Лорд Лорьє доніс мене до свого кабінету. Посадив у велике, мʼяке, шкіряне крісло. Та напоїв гарячим, травʼяним чаєм. Я б ніколи не визнала в голос, але мені чомусь приємна його турбота. Чомусь попри розуміння небезпеки зі сторони магістра магічної майстерності, мені цікаво спостерігати за тим, як легко граціозно він рухається розливаючи ароматну рідину по маленьким чашкам.
Так,стоп! Щось мої думки пішли не в той напрямок. Зараз треба зосередитись на найважливішому.
-Лорде Лорьє, - напівпошепки звернулась я до чоловіка, який розмістився в своєму кріслі, за робочим столом - Ви праві я читала, але згідно з тією інформацією, яка потрапляла до мене, я ніяк не можу бути повʼязаною з універсальною магією! Я маю лише восьмий рівень сили магічних потоків!
-Так, Арі,- мʼяко почав Адам. В мене в середині, щось поворухнулось, від такого особистого зверненння. Та я не подавала виду, щоб він нізащо не помітив моєї дивної реакції - я прекрасно памʼятаю про твій рівень. І насправді, й сам не розумію як таке можливо. Але артефакт розподілу за тисячі років, ще жодного разу не помилявся.
Я була шокована, до того ж я і сама знала, що ректор правий.
-Але як таке можливо? - я все ще не можу сприйняти повністю ситуацію навколо мене. - І як проходитиме моє навчання? Я ж мабуть матиму інакшу від інших систему? - подивилась я в очі Лорьє
« От і знайшла друзів..»
Сумно промайнуло в мене в голові.Тих хто виділяється ніхто не любить. А я і так нетипова, за прийнятими в вищих колах знаті нормами, молода леді.
Тут мене рятує величезний плюс від заручин з Лордом - ректором, бо для всіх я майже одружена і маю право відрізнятись, якщо наречений сприймає мої вподобання. А як він сам раніше говорив, йому я такою подобаюсь. Хм, два дні тому у гостинній маєтку моєї родини, я його розірвати була готова за ті слова.А воно ось як виходить.
-Адаме, - я підняла на нього свої очі, що почали наповнюватися вологою.І тільки згодом зрозуміла, що випадково назвала його по імені.Певно то після його такого ніжного « Арі…» так і не оговталась. Але вже сказала, тому нічого не зміниш. Я помітила як після мого необачного звернення потеплішало його серйозне обличчя. - Перепрошую, Лор…
-Мені подобається коли ти називаєш мене по імені Арі - знов повторив моє коротке імʼя наречений. Якби підтверджуючи, що ми взаємно перейшли на більш неформальне спілкування. Особливо коли спілкуємось наодинці. А я здогадуюсь, що бесід таких побільшає.І далеко не тільки через ритуал проведений два дні тому, все ж ми маємо ще дещо спільне.
- Адаме, чи правду писали про вашу вступну церемонію біля каменю розподілу? - зараз тема моїх і як я читала його магічних здібностей дійсно стала для нас спільною проблемою.- Ви універсал?
-Так Аріадно, - я гулко втягнула повітря. Це така рідкість познайомитись або навіть просто зустрітись з магом універсалом ідеально володіючим усіма своїми потоками. - Мій дар ніколи не був таємницею.Та і це не можливо, нас надто мало щоб залишитись у тіні. Для когось ми найбільша проблема, а для іншого майже божество. Хоча реальність набагато складніша. Більшість з нас проходить крізь нестерпну біль втрати в певний момент, бо проявляється універсальність спонтанно та потужно. Судячи з того, що ти не розплакалась після мого питання про прояви. В тебе подібної катастрофи не ставалось.Я правий?
- Частково. Декілька разів потоки поєднуючись з виром моїх емоцій виходили з-під контролю але до трагічного не доходило.- і я насправді цьому дуже радію, не уявляю як жити с тягарем чиєїсь смерті на власних руках.Доореечіі…- Адаме, ти теж мав подібний випадок? Це про нього ти говорив, коли дізнався про мої тренування з батьком?
- Арі, - він з дуже помітною неохотою почав говорити. Але певно переборовши себе продовжив - Аріадно, так ти маєш рацію, я тоді згадав саме ту мою трагедію.- він гучно втягнув повітря - Так вийшло, що моїй родині Вищий дарував прокляття цієї сили одразу двом в одному поколінні.
- Двом? Але ж чому ніде, про другого мага нічого не говориться?В усіх книгах є лише один магістер Лорьє, чи не так?
- Все вірно. Але у мене мав бути брат близнюк. Одна кров на двох, одне тіло на двох, Одна душа на двох. - він говорив сиплим наче хворим голосом.Було складно не помітити, що справа не в хворобі. Він відчуває зараз шалений біль.І чорт забирай це вона так безцеремонно запитала його, про другого з роду Лорьє. Але вона думала що він жива, просто менш відома постать нашої імперії.
- Ссспіввччуваю, я не хотіла своїм питанням робити боляче Вам.
- Нічого. Ти маєш право питати. і не тільки тому, що зараз для тебе, це можливість зрозуміти природу своєї сили. А і тому, що ти маєш знати з якою людиною проживеш довгі сотні років. - він встав з-за столу, обійшов його, та опинився біля другого такого ж крісла, як те в яко весь цей час сиділа . Він підняв до мене погляд почувши свою непросту розповідь - І так я хлопчик, який ще не народившись, згубив свого брата. Просто забравши на себе його життєві сили через потік некромантії, який випадково активувався в мене в надто ранньому віці. І уявляєш, це відбулось ще в утробі матері? Я від народження на половину порожній! Просто через те, що ми обидва мали бути універсалами. Це так названий синдром стрімкого магічного потоку. Його особливість полягає в тому, що в ранньому періоді життя дитини - мага , може випадково пробудитись один із напрямків , а найцікавіше те, що саме цей напрямок до кінця буде найслабшим…
Тобто я енергетично забрав все у брата але і сам нічого не отримав…
-Це мабуть так складно жити в розумінні, що знов ти сам, хоч і некеровано і ненавмисно.- прошепотіла я ,просто виративши на хвильку дар мовлення.А швидко оговтавшись від шоку,-я зрозуміла, що дещо неспівпадає - Але в одному з виданих у рік вашого вступу в академію наукових журналів говорилось, що ви не очікувати такої реакції від розподільного артефакту.Та і тоді в маєтку ви говорили, що не були готові бо вас ніхто не тренував.Але ж відомо було від народження.