Розділ 14

Ліса

Кав’ярнею ми не обмежилися. Наступний екзамен мав бути аж  через чотири дні, а стресу ми хапнули добряче. Отож було вирішено влаштувати дівич-вечір. Накрили стіл: все тільки найулюбленіше: декілька видів сирів, фрукти, легкі закуски, шоколад та фруктове вино. Вважаю, що ми заслужили на невеличке свято. До нас ще напросився Том, тож формат вечора тільки для дівчат трохи змінили. Знову прийшло повідомлення від Стефана.

Кохана, як ти? Ще ображаєшся? Які плани на вечір?

Все йому треба знати, а мені досі не сказав де він.

Будемо святкувати успішне закінчення семестру.

Відповідь прийшла миттєво.

Утрьох? З Норою і Кетті?

Ага, так я тобі і сказала. Ти ж мені не розповідаєш нічого! Вирішила його трохи подражнити.

Не тільки (смайлик з висолопленим язиком).

Декілька хвилин тиші. Стукіт у двері. Хто б сумнівався! Джеральд прийшов.

— Так, красуні, що тут у вас за посиденьки плануються?

— А ти тут звідки взявся? Тебе не звали, то ж закрий двері з іншої сторони! — роздратувалася Нора. У них явно є якесь спільне минуле, про яке вона не розказує.

Джеральд не звернув уваги на слова дівчини, по-хазяйськи зайшов до кімнати та огледівся. Том у цей час саме допомагав Кетті нарізати фрукти.

— Це ти тут, Донован? Я тут з вами посиджу, ви ж не проти? О, вино! Люблю дещо міцніше, але і це піде. 

— Взагалі-то дуже навіть проти! — Нора була схожа на розлючену тигрицю.

— Джере, тебе Стефан прислав, так? — спитала я, хоча вже напевно знала відповідь на своє питання.

— Твій, до неможливого ревнивий, хлопець просто попросив прослідкувати, щоб ви ні у що не вляпалися. А у мене теж сьогодні був важкий день.

Нора аж розчервонілася від люті.

— Пішов геть, недоумок!

Здавалося, вона зараз накинеться на нього з кулаками.

— Заспокойся, крихітко. Моя компанія завжди бажана. Чого ти розкіпішувалася?

— Самовдоволений, пихатий індик! Ти нам увесь вечір зіпсуєш!

— Кицюню, ти можеш верещати скільки влізе, я пообіцяв другу, що я проконтролюю вечірку, отже хочеш ти чи ні, я нікуди звідси не піду.

— Лісо, скажи йому щось! Хай забирається, або я піду звідси! — Нору аж тіпало.

Я ще ніколи не бачила, щоб вона на когось так бурхливо реагувала. Сама тим часом строчила повідомлення Стефану.

Стефане! Якого біса у моїй кімнаті робить Джеральд? Я що, мала дитина? Навіщо мені наглядач?! 

Стефан відповів миттєво:

О, він уже на місці? Чудово! Дівчинко моя, не злись, мені так буде спокійніше. Повір, святкувати перший екзамен будете не лише ви. Я тобі абсолютно довіряю, проте, після випадку на Зимовому балу, я все ж таки хотів би бути впевненим, що ти у безпеці.

P.s. Я знаю, що там Том, тож не втирай мені про вечірку тільки для дівчат.

Згадавши бал, я подумала, що присутність Джеральда не така вже і погана ідея.

Я й не збиралася приховувати, Том наш друг. Але Джеральд і Нора в одній кімнаті — це небезпечніше явище

Стефан:

Якось переживе твоя Нора, за Джеральда я не хвилююся, він — кремінь

Я відвела Нору в сторону і прошепотіла їй на вухо:

— Норо, не злися, ну хай вже побуде з нами. Що тут такого? Він друг Стефана, я йому довіряю. Повір, він нічим не зіпсує нам вечір. У вас з ним якась особиста неприязнь? Подивися на Кетті з Томом, їм взагалі на нього фіолетово.

— Я просто не хочу бути поряд з цим бабієм.

Я обійняла подругу.

— Квіточко, ну потерпи його трошки. Впевнена, скоро йому стане нудно і він піде шукати собі якусь нову пасію на ніч. А так і Стефан не буде мені виносити мозок своїми ревнощами, і нам буде безпечніше. Все ж таки, і правда, сьогодні в гуртожитку може бути багато нетверезих хлопців і дівчат з різними намірами.

Нора нахмурилася.

— Я йому не довіряю і погоджуюся на це тільки для того, щоб ти не просиділа весь вечір у повідомленнях. Але нехай тримається від мене якомога далі.

— Вирішено, — я задоволено плеснула в долоні.

Ми сіли за стіл. Джеральд не виглядав засмученим чи збентеженим, Нора вмостилася на протилежному боці столу, Том сів поряд з Кетті. Що цікаво, я помітила, що подруга дуже мило шаріється поряд з ним. Невже скоро в нас буде на одну закохану парочку більше? Вони гарно виглядають разом, обоє спокійної натури, люблять навчання і навіть зовні схожі: рудоволосі та з веснянками. 

Вечір проходив чудово. Ми згадували навчання, різні смішні моменти, яких за півроку назбиралося чималенько. Чого варте було одне те, як Том переплутав на зіллєварінні чорнила каракатиці та вугільну пасту. Суміш вибухнула, а Том ще тиждень не міг відмити чорні плями з обличчя. А Нора одного разу переплутала аудиторії та увірвалася на пару до старшокурсників. Вона ще й не одразу зрозуміла це, всілася за парту, розклала речі, і коли зловила на собі з десяток зацікавлених поглядів хлопців, щодуху чкурнула звідти. Професор навіть не встигнув їй щось сказати.

Джеральд самовдоволено хмикнув та закотив очі, очевидно, він теж був у тій аудиторії. Він, до речі, також розказав декілька цікавих історій про них зі Стефаном. Виявляється, вони на першому курсі влаштували пожежу в Академії. Вони тоді тільки познайомилися і вирішили помірятися силами на подвір'ї. Одна з вогняних куль потрапила в дерево на території, а з нього вогонь перемістився на будівлю. Викладачі, звичайно, миттєво погасили пожежу, а хулігани були покарані. Стефан з Джеральдом мали вивчити напам'ять увесь талмуд з правилами Академії, у якому, на секундочку, було близько 150 сторінок. Все було добре, поки я не кинула око на підвіконня. Трясця, а це що таке? Королівський фікус Стефана пожовтів і став скидати листочки. Ще ж зранку все було добре! Я підскочила з місця, підбігла до підвіконня.

— Джеральде, швидко сюди! Що це за дурня?

Джеральд ліниво повернувся в мою сторону, а коли глянув, на що я показую, враз спохмурнів.