Розділ 10. Принцеса

-Рівне дихання! Подумки спрямовуємо потік сили, в бойовому напрямку. А далі пас рукою! Все зрозуміла, Аріадно? - йшла друга година індивідуального заняття, з ректором Лорьє. І як в нього це виходить? Ввечері на одинці він мʼякий та ніжний. Але тут на тренувальному полі - стриманий і жорсткий. Не розумію!

- В мене не виходить, магістре! - як би я не захоплювалась, саме бойовим напрямком, в мене ще жодного разу не вийшло його опанувати. Я концентруюсь, як тільки можу. Відчуваю потік, але в момент використання пасу, маю невеличку магічну іскру і все. - Це не моє! 

За чотири місяці навчання, я змогла поладнати з білм потоком, що відповідає за Провидницьку силу. Звісно, завдяки моїм спонтанним видінням! Тепер я вмію викликати їх за бажанням, або як мінімум відрізняти їх від реальності. Це доречі, перше чому мене навчив Адам, після ситуації з неіснуючим вибухом. 

Лекарський, зелений потік, піддається гірше. Та це не заважає мені, використовувати його для загоювали невеликих поранень, або під час  головного болю. Дійсно корисна сила.

Біда була з Некромантським чорним та бойовим - червоним потоками. І якщо в першому випадку, було логічне пояснення. Я просто не мала жодного практикуму за цей час . То от з бойовою магією, не зрозуміло нічого. Ну не піддається мені вона!

Магістер Бпорн, викладач бойової підготовки, вже просто махнув, на універсала - невдаху рукою. І навіть не дивується, або часом просто ігнорує мене! А це злить, ще сильніше! 

Тому Адам додав ще одне індивідуальне заняття, саме на полігоні. Зараз ми в четвертий раз тренуємось тут. А результату як і раніше - нуль.

-Адаме я відмовляюсь продовжувати! - з образою на ситуацію промовила я, перекрестивши над головою руки. Тим самим показавши, що час закінчувати. - Не піддається мені цей потік. Ти ж якось живеш без Некромантії, от і я так зможу! - спочатку сказала, а вже потім подумала я. Зовсім вилетів з голови, той факт, що його ця тема задіває. Бо причина, досить болюча! - Вибач мені! Я сказала не подумавши.

-Арі, я все розумію, - стримуючи сум, відповів він. - але моя люба, все не так просто. В моєму випадку, я знаю як, керувати чорним потоком. Я знаю як його призвати, але він просто не відгукується. Або надає маленький відсоток сили. - Спокійно пояснює він - У тебе ж, всі потоки в рівній потужності дієві. Але ти в останній момент не можеш його втримати. І не забувай про спонтанні викиди сили. 

Так, від початку тренувань, повернулась стара проблема. Час від часу в мене відбуваються спонтанні викиди сили. Як в дитинстві. Зазвичай, або бойової або лекарської магії. І ніхто не може пояснити, що є тому причиною.А я все сильніше впевнилась: Мені потрібно потрапити в архіви Імператорського палацу!

Але є проблема - це не так просто. Єдиний, хто може допомогти - мій батько. Але як завжди, він у відрядженні, в іншому куточку світу.

А все, що зміг зробити Адам - дістати запрошення на щорічний Імператорський Бал. Де я матиму змогу, ще раз пройти під аркою артефактом.  Але і то добре. Бо книги, свитки, щоденники і все інше, допомогти більше не може. Мені взагалі здається, що в бібліотеці академії, не лишилось жодної літератури, до якої не дістались мої, Адама чи моїх друзів руки.

Ми передивилися всі архіви до яких мали законний, і не зовсім, доступ. Є великий плюс у тому, коли твій наречений, ректор твоєї ж академії!

-Ти розумієш, що спонтанними викидами я не керую! - піднявши тон, обурилась я - Більш того, ти прекрасно знаєш - я їх наближення навіть не відчуваю! Ось такий я - не правильний Універсал! 

Мені хотілось закінчити заняття, і закритись в кімнаті за книгами. Але хто б мені то дозволив.

-Годі, Арі! Бери себе в руки, і продовжуємо! - безапеляційно відповів він.

«Чорт! І з цим чоловіком я збираюсь прожити все своє довге життя? Та я з розуму швидше зійду!» - подумалось мені, але робити нічого продовжила тренування.

Ще раз...Рівне дихання, скеровую потік, пас рукою і… Пшик! Малесенька іскра злітає з кінчиків моїх пальців, і щезає розтанувши в повітрі. І так, вже по десятому колу за сьогодні.

Краще б я зараз, готувалась до першого практикуму з Основ Некромантії, який нарешті вже завтра! Перший! Я зможу, на практиці примітити всі свої знання. І маю надію, що хоч з цією силою проблеми не буде!

А зараз повторюємо знов…

Ранок. Я прокидаюсь раніше ніж завжди! Ну дуже вже я чекала на цей практикум! Мені чомусь так важливо було спробувати примінити саме чорний потік. Дивно, я по суті, жодного разу не бачила як працюють Некроманти. Може тому мені і цікаво?

Компанію на цьому занятті мені складатиме Стейн. Йому «пощастило» при розподіленні потрапити до факультету підкорювачів смерті. Хоча йому, цей факт,  не подобалось. 

Коли я вийшла з професорського корпусу, хлопець вже чекав мене, перед дверима.

-Не боїшся, що Лорьє  може приревнувати мене, до тебе? - лукаво поцікавилась в нього. Нааправді я дала йому зрозуміти, що маю нареченого і інші мене не цікавлять, ще при знайомстві. Хоч на справді тоді, мене не цікавив навіть і сам наречений. Та з того часу багато змінилось. Незмінним лишалась неоднозначна увага адепта Терро, до моєї скромної персони.

- Якщо чоловік впевненний в собі і почуттях коханої він ревнувати не буде! - впевненно відповів брюнет. Доречі справді гарний юнак. Дуже довге вугільно - чорне волосся, завжди затягнуто в тугий низький хвіст. Кольору літньої зелені - очі. Чіткі риси обличчя. Не такі, як у Адама, у того по тваринному хижацька зовнішність. У Стейна ж, більш холодна.