Глава 47. Королівський козир

Серед хаосу битви Ліра відчула, як повітря стало важчим, наповненим незвичною магічною присутністю. Вона озирнулася й побачила, як ряди королівських солдатів розступилися, пропускаючи високу постать у чорному плащі.

— Неможливо… — прошепотіла вона.

Перед нею стояв Ардін, королівський архімаг. Той, кого вважали найсильнішим магом королівства. Той, хто колись навчав її в Академії.

— Ліро, — його голос був спокійним, але в ньому звучав холодний виклик. — Ти далеко зайшла.

Калей і Селіна напружилися поруч, готові битися, але Ліра підняла руку, зупиняючи їх.

— Це не ваша битва, — тихо сказала вона.

Ардін схрестив руки.

— Ти прийняла Тінь. Я це відчуваю. Тепер ти — загроза. І я прийшов, щоб зупинити тебе.

Ліра стиснула кулаки.

— Я не та загроза, якою ти мене вважаєш.

— Це не тобі вирішувати, — відповів він і, не попереджаючи, кинув у неї потік світлої магії.

Ліра ледве встигла виставити захист—тіні згустилися перед нею, поглинаючи атаку. Але удар був настільки сильним, що її відкинуло назад.

— Якщо не зупинишся, я не матиму вибору, — сказав Ардін, наближаючись.

Ліра піднялася, відчуваючи, як її власна магія закипає всередині.

— Ти ніколи не мав вибору, хіба не так? — вона глянула йому просто в очі. — Король просто використав тебе, як і всіх інших.

Ардін зупинився. Лише на мить. Але цього вистачило.

Ліра скористалася моментом і випустила хвилю тіней, змушуючи його захищатися.

Вони стояли один проти одного, два мага, два шляхи, два вибори.

Але лише один із них вийде переможцем.