Глава 2

Я щосили неслася до головного корпусу Академії. Не бігла, а летіла! Не хотілося одразу споганити враження про себе. Мене прийняли на факультет оборони. Всього їх в академії магії було п'ять: стихійний, побутовий, фауністичний, цілительський і мій — факультет оборони. На ньому студенти практикували складну атакувальну магію, вчилися розсіювати заклинання, а також створювали захисні енергетичні щити. Усі хлопці з факультету мали у майбутньому стати бойовиками, а дівчата — захисниками.

Так, мені треба аудиторія 3-13. Якщо я правильно розумію 3 поверх, 13 аудиторія. Ще й номер такий якийсь нещасливий… Ну нічого. “Це ж Академія магії! Тут забобони не працюють”, заспокоювала я себе.

Двері… Хол… Сходинки…

Глянула на годинник — жах! Вже 09:09. Зібравшись з духом, постукала в аудиторію і смикнула ручку на себе. Двері відчинилися і, звичайно, всі присутні повернули голови у мій бік. Прекрасно, план прикинутися сірою мишею провалювався на очах.

— Вибачте за запізнення, — мало не зомлівши, пискнула я.

— Міс? Як вас? — запитав ректор.

— Вандервуд. Алісія Вандервуд.

— Сідайте на вільне місце, міс Вандервуд. І надалі, прошу вас, жодних запізнень. Це ж вищий магічний навчальний заклад, а не курси вільних слухачів.

— Вибачте ще раз, — дуже тихо сказала я, поплелась на задній ряд і сором'язливо опустила голову. Ось так навчальний рік розпочався. Першого ж дня перед ректором у такому світлі себе показати! Ну, Ліса! Ну молодець! Все, як завжди.

Ректор Альберт Левінсон — повнуватий сивий чоловік середніх років, одягнутий у сірий костюм з широкою краваткою. На його носі були строгі квадратні окуляри у практично непомітній вузькій оправі.

Пробіглася поглядом по аудиторії. Судячи з розгублених лиць, схоже тут були лише першокурсники. Ректор Левінсон підтвердив мої припущення.

— Отже, наші новоприбулі, вас чекає складний і цікавий рік, який, я впевнений, запам'ятається кожному. Тут ви освоїте ази магічного мистецтва, розкриєте свій потенціал і знайдете своє призначення. З нашої академії випускаються найкращі чаклуни усіх королівств. І хоч для досягнення успіху доведеться багато працювати, як то кажуть, через терни до зірок. Більше знань – більше можливостей!

Ректор усміхнувся, ковзнув поглядом по студентах та продовжив.

— Це був невеликий відступ, а тепер повернемося до нашого основного предмета. І так. Історія магії. Хтось із вас, юні майбутні чарівники, знає значення слова — магія?

Руку простягла худенька русява дівчина з двома косами, що сиділа на першому ряду. Після кивка ректора вона писклявим голосом протараторила:

— Магія — це вплив на навколишнє середовище, предмети або живі істоти за допомогою енергії.

— Правильно. А кого вважають першим магом?

— Хм... Напевно Творця всіх світів.

— Так і є. Першим і наймогутнішим у світі чарівником є ​​наш Творець. Його ще називають Великий Маг, хтось використовує слово Всесвіт. Суті це не змінює.

Всі в аудиторії сиділи тихо, як миші, і уважно слухали ректора.

— За легендою Творець створив чарівну чашу з магічною енергією. Її викрали з його храму та вилили у річку. Таким чином магія потрапила до людей, які жили на березі тієї річки та пили звідти воду.

Я такого не знала. Цікаво, де вона знаходиться, та річка? Ректор тим часом продовжував розповідь.

— У них почали з'являтися неймовірні здібності. Та з кожним поколінням магія ставала дедалі слабшою, її носії роз'їжджалися по всьому світу. А ще, як виявилося, без магічної практики магічний потенціал гасне. Ви, мої дорогі, є тими самими поцілованими долею людьми, які мають вроджені зачатки магії. Але тільки від вашої завзятості та бажання залежить станете ви могутніми чарівниками, чи погасите ту іскорку.

Матінко рідна, як же мені пощастило, що я тут. Проте наступні слова ректора трохи спустили мене з небес на землю.

— Скажу вам одразу, після першої ж сесії третина з вас покине нашу академію. Багато хто не готовий стільки вчитися і працювати над собою, але найбільш талановиті стануть наймогутнішими чарівниками світу.

Я слухала ректора із завмиранням серця. У моїх батьків не було магічних здібностей, а, може, іскорки колись були, та погасли без знань та практики. Хтозна... Тож вони займалися бізнесом, а саме, керували невеличкою піцерією, яка хоч і мала попит серед клієнтів, але не приносила значного прибутку.

 Жити у світі, де є магія, без надприродних здібностей не дуже комфортно, але ми адаптувалися. Те, що в мене вроджений високий магічний потенціал, стало новиною для всіх. Іноді з'являлася думка, що в академії магії щось переплутали, і немає в мене ніякого особливого дару. Але я тут, і поки все дуже схоже на правду.

Решту пари ректор Левінсон присвятив біографіям великих чарівників, які принесли багато корисного у наш світ. Наприклад, Альфус Понтер — маг-стихійник, створив заклинання, яке захищає від повені, виверження вулканів, та штормів. А Мерлуд Донован з побутового — телепорт, в якому я сьогодні каталася.

Пара закінчилася якось надто швидко. Я так заслухалася, що зовсім забула про всі негаразди, які зі мною сьогодні трапилися. Так, що там у нас далі в розкладі? Флористична магія і зіллєваріння.