вона зі мною не поділилась? Невже не довіряє? Досі не довіряє… 

В такому роздратованому настрої я вийшов з адміністративного корпусу, і попрямував до Лекаського.

Тут мене зустрів аромат сухих трав та ще чогось невідомого. Я швидко пройшов навчальну частину корпусу, де в одній з аудиторії зненацька пролунав звук невеликого вибуху. Нічого дивного. Як завжди серед адептів знайшовся той хто не до кінця вивчив рецепт якогось зілля. Я вирішив навіть не звертати увагу. Зараз на мене чекало дещо важливіше. Сьогодні ми разом з деканом Лекарського факультету маємо влити трохи сили живого потоку в Аріадну, що надасть шансів для того аби дівчина швидше прокинулась.

Однак хвилювання затьмарювало. Адже вчора ми спробували зробити те ж саме з Діадою, другою постраждалою.Та це не допомогло. Більш того ми помітили як здвинувся власний потік адептки. Що свідчить про те що магічна сила змінила напрям. І вже зараз було очевидно, що лекарем залишитись вона не зможе. Одже або це буде інший напрям або ж вона лишиться звичайною людиною без магічної сили. Найгірше те, що і ногу дівчині врятувати не змогли. Вона було понівечена силою артефакту і ніяка інша магія поверх цієї не лягала. Нажаль цей недуг лишиться з подругою моєї нареченої назавжди. 

Сумні думки зжерали мене зсередини. Я боявся наслідків від магічного втручання. Але тиждень! Цілий тиждень ми не можемо нічого вдіяти. А гірше того не виходить навіть зрозуміти таємницю сну постраждалих. Це точно не було звичайним наслідком від магічної ударної хвилі. Скоріш за все, це щось вплетене в сам артефакт. Але що саме?

Пройшовши по коридору лазарету, звернув до індивідуальних покоїв. І відкрив двері до кімнати Арі. Вона так само як кожного попереднього  дня, лежала на білих простирадлах академічного лазарету.

Ніяк не реагувала ні на звук моїх  кроків, ні на дотик до руки, ні на поцілунок в скроню. Всі ці дії вже перетворились на такий собі ритуал. 

Я сидів біля її ліжка розповідав все що відбулось за цей довгий день. І безпорадно чекав відповіді але її не було…

-О ректоре, Ви вже прийшли? - почув я голос Леді Аманда Де Вальє від при відчинених дверей. - Ми можемо починати?

- Я б з Вашого дозволу хотів ще кілька хвилин побути наодинці з нареченою. - сумно посміхнувшись відповів я

- Так розумію Ваше бажання Лорде! Я повернусь за десять хвилин - уточнила вона і закрила за собою двері до кімнати. Ми з Арі знов залишились в тиші лазаретної палати.

-Аріадно, дівчинко не змушуй мене проводити цей ритуал і з тобою.- проговорив я з надією в голосі до майбутньої дружини. - Прокинься…Я не маю жодного поняття як зреагує твоя магія на влиття потоку…Тим більше мого… Чуєш?

По спині пройшов холодок. Я не одразу с зрозумів в чому справа. Та  якесь знайоме відчуття накрило за мить до того як я помітив її. 

Біла леді зіткана з молочного туману стояла в кутку кімнати. Вона спостерігала за моїми діями. Я не бачив її обличчя. Лише силует. Та це все вже й не було важливо. Бо мені вже було відомо хто вона. Загадкою лишалось лише одне.

-Ваша Високосте чому ви тут? - не стримавшись випалив на одному диханні, питання що цікавило мене. - Для чого стільки уваги маленькій Леді? Невже лише через те, що саме вона здогадалась хто ви?