Розділ 6. Пожежа

Перший місяць промайнув досить стрімко. Велика кількість нової інформації, робота над проектом для магістра Ваарона. Індивідуальні заняття з Адамом.

Рятували від напруги лише вечірні чаювання з Ді та Ерном. Ми втрьох досить добре поладнали. Більш того, мені здається між цими двома, іноді іскриться повітря. Однак жоден з них, цього не помічає. Більш того, за весь час нашого спілкування, вони жодного разу не погодились одне з одним. Виглядає це досить кумедно. Коли ніхто не помічає, ця парочка не зводить очей один з одного, але як тільки починається розмова, то вони злійші суперники. Часом це заважає, особливо під час вивчення матеріалу з історії магії, та частіше - це веселить і підіймає настрій.

Декілька вечорів, до нас доєднувались Ліс та Стейн, з якими я теж знайшла спільні теми для спілкування, окрім нашого командного завдання. Останній навіть спробував запросити мене на побачення, і мені навіть хотілось погодитись.Просто тому, що я жодного разу на них не була. Але щось зупинило. Мабуть вдячність магістру за допомогу в освоюванні магії. 
Доречі що до Адама.

В один із днів, на який було назначене наше індивідуальне заняття, він мене приємно здивував. Я як завжди прийшла до його кабінету, постукала у двері і почувши його « Можеш заходити, Арі» впевненно зробила крок всередину.

А там весь стіл був завалений невідомими мені фоліантами.

-Адаме, що це? - здивовано запитала я

-Я вирішив, що тобі буде цікаво дізнатись, чи були в імторії випадки схожі на твій. - він мав втомлений вигляд, було зрозуміло, що чоловік провів тут, за книгами не одну годину. І я відчула неймовірну вдячність, бо навіть подумати не могла, що наречений захоче допомогти мені розібратись з цією загадкою. - Але вибач, поки мені не вдалось знайти інформації

-Ти навіть уявити не можеш на скільки я тобі вдячна, навіть просто за спробу. - я щиро посміхнулась, і мабуть ще трохи і розплакалась би - Це для мене дуже цінно. Я не знаю як пояснити, але я фізично відчуваю, що маю дізнатись причину. Бо від цього залежить моє, а може і не тільки, життя. 

- Що ж, тоді я продовжу, а ти можеш мені з цим трохи допомогти. А пізніше я пропоную тобі повечеряти зі мною. Чи ти погодишся?

Ось це мене трохи злякало. Однак я вже давно зрозуміла, що можу йому довіряти.

-я тільки За! 

-Добре, то ж дивись, ось ці книги на тобі - він вказав рукою на свій стіл, але зі сторони гостьового стільця. А далі гучно зітхнувши показав на товстелезні архіви, що лежали перед них - а цими займусь я.

Я кивком дала зрозуміти, що план роботи мені зрозумілий. І доєдналась до процесу вивчення інформації зі сторінок, що наче чекали на мене.

В такій атмосфері пройшло приблизно години три, після чого я не витримала.

 -Тут лише загальновідома інформація, а що у тебе? - втомленим голосом проговорила я

- В мене не краще. Знайшов один цікавий момент однак - це не зовсім те ж саме, що відбувається з тобою.

-Дайте мені трохи деталей Лорде Лорьє - у відповідь на мою грайливу притензію, він усміхаючись поманив підійти ближче. А мене не треба просити двічі.

Ректор зараз читав якийсь щоденник мандрівника. В цьому писанні був недолік, не зовсім розбірливий почерк автора, однак головна думка була зрозуміла. Цей чоловік мандрував імперією, і в якості невеликоії розваги, збирав легенди різних місцевостей. Щоб повернувшись додому розповісти їх своїм трьом дітям.

І от одного разу заїхавши в якесь поселення, він розговорився в таверні з кількома магами. Ті розповідали, як кілька днів тому були на завданні, вони були бойовиками, а ті частенько беруть різну роботу типу когось провести небезпечними тропами, чи перевезти цінний товар. І от ця група магів взялась перевезти цінний груз, та потрапила в піщаний шторм, так як дорога проходила через Амінську пустелю, а там це не рідкість. Так от, і скринька перевернулась, а в ній був лише один свиток. Ну а маги люди зі здоровою цікавістю, вони і прочитали. Однак забути так просто, написане там не змогли.

З їх слів там було сказано, що настане день коли від дому імператорського відділеться жінка. Перше, що прийшло мені в голову, старша принцеса, та далі було цікавіше. Вона носитиме під серцем дитину, яку народить від трьох родів, щоб це не означало. А та дитина не розумітиме своєї сили, однак коли настане момент пробудження, і таємне вийде на поверхню. Всі магічні потоки в світі зміняться. Через те магія вже ніколи не буде такою, як раніше.

Мандрівник не був певен чи це правда, чи просто пʼяні балачки втомлених, далекою дорогою магів. Однак історію запамʼятав та записав у свій мандрівний журнал.

І от дивні слова, але щось в мені підказує, що це якось повʼязано з усім, що відбувається.

Мої думки перебила секретарка Адама, що гучно постукала у двері

-Можете ввійти - не розуміючи, що відбувається проговорив Лорд - ректор 

А далі відбулось те, що змінило настрій в кабінеть в мить. Такого не очікував ніхто.

- Лорде Лорьє - тут вона помітила мене, і книги які ми з нареченим вивчали - Л-лоррде Лорьє в гуртожитку сталась катастрофа- швидко і схвильовано проговорила вона

- Що відбулось? Розповідайте все! - Адам стрімко піднявся на ноги, і від втоми в ньому не лишилось жодного сліду.

-Пожежа в одній із кімнат першокурсниць Лорде - ректоре.

Ми з ним переглянулись. Я почала дихати занадто швидко.

-Який номер кімнати? Чи є постраждалі? - вдумчиво проговорив ректор

- Двадцять третя кімната - без заминкИ відповіла пані Нор 

І тут я відчула як ноги стали ватними, а реальність почала тікати від мене.

-Ді..- тільки і змогла виговорити я

-Що з постраждалими? Вони є? - повторив питання Адам

-Ні Лорде, дівчат в кімнаті не було, зараз їх шукають на території академії. - не розуміючи, що відбувається вона вказала на мене і запитала - а що з адепткою?

-Ц-це моя кімната. - безсилим голосом відповіла їй - Там мала бути моя сусідка Ді.

-Дитино заспокойся, в кімнаті не було нікого. Єдине, що постраждало - ваші речі.