Розділ 2.

Ліса

Я щосили неслася у бік головного корпусу Академії. Не бігла, а летіла! Не хотілося одразу зпоганити враження про себе. Мене прийняли на факультет оборони. Всього ïх було п'ять:

Стихійний — тут навчали розганяти вітром хмари, викликати дощ, регулювати температуру повітря, керувати вогнем, тощо.

Побутовий — на факультеті готували спеціалістів, які допомагали зробити життя комфортнішим: помахом руки позбутися брудних плям, прибрати будинок за допомогою чар, висушити одяг, миттю зробити зачіску, макіяж та подібне.

Фауністичний — студентам допомагали знаходити спільну мову з тваринами та різними магічними істотами.

Факультет оборони  — готує бойовиків (складна атакувальна магія) та захисників (можуть під час бою створювати енергетичні щити для захисту воїнів та розсіювати заклинання).

Цілительський — студентів навчають за допомогою чарів загоювати рани та лікувати хвороби.

Так ... Аудиторія 3-13. Якщо я правильно розумію – 3 поверх, 13 аудиторія. Ще й номер такий нещасливий. Ну нічого, це ж Академія магії! Тут забобони не працюють, заспокоювала я себе.

Двері….Хол….Сходинки….Глянула на годинник. Жах! .... вже 09:09. Зібравшись з духом, я постукала в аудиторію і смикнула ручку на себе. Двері відчинилися і ,звичайно, всі присутні повернули голови у мій бік. Прекрасно, план прикинутися сірою мишею провалювався на очах.

— Вибачте за запізнення, — мало не зомлівши, пискнула я.

— Міс...? Як вас?, — запитав ректор.

— Вандервуд. Алісія Вандервуд

— Сідайте на вільне місце, міс Вандервуд. І надалі, прошу вас, жодних запізнень. Це ж вищий магічний навчальний заклад, а не курси вільних слухачів.

— Вибачте ще раз, — дуже тихо сказала я, поплелась на задній ряд і сором'язливо опустила голову. Ось так навчальний рік розпочався. Першого ж дня перед ректором у такому світлі себе показати! Ну, Ліса! Ну молодець! Все як завжди.

Ректор Альберт Левінсон — повнуватий сивий чоловік середніх років, одягнутий у сірий костюм з широкою краваткою На носі були строгі квадратні окуляри у практично непомітній вузькій оправі.

Я ковзнула поглядом по аудиторії. Судячи з розгублених лиць, схоже тут були лише першокурсники. Ректор Левінсон підтвердив мої припущення.

— Отже, наші новоприбулі, вас чекає складний і цікавий рік, який, я впевнений, запам'ятається кожному. Тут ви освоїте ази магічного мистецтва, розкриєте потенціал і знайдете своє призначення. З нашої Академії випускаються найкращі чаклуни усіх королівств. І хоч для досягнення успіху доведеться багато працювати, як то кажуть, через терни до зірок. Більше знань – більше можливостей!

Ректор посміхнувся, ковзнув поглядом по аудиторії та продовжив.

— Це був невеликий відступ. А тепер повернемося до нашого основного предмета. І так. Історія магії. Хтось із вас, юні майбутні чарівники, знає значення слова — магія?

Руку простягла худенька русява дівчина з двома косами, що сиділа на першому ряду і після кивка ректора писклявим голосом протараторила:

— Магія — це вплив на навколишнє середовище, предмети або живі істоти за допомогою енергії.

— Правильно. А кого вважають першим магом?

— Хм ... Напевно Творця всіх світів.

— Так і є. Першим і наймогутнішим у світі чарівником є ​​наш Творець. Його ще називають Великий Маг, хтось використовує слово Всесвіт. Суті це не змінює.

Всі у аудиторії сиділи тихо, як миші, і уважно слухали ректора.

— За легендою Творець створив чарівну чашу з магічною енергією, її викрали з його храму та ненароком вилили у річку. Таким чином магія потрапила до людей, які жили на березі тієї річки та пили звідти воду.

Я такого не знала. Цікаво, де вона знаходиться, та річка? Ректор тим часом продовжував розповідь.

— У них почали з'являтися неймовірні здібності. Та з кожним поколінням магія ставала дедалі слабшою, її носії роз'їжджалися по всьому світу. А ще, як виявилося, без додаткових знань та магічної практики магічний потенціал гасне. Ви, мої дорогі, є тими самими поцілованими долею людьми, які мають вроджені зачатки магії. Але тільки від вашої завзятості та бажання залежить станете ви могутніми чарівниками, чи погасите ту іскорку.

Матінко рідна, як же мені пощастило, що я тут. Проте наступні слова ректора трохи спустили мене з небес на землю.

— Скажу вам одразу, після першої ж сесії третина з вас покине нашу Академію. Багато хто не готовий стільки працювати, але найбільш талановиті стануть наймогутнішими чарівниками світу.

Я слухала ректора із завмиранням серця. У нашій сім'ї не було магів. Лише сімейний бізнес. Це маленька піцерія, яка мала попит, але не приносила значного прибутку. Її заснував ще мій прапрадід.

 Жити у світі, де є магія без надприродних здібностей не дуже комфортно, але ми адаптувалися. Те, що в мене якимось чином виявився магічний потенціал, стало новиною для всіх. Іноді з'являлася думка, що в Академії магії щось переплутали, і немає в мене ніякого особливого дару. Але в глибині душі знала: я в потрібному місці у потрібний час.

Решту пари ректор Левістон присвятив біографіям великих чарівників, які принесли багато корисного у наш світ. Наприклад, Альфус Понтер — маг-стихійник, створив заклинання, яке захищає від повені, виверження вулканів, та штормів. А Мерлуд Донован з побутового — телепорт, в якому я сьогодні каталася.

Пара закінчилася якось надто швидко. Я так заслухалася, що зовсім забула про всі негаразди, які зі мною сьогодні трапилися. Так що там у нас далі в розкладі? Флористична магія і зіллєваріння.

Знайшовши потрібну аудиторію, поспішила на задній ряд, вистачить з мене першої парти. Там уже сидів якийсь хлопець. На вигляд йому років 19, теж явно першокурсник. Худорлявий, рудоволосий, з ластовинням.

— Привіт, я Том, мрію стати стихійником, — одразу сказав він.

— Ліса, дуже приємно познайомитися, — відповіла з посмішкою.