Розділ 2. Заручини

Лорд Лорьє покинув наш будинок  дочекавшись мого батька. Віконт Патель Де Рональті повернувся тільки за кілька годин,  після  неприємної розмови в холі. За цей час Елена та Адам встигли обговорити все,  починаючи від мого відʼїзду до академії через два дні, закінчуючи моєю весільною сукнею. І стосовно жодного з питань мені право вибору не надавалось. Але я не те щоб і сильно поривалась додавати свої коментарі та побажання. Більш того я навіть не памʼятаю всіх деталей сказаних цими двома. Я виринала тільки двічі впродовж всього дивного діалогу більш схожого на спілкування на ринку, між двома торговцями. А не на легку бесіду родовитих аристократів котрим є Адам і з натяжкою може зватись  Елена.

Чому з натяжкою? Все просто! Вона не була родом з вищої знаті,точніше не зовсім була!

Її предки ніколи не жили на ті гроші які мали! Ні! Їм завжди було все мало і мало.

Тож дуже скоро настав той момент коли борги перевищили всі доходи, а згодом їх не покривала навіть ціна земель та маєтку ,що були власністю її родини декілька сотень років. Кульмінація сталась при дідусеві майбутньої Віконтесси де Роналльті .Тоді її батько відрікся від свого роду залишившись благородним,  але бідним наче каналізаційний щур. Однак його характер, талант і працьовитість не дали юнакові  померти голодною смертю. З часом Рікардо, так його звали, помітив майстер столяр і взяв талановитого юнака в підмайстерря відточивши талант Пана Рікка до неймовірного рівня. А останній не втратив можливості яка потрапила до нього в руки. Коли почали зʼявлятись постійні клієнти які повертались до талановитого столяра знов і знов. Батько Елени вирішив, що настав час нових звершень, і відкрив свою власну майстерню. А одного сонячного дня до неї завітав старий обіднівший  Лорд Руан зі своєю молодшою донькою. І все ! То було кохання з першого погляду як розповідала Леді Лалі, та сама донька старого Руана.

Згодом в них народився первісток, за рік другий син,, згодом третій і четвертий сини.. Так все добре продовжувалось, аж доки в двері не постукала біда і Імʼя їй зрада. 

Приблизно через рік після народження четвертої дитини в батькові моєї мачухи зіграли гени його роду і в нього зʼявилась коханка. Можливо ніхто  про те не дізнався б, однак зимовим вечором в двері їх будинку постукали. То була сільська повитуха, яка повідомила Ріккові сумні новини. Марі, так звали коханку Рікка, померла під час пологів. Але новонародженна дівчинка жива і їй терміново потрібна годувальниця. Тоді цю розмову почула Лаллі і її материнське серце перемогло у внутрішній боротьбі зі скаліченою гіркою правдою, жіночою гордістю. Вона тоді ще годувала молодшого грудним молоко, і мала його більше ніж потрібно одній вже підростаючій дитині, та поділилась ним і своїм материнським теплом з крихітною дівчинкою. Про яку давно мріяла мавши чотирьох міцних синочків.

 Довго Елена не знала історію своєї справжньої матері. Вона росла в любові і турботі від Леді Лаллі, яка пробачила чоловіка і згодом народила ще й сестричку для прийомної та коханої доньки. Але ніяке щастя не вічне і будучи двадцятирічною дівчиною Елена почула чи то сварку, чи то розмову між батьками. І почуте зламало дівчину. Вона навіть уявити не могла, що найкоханіша людина ,її мама, їй не рідна. 

Тоді вона втекла з дому. Де вона жила наступні пʼятнадцять років нікому не відомо. Однак рівно того ж дня, що вона зникла, але через багато років зʼявилась в столиці імперії.Але всі навкруги вважали її жінкою з втраченою репутацією. Тоді вона не витримала згадавши про немолодого Лорда де Роннальті. Якому була потрібна  жінка щоб  бути опорою та вчителем для восьмирічної доньки! І вона погодилась, на пропозицію і ритуал скріплення життів.А все це лише аби втекти подалі від розмов та очей імператорського палацу.

Так десять років тому в мене зʼявилась «мама якої мені так не вистачало» на думку батька. На справді ж вона не взлюбила мене з першого погляду. Не знаю, що зі мною було не так, але я наче була нагадуванням про її прийомну матір. Одного разу я почула як вона кричить моєму батькові, що все її життя фальшиве: мама не справжня, донька прийомна, чоловік її як жінку не сприймає, скоріше як гувернантку для своєї коханої донечки, якій не треба платити. Після тої розмови відношення батька до Елени на деякий час змінилось. Більш того за пів року вона повідомила нам з татом за вечерею, що вагітна і в мене скоро буде братик. Зауважу варіант, що народиться дівчинка навіть не розглядався, бо ж вона має бути кращою у всьому, а спадкоємця народити може тільки вона. От після цього вже очі на її справжню сутність відкрились у мене. Тата скоро після тої розмови викликав до столиці імператор, і відправив у справах країни в мандрівку на інший кінець імперії. Елена ж від самотності і злості постійно вчиняла істерики.Одного дня прокинулась з жахливим криком.

 Як стало відому пізніше, вона втратила таку омріяну дитину, та й  ледь вижила сама, а згодом лікар повідомив їй, що дітей вона мати вже не зможе. Після повернення батька їх відносини зовсім зіпсувались, бо ця неврівноважена жінка винила у тому, що відбулось спочатку його, потім мене. На цьому нерви Лорда де Рональді не витримали!

Так тривало до першого приїзду нашого «вельмишановного гостя», який зараз чомусь сидів навпроти мене за чайним столиком гостинній, і не зводив з мене погляду, шість місяців тому.

-Лорде, а скажіть будь ласка яка кількість дівчат живе в кімнатах гуртожитку академії? - перебивши Елену, яка щось розповідала про прикраси для нареченої, запитала у ректора я. Зараз ця тема цікавила мене куди більше камінців і золотих прикрас.

 - А ви плануєте жити в гуртожитку Леді? Нащо? Маєток Вашої родини стоїть на сусідній вулиці від Академії Магічної Майстерності. Я думаю Ваш батько з задоволенням віддасть для Вас кеб, в постійний супровід. Або це можу зробити я? - з запитанням в погляді подивився він на мене.