Розділ 13

Ліса.

Навчальний семестр добігав кінця. Я майже весь час проводила з Норою і Кетті за навчанням, щодня переписувалася зі Стефаном. Попереду екзамени, ми не можемо ні в якому разі їх провалити. Ось і зараз, я сиділа за столом і готувала реферат на тему: “Вогняні щити, як зброя”.

Було, до речі, дуже цікаво та пізнавально. Виявилося, саме таким способом я позбавилася від безшумного пологу, який зробив Влад. Тоді щит утворився від адреналіну та страху. А можна було його викликати свідомо, і такий щит не гірше ніж вогняні кулі вражає ворога та розбиває магічні кола. Щоправда, на відміну від куль, він діє тільки на того, хто у безпосередній близькості, максимум 1-2 метри. Потрібно було терміново закінчити реферат та готуватися до завтрашнього екзамену з Історії магії, безсонна ніч була гарантована.

— Я більше не можу, — втомлено пробурмотіла Нора. — Ну скільки можна вчитися? Це вже третій реферат за сьогодні, моя енергія на нулі, а у голові безлад. 

— Можливо, не треба було залишати все на останній тиждень? — справедливо зазначила Кетті.

— Ой, не будь такою нудною. Я щиро співчуваю вам, дівчата. Мене вже нудить від навчання, я уявляю, як важко робити це весь час. 

Нора була не на стипендії, за оцінки не хвилювалась, але хоч мінімальні бали мала отримати, щоб не вилетіти з Академії, тож вона разом з нами відчайдушно готувалася до сесії.

У Кетті після вихідних мав відбутися екзамен з Зіллєваріння, то вона вже третю годину щось мотлошила у своєму казанку, бурмочучи під ніс. Через її намагання правильно варити зцілювальний еліксир, у кімнаті стояв аромат різнотрав'я. Думаю, Кетті знає, що робить, бо пахне приємно. Сусідній кімнаті менш пощастило. Он дівчата з неї повибігали на коридор, бо їхня майбутня цілителька щось таке намудрила, що тепер там аромати, як у стайні. Хвала всесвіту, що Кетті гарно вчиться, якби на цілительському була Нора, то на коридорі могли бути ми.

Перший екзамен мав відбутися завтра, ми повторювали матеріал до третьої години ночі. Нора так і заснула в нашій кімнаті за книжками. Вранці ми мало не проспали. Коли будильник вже грав десятий раз, бо ми завчасно навели його на різний час, ми нарешті розліпили повіки. Перша оговталася Кетті.

— Дівчата, йоперний троль, ми проспали! Екзамен через двадцять хвилин!

Вона зіскочила з ліжка і почала інтенсивно нас штурхати. Клянуся, я перший раз в житті чула таку відбірну лайку від цієї тендітної дівчини. Матюклива кульбабка, хто б міг подумати?

Ми зібралися за кілька хвилин і щодуху помчали в Академію. Пару годин сну все-таки допомогли трохи розкласти інформацію у голові по поличкам, я майже не хвилювалася, і відчувала себе доволі впевнено.

Під дверима аудиторії зібралась купка студентів, які старанно перечитували конспекти. Екзамен з Історії магії, приймав його ректор. Я більше книжку не відкривала, по-перше, часу до екзамену майже не залишалося, по-друге, вважала, що як не наївся, то вже не налижешся. Сподіваюся, важка ніч без сну була не марною.

Коли прийшов ректор, я разом з Норою зголосилися йти у першій п’ятірці. Ненавиджу чекати. Краще одразу прийти та все розказати, а не хвилюватися ще 2 години під дверима, щоб в результаті геть розгубитися. Нора була такої ж думки, хоча трактувала це дещо по іншому. Вона казала, що чим швидше настануть її три хвилини ганьби, тим скоріше вона отримає свою трійку і піде пити каву. Ох, від кави я б зараз також не відмовилася.

В екзаменаційній кімнаті на столі стояла прозора куля, яка нагадувала лототрон. Але потрібно було лише доторкнутися до неї, і вона починала обертатися з неймовірною швидкістю, потім раптово зупинялася, і з неї вискакував білет з питаннями, призначений саме цьому студенту. Я підійшла до кулі третьою. Коли торкалася до неї, відчула лоскіт всередині. Хм, цікаво, вона якось взаємодіє з нашим потенціалом? Клац. Білет вискочив мені в руку.

— Озвучте, свої питання, міс Вандервуд.

Я читала і не могла повірити свої очам. Питання були супер легкі, я чудово знала відповіді на них. Ну дякую, тобі, куле, не знаю, чим я заслужила твою прихильність, але ти мені вгодила.

— Життя та здобутки Аріадни. Популярні винаходи, які з'явилися на світ за допомогою взаємодії магії та науки.

— Хм. Чудово. Готові відповідати? Чи потрібен час на підготовку.

— Готова.

— Що ж. Слухаю вас, Алісія.

Я з задоволенням розказала все, що знала на ці теми. Так захопилася, що ректор мене зупинив.

— Вистачить, міс Вандервуд. Я вже зрозумів. що ви чудово розумієтеся у темі. Вітаю, отримуєте 100 балів — це максимальна кількість. Ви склали екзамен на відмінно.

Я задоволено вискочила на коридор, слідом за мною через хвилин п'ятнадцять вибігла Нора, теж сяючи від щастя. 

— 70 балів! Урра! У мене ще в житті не було такої високої оцінки. Лісо, я мегамозок! Це ви з Кетті на мене позитивно впливаєте. У той час, як ми раділи, до дверей кабінету підійшла пара. Худорлява жінка зі світлим волоссям у модному брючному костюмі білого кольору та сумкою одного з відомих брендів. Поряд з нею був високий імпозантний чоловік у сорочці та класичних штанах зі стрілками, який когось мені дуже нагадував, але я все ніяк не могла здогадатися кого. Чоловік  дістав з кишені конектор і комусь подзвонив. Через десять секунд з кабінету вийшов ректор. Хто ж це такі, що містер Левінсон вийшов до них на коридор посеред екзамену?

— Вітаю, містере та місіс Блек. Чим завдячую вашому приїзду? — ректор потиснув руку чоловіку та поцілував долоню дамі.

Блеки. Трясця, це ж батьки Стефана! Що вони тут роблять? Тепер цікавість не давала мені піти, і я принишкла у кутку, удаючи, що дуже уважно слухаю Нору. Подруга одразу помітила, що я дивно себе поводжу, і дивлюся кудись за її спину.

— Лісо, що сталося? Ти наче привида побачила?

— Глянь, он позаду тебе пара. Стій! та не так же явно! — я закотила очі. — Обережно, наче випадково подивися. Скоріше за все, це батьки Стефана. Бо ректор звернувся до них місіс та містер Блек.